Истинным вдохновителем массового крестового похода стал простой нищий отшельник Пётр Амьенский, по прозвищу Пустынник, родом из Пикардии. При посещении Голгофы и Гроба Господня, зрелище всяческих притеснений палестинских братьев по вере возбудило в нём сильнейшее негодование. Добившись от патриарха писем с мольбой о Пётр отправился в Рим к папе Урбану II, а затем, надев рубище, без обуви, с непокрытой головой и распятием в руках — по городам и весям Европы, проповедуя где только можно о походе для освобождения христиан и Гроба Господня. Простые люди, тронутые его красноречием, принимали Петра за святого, считали счастьем даже отщипнуть клочок шерсти от его ослика на память. Таким образом идея распространилась весьма широко и стала популярной.
Первый крестовый поход начался вскоре после страстной проповеди папы Урбана II, состоявшейся на церковном соборе во французском городе Клермоне в ноябре 1095 года. Незадолго до этого византийский император Алексей I Комнин обратился к Урбану с отразить нападение воинственных турок-сельджуков (названных так по имени своего вождя Сельджука) . Восприняв нашествие мусульман-турок как угрозу христианству, Папа согласился императору, а также, желая привлечь на свою сторону общественное мнение в борьбе с другим претендентом на папский престол, поставил дополнительную цель — отвоевать у сельджуков Святую землю. Речь папы неоднократно прерывалась взрывами народного энтузиазма и возгласами «На то Божья воля! Так хочет Бог! » Урбан II пообещал участникам отмену их долгов и заботу о семьях, оставшихся в Европе. Тут же, в Клермоне, желающие приносили торжественные клятвы и, в знак обета, нашивали на свои одежды кресты из полосок красной ткани. Отсюда и пошло имя «крестоносцы» , и название их миссии — «Крестовый поход».
Високого розвитку в містах досягло ремесло, з бронзи виготовляли знаряддя праці та зброю, а також статуетки людей і тварин. Археологами знайдено багато прикрас із золота, срібла, міді і бронзи: браслети, каблучки, сережки. З каменю робили ручні жорна, різні види гир.
Високого розвитку досягло гончарне мистецтво. Майже весь посуд виготовлявся на гончарному крузі. Часто посуд розмальовували візерунками й орнаментом. На гончарному крузі робили також череп'яні каналізаційні труби, череп'яні колеса, прядки.
Жителі міст утримували також свійських тварин: корів, овець, свиней, коротконогих биків, горбатих биків зебу, буйволів, кіз, собак, можливо, і приручених слонів. Із свійської птиці утримували курей і павичів.
Стародавні індійці вирощували пшеницю, ячмінь, горох, дині, цукрову тростину, рис, бавовну та ін. З бавовни виготовляли нитки і тканини. Користувалися також плодами фінікової пальми. Ґрунт обробляли за до дуже грубого плуга. Під час жнив користувалися мідними серпами. Жителі стародавніх міст займалися полюванням та рибальством.
Пересувалися давні індійці на двоколісних візках, запряжених биками. По воді плавали в човнах і парусних суднах.
У містах велася жвава торгівля. Жителі стародавніх міст торгували з Південною Індією, Персією, Середньою Азією, Дворіччям. Вивозили бавовняну тканину, золото, слонову кістку, цінну деревину. А купували метали, коштовне каміння тощо.
Уже у ІІІ тис. до н.е. індійці мали писемність з ієрогліфів. Однак прочитати їх написи поки що не вдалося, бо всі вони дуже короткі, а мова, на якій зроблено написи, нам майже не відома. Археологами була знайдена череп'яна чорнильниця. Тому можна припустити, що матеріалом для писання служила тканина, кора або щось інше, що не збереглось до наших днів.
На початку ІІ тис. до н.е. жителі стали залишати свої міста, з часом вони прийшли в занепад, і їх занесло піском. Про міста забули на 3,5 тисячі років, доки у 1922 р. не знайшли їх археологи. Історики ще остаточно не встановили причини запустіння цих міст. Можливо, була епідемія малярії, різка зміна природних умов (екологічна катастрофа) тощо.
Загибеллю цих двох міст закінчується найдавніший період історії Індії.
Первый крестовый поход начался вскоре после страстной проповеди папы Урбана II, состоявшейся на церковном соборе во французском городе Клермоне в ноябре 1095 года. Незадолго до этого византийский император Алексей I Комнин обратился к Урбану с отразить нападение воинственных турок-сельджуков (названных так по имени своего вождя Сельджука) . Восприняв нашествие мусульман-турок как угрозу христианству, Папа согласился императору, а также, желая привлечь на свою сторону общественное мнение в борьбе с другим претендентом на папский престол, поставил дополнительную цель — отвоевать у сельджуков Святую землю. Речь папы неоднократно прерывалась взрывами народного энтузиазма и возгласами «На то Божья воля! Так хочет Бог! » Урбан II пообещал участникам отмену их долгов и заботу о семьях, оставшихся в Европе. Тут же, в Клермоне, желающие приносили торжественные клятвы и, в знак обета, нашивали на свои одежды кресты из полосок красной ткани. Отсюда и пошло имя «крестоносцы» , и название их миссии — «Крестовый поход».
Високого розвитку в містах досягло ремесло, з бронзи виготовляли знаряддя праці та зброю, а також статуетки людей і тварин. Археологами знайдено багато прикрас із золота, срібла, міді і бронзи: браслети, каблучки, сережки. З каменю робили ручні жорна, різні види гир.
Високого розвитку досягло гончарне мистецтво. Майже весь посуд виготовлявся на гончарному крузі. Часто посуд розмальовували візерунками й орнаментом. На гончарному крузі робили також череп'яні каналізаційні труби, череп'яні колеса, прядки.
Жителі міст утримували також свійських тварин: корів, овець, свиней, коротконогих биків, горбатих биків зебу, буйволів, кіз, собак, можливо, і приручених слонів. Із свійської птиці утримували курей і павичів.
Стародавні індійці вирощували пшеницю, ячмінь, горох, дині, цукрову тростину, рис, бавовну та ін. З бавовни виготовляли нитки і тканини. Користувалися також плодами фінікової пальми. Ґрунт обробляли за до дуже грубого плуга. Під час жнив користувалися мідними серпами. Жителі стародавніх міст займалися полюванням та рибальством.
Пересувалися давні індійці на двоколісних візках, запряжених биками. По воді плавали в човнах і парусних суднах.
У містах велася жвава торгівля. Жителі стародавніх міст торгували з Південною Індією, Персією, Середньою Азією, Дворіччям. Вивозили бавовняну тканину, золото, слонову кістку, цінну деревину. А купували метали, коштовне каміння тощо.
Уже у ІІІ тис. до н.е. індійці мали писемність з ієрогліфів. Однак прочитати їх написи поки що не вдалося, бо всі вони дуже короткі, а мова, на якій зроблено написи, нам майже не відома. Археологами була знайдена череп'яна чорнильниця. Тому можна припустити, що матеріалом для писання служила тканина, кора або щось інше, що не збереглось до наших днів.
На початку ІІ тис. до н.е. жителі стали залишати свої міста, з часом вони прийшли в занепад, і їх занесло піском. Про міста забули на 3,5 тисячі років, доки у 1922 р. не знайшли їх археологи. Історики ще остаточно не встановили причини запустіння цих міст. Можливо, була епідемія малярії, різка зміна природних умов (екологічна катастрофа) тощо.
Загибеллю цих двох міст закінчується найдавніший період історії Індії.