Постоянная угроза и набеги со стороны Казанского ханства заставили молодого царя предпринять на его земли три похода: в 1547 – 48 гг., в 1549 – 50 гг. и в 1552 г. Первые два были неудачными, зато в результате второго Казань была взята, к власти в ней приведен протеже русского царя Александр Шуйский, а также учреждена архиерейская кафедра во главе с архиепископом.
Астраханские походы
Чтобы перехватить у него контроль над нижним течением Волги, русские войска дважды ходили походом на Астраханское ханство. Оба раза Астрахань взяли без боя, однако лишь в результате второго похода (1556 г.) ханство было подчинено полностью.
Крымские походы
Крымское ханство регулярно совершало набеги на русские земли, и в 1558 и 1559 гг. Иван IV направлял свои войска на Крым. Ему удалось разбить крымскую армию и разорить Гезелев. И, хотя в 1571 г. крымский хан смог захватить и сжечь Москву, уже в следующем году русская армия разбила крымское войско под своей столицей.
Война со Швецией
Причиной войны стало недовольство Швеции тем, что Русь перестала пользоваться транзитом через шведские земли для торговли с Англией. Продолжалась она с 1554 по 1557 гг. В результате было заключено сорокалетнее перемирие на условиях Руси.
Ливонская война
Началась в 1558 г. из-за того, что русский царь решил обеспечить себе выход к Балтике в обход Ганзы и Ливонии. Поначалу русским войскам сопутствовал успех, однако после того, как в войну вступила Польша, и ее армия не только отвоевала большую часть ливонских городов, но и вторглась на русские земли, в 1582 г. был заключен невыгодный для Московской Руси Ям-Запольский мир, который свел на нет все успехи Руси в Ливонской войне. Отношения с Англией после того, как одно из английских судов обнаружило путь в земли Московской Руси, русский царь поспешил завязать торговые отношения с Англией, передав права на торговлю лондонской «Московской компании» и отправив в 1556 г. в Лондон свое посольство.
Итоги
Московская Русь при Иване IV стала сильным независимым государством с мощными оборонными рубежами и широкими международными связями.
Валуєвський циркуляр (1863) — таємне розпорядження міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва до територіальних цензурних комітетів, в якому наказувалося призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою. Згідно з указом заборонялась публікація релігійних, учбових і освітніх книг, однак дозволялась публікація художньої літератури.Мотивом до видання циркуляру став страх царської влади, що публікації книг українською мовою стимулюють зростання сепаратистських, пропольських та антицарських настроїв.
Дію Валуєвського циркуляру було закріплено і розширено шляхом виданняЕмського указу.
Емський указ — розпорядження російського імператора Олександра II (1876), спрямоване на витіснення української мови з культурної сфери і обмеження її побутовим вжитком.Указ забороняв ввозити на територію Російської імперії з-за кордону книги, написані українською мовою, видавати нею оригінальні твори і робити переклади з іноземних мов, тексти для нот, театральні вистави і публічні читання.Заборонено навчання українською.
Гальмівний ефект Валуєвського циркуляру для українців був відчутним.У 1864—1869 pp. число укр. книжок зменшилося до 24. Перестали діяти недільні школи, послабилась праця в громадах, частина членів яких була заарештована й заслана.
Валуєвський циркуляр був ударом по усьому загалу українофілів, однак за його рядками дослідники «розпізнають» й декілька конкретних імен. Це Володимир Антонович (поляк, що став українцем), Микола Костомаров (організовував видання дешевих книг українською мовою для народу) та Пилип Морачевський (подав на розгляд переклад Нового Заповіту).
Емський указ не був скасований офіційно, однак втратив чинність 17 жовтня 1905 року з виданням так званого "Манiфеста громадянських свобод" імператором Миколою II.
Казанские походы
Постоянная угроза и набеги со стороны Казанского ханства заставили молодого царя предпринять на его земли три похода: в 1547 – 48 гг., в 1549 – 50 гг. и в 1552 г. Первые два были неудачными, зато в результате второго Казань была взята, к власти в ней приведен протеже русского царя Александр Шуйский, а также учреждена архиерейская кафедра во главе с архиепископом.
Астраханские походы
Чтобы перехватить у него контроль над нижним течением Волги, русские войска дважды ходили походом на Астраханское ханство. Оба раза Астрахань взяли без боя, однако лишь в результате второго похода (1556 г.) ханство было подчинено полностью.
Крымские походы
Крымское ханство регулярно совершало набеги на русские земли, и в 1558 и 1559 гг. Иван IV направлял свои войска на Крым. Ему удалось разбить крымскую армию и разорить Гезелев. И, хотя в 1571 г. крымский хан смог захватить и сжечь Москву, уже в следующем году русская армия разбила крымское войско под своей столицей.
Война со Швецией
Причиной войны стало недовольство Швеции тем, что Русь перестала пользоваться транзитом через шведские земли для торговли с Англией. Продолжалась она с 1554 по 1557 гг. В результате было заключено сорокалетнее перемирие на условиях Руси.
Ливонская война
Началась в 1558 г. из-за того, что русский царь решил обеспечить себе выход к Балтике в обход Ганзы и Ливонии. Поначалу русским войскам сопутствовал успех, однако после того, как в войну вступила Польша, и ее армия не только отвоевала большую часть ливонских городов, но и вторглась на русские земли, в 1582 г. был заключен невыгодный для Московской Руси Ям-Запольский мир, который свел на нет все успехи Руси в Ливонской войне. Отношения с Англией после того, как одно из английских судов обнаружило путь в земли Московской Руси, русский царь поспешил завязать торговые отношения с Англией, передав права на торговлю лондонской «Московской компании» и отправив в 1556 г. в Лондон свое посольство.
Итоги
Московская Русь при Иване IV стала сильным независимым государством с мощными оборонными рубежами и широкими международными связями.
Объяснение:
Валуєвський циркуляр (1863) — таємне розпорядження міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва до територіальних цензурних комітетів, в якому наказувалося призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою. Згідно з указом заборонялась публікація релігійних, учбових і освітніх книг, однак дозволялась публікація художньої літератури.Мотивом до видання циркуляру став страх царської влади, що публікації книг українською мовою стимулюють зростання сепаратистських, пропольських та антицарських настроїв.
Дію Валуєвського циркуляру було закріплено і розширено шляхом виданняЕмського указу.
Емський указ — розпорядження російського імператора Олександра II (1876), спрямоване на витіснення української мови з культурної сфери і обмеження її побутовим вжитком.Указ забороняв ввозити на територію Російської імперії з-за кордону книги, написані українською мовою, видавати нею оригінальні твори і робити переклади з іноземних мов, тексти для нот, театральні вистави і публічні читання.Заборонено навчання українською.
Гальмівний ефект Валуєвського циркуляру для українців був відчутним.У 1864—1869 pp. число укр. книжок зменшилося до 24. Перестали діяти недільні школи, послабилась праця в громадах, частина членів яких була заарештована й заслана.
Валуєвський циркуляр був ударом по усьому загалу українофілів, однак за його рядками дослідники «розпізнають» й декілька конкретних імен. Це Володимир Антонович (поляк, що став українцем), Микола Костомаров (організовував видання дешевих книг українською мовою для народу) та Пилип Морачевський (подав на розгляд переклад Нового Заповіту).
Емський указ не був скасований офіційно, однак втратив чинність 17 жовтня 1905 року з виданням так званого "Манiфеста громадянських свобод" імператором Миколою II.