Яблоко-Елена вроде,Елена по-моему!«Илиада»Яблоко досталось богине Афродите.Престарелый царь Трои-Приам.Гектор-сын Приама.Ахиллес-главный герой Илиады,его друг-Патрокл.Бог кузнец-Гефест.»Одиссея»Царь отважных мореходов- Алкинойего дочь-царевна Навсикаяслепой предсказатель- Демодокциклоп Полифем-сын бога морей Посейдонасын Одиссея- Телемакжена Одиссея--сиреныморское чудовище-змея с 6 головами Cцилла.морское чудовище с громадной пастью ХабридаОдиссея1-я песнь. Начало повествования в «Одиссее» отнесено к 10-му году после падения Трои. Одиссей томится на острове Огигии, насильно удерживаемый нимфой Калипсо; в это время на Итаке за его жену Пенелопу сватаются многочисленные женихи, пирующие в его доме и расточающие его богатства. По решению совета богов, покровительствующая Одиссею Афина направляется в Итаку и побуждает юного одиссеева сына Телемаха отправиться в Пилос и Спарту расспросить о судьбе отца. 2-я песнь. С Афины Телемах (тщетно пытавшийся удалить из своего дома женихов) тайно уезжает из Итаки в Пилос. 3-я песнь. Престарелый царь Пилоса Нестор сообщает Телемаху сведения о некоторых ахейских вождях, но за дальнейшими справками направляет его в Спарту к Менелаю. 4-я песнь. Радушно принятый Менелаем и Еленой, Телемах узнает, что Одиссей находится в плену у Калипсо. Меж тем женихи, испуганные отъездом Телемаха, устраивают засаду, чтобы погубить его на возвратном пути. 5-я песнь. С V книги начинается новая линия ведения рассказа: боги посылают Гермеса к Калипсо с приказом отпустить Одиссея, который на плоту пускается по морю чудом от бури, поднятой враждебным ему Посейдоном, Одиссей выплывает на берег острова Схарии, где живёт счастливый народ — феаки, мореплаватели со сказочно быстроходными кораблями. 6-я песнь. Встреча Одиссея на берегу с Навсикаей, дочерью царя феаков Алкиноя. 7-я песнь. Алкиной принимает странника в своем роскошном дворце. 8-я песнь. Алкиной и устраивает в честь странника пир и игры. На играх слепой певец Демодок поет о подвигах Одиссея. 9-я песнь. Одиссей наконец открывает свое имя и рассказывает о своих приключениях. Рассказы («апологи» ) Одиссея: Одиссей посетил страну лотофагов, питающихся лотосом, где всякий, вкусивший лотоса, забывает о родине; великан-людоед, киклоп Полифем, сожрал в своей пещере нескольких товарищей Одиссея, но Одиссей опоил и ослепил киклопа и с прочими товарищами из пещеры под шерстью баранов; за это Полифем призвал на Одиссея гнев своего отца Посейдона. 10-я песнь. Бог ветров Эол благосклонно вручил Одиссею мех с завязанными в нём ветрами, но уже недалеко от родины спутники Одиссея развязали мех, и буря снова отбросила их в море. Людоеды-лестригоны уничтожили все корабли Одиссея, кроме одного, который пристал к острову волшебницы Кирки (Цирцеи) , обратившей спутников Одиссея в свиней; преодолев чары с Гермеса, Одиссей в течение года был мужем Кирки. 11-я песнь. Одиссей спускается в преисподнюю вопросить прорицателя Тиресия и беседует с тенями матери и умерших друзей. 12-я песнь. Затем Одиссей проплывает мимо Сирен, которые завлекают мореплавателей волшебным пением и губят их; проезжал между утесами, на которых обитают чудовища Сцилла и Харибда. На острове солнечного бога Гелиоса спутники Одиссея убили быков бога, и Зевс послал бурю, погубившую корабль Одиссея со всеми спутниками; Одиссей выплыл на остров Калипсо. 13-я песнь. Феаки, одарив Одиссея, отвозят его на родину, и разгневанный Посейдон обращает за это их корабль в утес. Превращенный Афиной в нищего старика, Одиссей отправляется к верному свинопасу Эвмею. 14-я песнь. Пребывание у Эвмея — жанровая идиллическая картинка. 15-я песнь. Возвращающийся из Спарты Телемах благополучно избегает засады женихов. 16-я песнь. Телемах встречается у Эвмея с Одиссеем, который открывается сыну. 17-я песнь. Одиссей возвращается в свой дом в виде нищего, подвергаясь оскорблениям со стороны женихов и слуг. 18-я песнь. Старик-Одиссей дерется с местным нищим Иром и подвергается дальнейшим издевательствам. 19-я песнь. Одиссей делает приготовления к мщению. Только старая няня Эвриклея узнает Одиссея по рубцу на ноге. 20-я песнь. Злые знамения удерживают женихов, намеревающихся погубить пришельца. 21-я песнь. Пенелопа обещает свою руку тому, кто, согнув лук Одиссея, пропустит стрелу через 12 колец. Нищий пришелец единственный выполняет задание Пенелопы
Протягом 1743-1745 років Кирило Розумовський під іменем Івана Обидовського навчався в найкращих європейських університетах. У Берліні він проходив навчання у знаменитого математика Леонарда Ейлера, слухав лекції у Гданську, Кенігсберзі, Данцігу, побував у Франції, Італії, вивчаючи німецьку, французьку й латинську мови, географію, універсальну історію тощо.
