В історії війн деякі битви вирішували долю поодиноких народів та держав на довгі десятиліття — а то і століття. До таких битв належить без сумніву і битва під Полтавою, яка вирішила долю не тільки Шведської імперії і Московського царства, але також і України. Для України наслідком Полтавської катастрофи була московська військова окупація й щораз більше обмеження автономних прав Козацько-Гетьманської держави. Лівобережна Україна 1709 року зазнає відчутного удару по своєму самоврядному статусу.
Полтавська битва мала далекосяжні наслідки і для всієї Європи. Шведський історик Петер Енґлунд зазначає:
Від дня Полтавської битви закінчився період шведського панування, Московське царство почало звільнятися від свого старого ворога, могутнього сусіда, який закривав вихід до Балтійського моря. Водночас, Полтавська битва стала колосальною катастрофою не тільки для Шведської імперії, але й для Європи; вона зламала колишній баланс влади, — могутність після Полтави переходить від Шведської імперії до Московського царства, яка міцніє і перетворюється у велику державу.
Со смещением Н. С. Хрущёва и приходом к власти Л. И. Брежнева для партийно-государственного аппарата наступил «золотой век». В качестве главного лозунга была выдвинута идея «стабильности кадров», что нередко означало пожизненность номенклатурных постов, вело к безнаказанности руководителей, коррупции, разрыву между словом и делом. Главным критерием при назначении на должность становилась личная лояльность чиновника. Объективно эта «стабильность» вела к консервации, неизменности режима.
Уже первые решения возвращали к привычным методам управления. Были упразднены совнархозы и восстановлены отраслевые министерства. Их количество с каждым годом росло. В середине 80-х гг. было более 100 министерств и ведомств союзного уровня (в 1924 г. — 10, в 1936 г. — 20) и 500 республиканского. К тому времени на каждые 6—7 человек в стране приходилось по одному «управляющему». На их содержание ежегодно затрачивалось до 40 млрд р. «Стабильность» обернулась и старением кадров. К 1982 г. средний возраст высшего руководства перешагнул 70-летний рубеж.
В історії війн деякі битви вирішували долю поодиноких народів та держав на довгі десятиліття — а то і століття. До таких битв належить без сумніву і битва під Полтавою, яка вирішила долю не тільки Шведської імперії і Московського царства, але також і України. Для України наслідком Полтавської катастрофи була московська військова окупація й щораз більше обмеження автономних прав Козацько-Гетьманської держави. Лівобережна Україна 1709 року зазнає відчутного удару по своєму самоврядному статусу.
Полтавська битва мала далекосяжні наслідки і для всієї Європи. Шведський історик Петер Енґлунд зазначає:
Від дня Полтавської битви закінчився період шведського панування, Московське царство почало звільнятися від свого старого ворога, могутнього сусіда, який закривав вихід до Балтійського моря. Водночас, Полтавська битва стала колосальною катастрофою не тільки для Шведської імперії, але й для Європи; вона зламала колишній баланс влади, — могутність після Полтави переходить від Шведської імперії до Московського царства, яка міцніє і перетворюється у велику державу.
Уже первые решения возвращали к привычным методам управления. Были упразднены совнархозы и восстановлены отраслевые министерства. Их количество с каждым годом росло. В середине 80-х гг. было более 100 министерств и ведомств союзного уровня (в 1924 г. — 10, в 1936 г. — 20) и 500 республиканского. К тому времени на каждые 6—7 человек в стране приходилось по одному «управляющему». На их содержание ежегодно затрачивалось до 40 млрд р. «Стабильность» обернулась и старением кадров. К 1982 г. средний возраст высшего руководства перешагнул 70-летний рубеж.