Польский историк Л. Кубала сравнивал Б. Хмельницкого с предводителем Английской революции середины XVII в. Оливером Кромвелем и утверждал, что, в отличие от последнего, гетман «не имел в своем распоряжении вышколенной интеллигенции и средств старого сильного государства. Войско, финансы, государственное хозяйство, администрация, отношения с соседними государствами — все это надо было создать... Он должен был отбирать и учить людей. Был то человек с каждой точки зрения необычайных измерений, он перерастал талантливых людей настолько, что переступал границы постижимого». Сравните деятельность О. Кромвеля и Б. Хмельницкого. Разделяете ли вы приведенную характеристику? Почему?

Рисоединение Украины к России (1654 год) происходило на фоне сложных общественно-политических событий, связанных с желанием украинцев стать более самостоятельными и не зависеть всецело от Польши. С 1648 года противостояние перешло в вооруженную фазу, но сколько бы побед ни одерживали казаки под предводительством Богдана Хмельницкого над польскими войсками, им не удавалось обратить победы на поле брани в ощутимые политические дивиденды. Стало ясно, что без мощного союзника выйти из-под опеки Речи Посполитой не удастся, в результате состоялось воссоединение Украины с Россией. 

У березні 1190 року війська Фрідріха I Барбаросса переправилися в Азію, рушили на південний-схід і, після страшних втрат, пробилися через усю Малу Азію, але несподівано після переходу через Тавр імператор потонув у річці Салефе. Частина його війська розійшлася, багато загинули, інших герцог Швабії Фрідріх VI привів в Антіохію, а потім до Акри. Кіпр потрапив під владу хрестоносців. Облога Акри йшла погано внаслідок розбрату між французьким і англійським королями, а також між Гі де Лузіньяном і маркграфом Конрадом Монферратським, який заявив по смерті дружини Гі претензії на єрусалимську корону й одружився на Ізабеллі Єрусалимській, сестрі й спадкоємниці померлої СибіллиПісля взяття Акри хрестоносці діяли в'яло й не наважилися рішуче напасти на Єрусалим, хоча й робили слабкі спроби. Нарешті, у вересні 1192 р., було укладене перемир'я із Саладіном: Єрусалим залишився у владі мусульман, християнам було дозволено відвідувати святе місто. Після цього Річард відплив у Європу.Хрестоносці також намагалися взяти під контроль Тір, але були переможені мусульманами. Мешканці Тіру по Захір аль-Дін Атабека, правителя Дамаску, до у захисті свого міста від франків з обіцянкою здати місто йому. Коли франки були переможені, мешканці Тіру не здали місто, а Захір аль-Дін коротко сказав:

Те, що я зробив, я зробив заради Бога і мусульман, а не через бажання золота і королівства.