Після цього, незважаючи на юний вік, він очолив Академію наук Російської імперії та керував нею цілих 52 роки, тобто аж до 1798 року.
В умовах абсолютистської Російської імперії на центральному майдані Глухова, за участю представників від усіх станів Лівобережної України, відбулися вибори нового гетьмана, у результаті яких правителем автономії став Кирило Розумовський (сам він в Глухів не приїхав). А 13 березня 1751 року російська імператриця вручила Розумовському владні гетьманські клейноди – булаву, прапор, бунчук, печатку та литаври. У Петербурзі за відносини з Українським гетьманатом стала відповідати Колегія іноземних справ Російської імперії. Однак у 1756 році українців знову перепідпорядкували Сенату.
Своє гетьманування Кирило Розумовський розпочав з того, що скасував різні обтяжливі збори з населення Лівобережної України. Він ліквідував митниці між Україною та Росією, що полегшило життя купців, але зменшило доходи до скарбниці Українського гетьманату. Великою пільгою для козацької старшини став гетьманський дозвіл на виробництво горілки.
Однією з найголовніших справ Розумовського на гетьманській посаді стало реформування судового устрою України. У той час на Лівобережній Україні діяв Генеральний суд на чолі з генеральним суддею, апеляції на рішення якого подавалися до Генеральної військової канцелярії та гетьмана. Нижчими ланками судочинства лишалися полкові й сотенні суди.

Українські козаки
Універсалом від 17 листопада 1760 року К. Розумовський запровадив новий порядок судочинства, згідно з яким Генеральний суд очолювали два генеральні судді, а до його складу входили вибрані від старшини представники кожного з 10 полків. Генеральний суд розглядав справи генеральної старшини, полковників, бунчукових і військових товаришів, канцеляристів та осіб, які перебували під особистою опікою гетьмана. Крім того, цей суд став органом нагляду за місцевими судами, найвищою апеляційною інстанцією, в зв’язку з чим Генеральну військову канцелярію було позбавлено судових функцій (17 лютого 1763 року).
Загалом судова реформа, здійснена К. Розумовським, відповідала інтересам козацької старшини.
Протягом 1743-1745 років Кирило Розумовський під іменем Івана Обидовського навчався в найкращих європейських університетах. У Берліні він проходив навчання у знаменитого математика Леонарда Ейлера, слухав лекції у Гданську, Кенігсберзі, Данцігу, побував у Франції, Італії, вивчаючи німецьку, французьку й латинську мови, географію, універсальну історію тощо.
Після цього, незважаючи на юний вік, він очолив Академію наук Російської імперії та керував нею цілих 52 роки, тобто аж до 1798 року.
В умовах абсолютистської Російської імперії на центральному майдані Глухова, за участю представників від усіх станів Лівобережної України, відбулися вибори нового гетьмана, у результаті яких правителем автономії став Кирило Розумовський (сам він в Глухів не приїхав). А 13 березня 1751 року російська імператриця вручила Розумовському владні гетьманські клейноди – булаву, прапор, бунчук, печатку та литаври. У Петербурзі за відносини з Українським гетьманатом стала відповідати Колегія іноземних справ Російської імперії. Однак у 1756 році українців знову перепідпорядкували Сенату.
Своє гетьманування Кирило Розумовський розпочав з того, що скасував різні обтяжливі збори з населення Лівобережної України. Він ліквідував митниці між Україною та Росією, що полегшило життя купців, але зменшило доходи до скарбниці Українського гетьманату. Великою пільгою для козацької старшини став гетьманський дозвіл на виробництво горілки.
Однією з найголовніших справ Розумовського на гетьманській посаді стало реформування судового устрою України. У той час на Лівобережній Україні діяв Генеральний суд на чолі з генеральним суддею, апеляції на рішення якого подавалися до Генеральної військової канцелярії та гетьмана. Нижчими ланками судочинства лишалися полкові й сотенні суди.

Українські козаки
Універсалом від 17 листопада 1760 року К. Розумовський запровадив новий порядок судочинства, згідно з яким Генеральний суд очолювали два генеральні судді, а до його складу входили вибрані від старшини представники кожного з 10 полків. Генеральний суд розглядав справи генеральної старшини, полковників, бунчукових і військових товаришів, канцеляристів та осіб, які перебували під особистою опікою гетьмана. Крім того, цей суд став органом нагляду за місцевими судами, найвищою апеляційною інстанцією, в зв’язку з чим Генеральну військову канцелярію було позбавлено судових функцій (17 лютого 1763 року).
Загалом судова реформа, здійснена К. Розумовським, відповідала інтересам козацької старшини.