Македонія стала чекати приводу, аби втрутитися в грецькі справи. І він знайшовся: у Греції спалахнула війна. Об’єднання полісів на чолі з Фівами звинувачувало місто Фокіду в пограбуванні Дельфійського храму. Філіпп II втрутився у війну й покарав фокідян. Це уславило його як захисника грецьких святинь.
У цей час в Афінах з’явилися політики, які вважали, що об’єднати Грецію зможе саме Македонія. Філіппові II пропонували організувати спільний похід проти Персії, а також прийти до Греції та об’єднати грецькі поліси. Проти такого плану різко виступив відомий красномовець Демосфен, який чудово розумів, що прихід царя Македонії в Грецію означатиме втрату незалежності та відмову від демократії. Його викривальні промови проти Філіппа II назвали філіппіками.
Демосфену вдалося організувати союз Афін, Коринфа й Мегар, Аргоса проти Філіппа II. Спарта відмовилася брати участь у війні.
Біля міста Херонея 1 вересня 338 р. до н. е. відбулася битва, у якій греків було розбито. В Афінах почалася паніка. Але на місто цар Македонії не пішов. Йому була потрібна покірна, а не розгромлена Греція. Філіпп II відпустив полонених і запропонував мир. За це його було навіть проголошено почесним громадянином Афін.
Після цього в Коринфі було скликано представників усіх полісів і створено Загальногрецький союз. Македонського царя оголосили гегемоном союзу. Філіпп II ставав головнокомандувачем, у його розпорядження греки віддавали флот і сухопутну армію. Філіппу II доручили бути організатором спільного походу на Персію.
Проте Філіппу II не судилося здійснити цей похід. Його було підступно вбито. Армія проголосила царем сина Філіппа II - двадцятирічного Александра III (336-323 pp. до н. е.), у якому вбачала нового лідера походу на Персію.
значительные достижения Древнего Рима связаны с цивилизацией и материальной культурой.По сравнению с греческими римские религиозно-мифологические представления являются более сложными и менее однородными. Многие греческие боги перешли к римлянам, приняв при этом новые имена: Зевс стал Юпитером, Кронос-Сатурном, Посейдон- Нептуном, Афродита -Венерой, Артемида-Дианой и тд. Немало позаимствовали римляне и из других религий В то же время в их мифологии особое место занимает так называемый «римский миф», или мифы, связанные с Римом, выступающие как «римская идея» владение и власть над всем миром, «Рим — центр мира», «Рим -вечный город». В философии и науке римляне также во многом следовали за греками. Их интересовали не столько теоретические исследования и поиск нового знания, сколько обобщение и систематизация уже накопленных знаний, создание многотомных энциклопедий, которые служили делу образования и
Объяснение:
Македонія стала чекати приводу, аби втрутитися в грецькі справи. І він знайшовся: у Греції спалахнула війна. Об’єднання полісів на чолі з Фівами звинувачувало місто Фокіду в пограбуванні Дельфійського храму. Філіпп II втрутився у війну й покарав фокідян. Це уславило його як захисника грецьких святинь.
У цей час в Афінах з’явилися політики, які вважали, що об’єднати Грецію зможе саме Македонія. Філіппові II пропонували організувати спільний похід проти Персії, а також прийти до Греції та об’єднати грецькі поліси. Проти такого плану різко виступив відомий красномовець Демосфен, який чудово розумів, що прихід царя Македонії в Грецію означатиме втрату незалежності та відмову від демократії. Його викривальні промови проти Філіппа II назвали філіппіками.
Демосфену вдалося організувати союз Афін, Коринфа й Мегар, Аргоса проти Філіппа II. Спарта відмовилася брати участь у війні.
Біля міста Херонея 1 вересня 338 р. до н. е. відбулася битва, у якій греків було розбито. В Афінах почалася паніка. Але на місто цар Македонії не пішов. Йому була потрібна покірна, а не розгромлена Греція. Філіпп II відпустив полонених і запропонував мир. За це його було навіть проголошено почесним громадянином Афін.
Після цього в Коринфі було скликано представників усіх полісів і створено Загальногрецький союз. Македонського царя оголосили гегемоном союзу. Філіпп II ставав головнокомандувачем, у його розпорядження греки віддавали флот і сухопутну армію. Філіппу II доручили бути організатором спільного походу на Персію.
Проте Філіппу II не судилося здійснити цей похід. Його було підступно вбито. Армія проголосила царем сина Філіппа II - двадцятирічного Александра III (336-323 pp. до н. е.), у якому вбачала нового лідера походу на Персію.
значительные достижения Древнего Рима связаны с цивилизацией и материальной культурой.По сравнению с греческими римские религиозно-мифологические представления являются более сложными и менее однородными. Многие греческие боги перешли к римлянам, приняв при этом новые имена: Зевс стал Юпитером, Кронос-Сатурном, Посейдон- Нептуном, Афродита -Венерой, Артемида-Дианой и тд. Немало позаимствовали римляне и из других религий В то же время в их мифологии особое место занимает так называемый «римский миф», или мифы, связанные с Римом, выступающие как «римская идея» владение и власть над всем миром, «Рим — центр мира», «Рим -вечный город». В философии и науке римляне также во многом следовали за греками. Их интересовали не столько теоретические исследования и поиск нового знания, сколько обобщение и систематизация уже накопленных знаний, создание многотомных энциклопедий, которые служили делу образования и
Объяснение: