Современники нарекли век 17-ый веком бунташным. Главные события, давшие 17 веку такое название, произошло при «тишайшем» правителе - царе Алексее Михайловиче. Все социальные движения 17 века отличались размахом, длительностью и напряженностью. Это были массовые выступления в масштабах страны. Борьба с обеих сторон была ожесточенной, порой принимая характер гражданской войны. Соляной бунт, Медный бунт, Чумной бунт, Разинщина и другие городские волнения, были вызванные вполне определенными непродуманными действиями власти. Эти действия приводили народ к возмущению и соответственно к попыткам поиска правды.
В царствование Екатерины II дворянство окончательно формируется как самое привилегированное сословие государства. Для укрепления роли дворянства на местах в 1775 г. было принято "Учреждение для управления губерний Всероссийской империи". Страна делилась на 50 губерний по 300-400 тыс. душ мужского пола. Губернии делились на уезды по 20-30 тыс. душ. Губернии возглавляли назначенные правительством губернаторы. Подчинявшиеся непосредственно императрице, наиболее важные губернии по 2-3 объединялись под властью генерал-губернатора. Генерал-губернаторы назначались и в столицы. Губернские учреждения были основаны на разделении административных, финансовых и судебных функций. Общими делами губернии руководило губернское правление. Финансами занималось Казенная палата. Судебными инстанциями становились Палаты уголовного и гражданского суда, Верховный земский суд и Совестный суд, в уездах - Нижний земский суд. Судебная система была сословной. Уездом управлял капитан-исправник. Город управлялся городничим, назначенным правительством, и делился на части во главе с частным приставом и кварталы во главе с надзирателем. Центр тяжести в управлении перемещался на места. Коллегии, таким образом перестали функционировать, за исключением Иностранной, Военной и Адмиралтейской. Продолжением реформ местных органов власти стала "Жалованная грамота городам" (1785), которая определила систему управления в городах. Она закрепила сословную структуру населения города, деля его на 6 разрядов с различными правами. Жители города избирали орган самоуправления - общую городскую думу, городского голову и судей. Городская дума избирала исполнительный орган Шестигласную думу. Компетенция думы ограничивалась вопросами благоустройства, соблюдения правил торговли, народного образования и т. п. Ее деятельность находилась под контролем городничего, назначенного правительством. В 1785 г. была опубликована и "Жалованная грамота дворянству" - "Грамота на право вольности и преимущества благородного российского дворянства". Привилегии дворян получали статус закона. Грамота подтверждала право дворян не служить государству. Дворяне освобождались от податей и телесных наказаний, имели право на торговлю и предпринимательство, не могли быть лишены дворянского звания, жизни и имения без суда. Дворяне имели исключительное право собственности на землю с крестьянами. Дворянство получало свое сословно-корпоративное устройство - уездные и губернские дворянские собрания, которые избирали соответственно уездных и губернских предводителей дворянства. Дворянам присваивалось звание "благородного сословия". Во времена Екатерины II происходит рост дворянского землевладения за счет раздачи земли из государственных фондов. В частные руки было роздано более 800 тыс. крестьян. В 1775 г. было упразднено казачье самоуправление на Дону и ликвидирована Запорожская Сечь. Были уничтожены последние оплоты демократии на окраинах страны. Абсолютное дворянское государство достигает своего расцвета при Екатерине II.
Велике переселення народів. З III століття варвари стали представляти все більш серйозну небезпеку для імперії. Для боротьби з ними римська армія була розділена на війська «прикордонні» і «рухливі». Чисельність армії росла, в IV столітті вона налічувала вже 75 легіонів. Колись служба в армії дозволялось тільки римським громадянам. У часи розквіту імперії вона стала добровільним і добре оплачуваною ремеслом. Але з часом римляни все частіше воліли воювати з варварами руками самих варварів. Цілі загони північних сусідів Риму – германців – переходили на римську службу, зобов’язуючись брати участь у походах імператора і захищати землі імперії від своїх одноплемінників. У IV столітті з германців набиралася палацова варта, їхні вожді почали грати важнуюроль при дворі.
Десятки азіатських і німецьких племен знімалися з насиджених місць і нестримною лавиною прагнули на землі імперії. Це величезне пересування племен, яке відбувалося протягом кількох століть і розтрощивши Римську імперію, згодом назвали Великим переселенням народів. Вирішальні події розгорнулися в 70-х роках IV століття, коли в римські межі вступили німецькі племена готів. Цей народ, довгий час жив на північно-східних кордонах імперії, під тиском азіатських кочівників гунів переправився через Дунай і з дозволу імператора оселився на римській території. У 378 році незадоволені утисками місцевої влади готи повстали. Під Адріанополем, розташованим неподалік від Константинополя, готи розбили вщент римську армію на чолі з імператором. Від неминучої катастрофи держава врятував новий імператор Феодосії I Великий (379-395), прозваний «другом готовий». Імператор встановив мир з німцями і всіх їх взяв на службу. Він сподівався, що варвари стануть кращими правоохоронцями римської землі, ніж самі римляни. З готів, вандалів і франків Феодосії склав армію для боротьби зі своїми суперниками. У роки його правління німецькі вожді ставали навіть римськими полководцями і сенаторами.
Знайдіть на карті місця розселення готів, вандалів і франків.
Поділ імперії. Доля Стародавнього Риму. З 395 року сини Феодосія – Гонорій і Аркадій стали керувати імперією спільно. Двір Аркадія перебував у Новому Римі – Константинополі, столицею Гонорія стала Равенна, розташована на півночі Італії. З цього часу можна говорити про початок поділу Римської імперії на Західну і Східну. Майже сто років кожна з них управлялася «своїми» імператорами. У них були свій двір, сенат, армія, що складалася в основному з варварів.
Готи, порушивши укладені раніше договори, взялися спустошувати римські провінції. Найбажанішою здобиччю для варварів став Рим. 24 серпня 410 року позбавлений захисту місто було захоплене і розграбоване. Розорення Вічного міста потрясло весь римський світ.
Однак варвари в Римі не залишилися. Розграбований місто було повернуто імператору, а готи пішли за Альпи і осіли в Галлії. У равеннского уряду вистачало військ тільки на оборону Італії. Полчища варварів остаточно прорвали кордон по Рейну. За наступні десятиліття вони розселилися в Іспанії, Галлії, Північній Африці. В очах місцевих жителів не прибульці були жадібними завойовниками, яким доводилося віддавати до половини своєї землі. Довгий час різні народи жили пліч-о-пліч, не змішуючись один з одним, зберігаючи свої закони і життєвий уклад.
В царствование Екатерины II дворянство окончательно формируется как самое привилегированное сословие государства. Для укрепления роли дворянства на местах в 1775 г. было принято "Учреждение для управления губерний Всероссийской империи". Страна делилась на 50 губерний по 300-400 тыс. душ мужского пола. Губернии делились на уезды по 20-30 тыс. душ. Губернии возглавляли назначенные правительством губернаторы. Подчинявшиеся непосредственно императрице, наиболее важные губернии по 2-3 объединялись под властью генерал-губернатора. Генерал-губернаторы назначались и в столицы. Губернские учреждения были основаны на разделении административных, финансовых и судебных функций. Общими делами губернии руководило губернское правление. Финансами занималось Казенная палата. Судебными инстанциями становились Палаты уголовного и гражданского суда, Верховный земский суд и Совестный суд, в уездах - Нижний земский суд. Судебная система была сословной. Уездом управлял капитан-исправник. Город управлялся городничим, назначенным правительством, и делился на части во главе с частным приставом и кварталы во главе с надзирателем. Центр тяжести в управлении перемещался на места. Коллегии, таким образом перестали функционировать, за исключением Иностранной, Военной и Адмиралтейской.
Продолжением реформ местных органов власти стала "Жалованная грамота городам" (1785), которая определила систему управления в городах. Она закрепила сословную структуру населения города, деля его на 6 разрядов с различными правами. Жители города избирали орган самоуправления - общую городскую думу, городского голову и судей. Городская дума избирала исполнительный орган Шестигласную думу. Компетенция думы ограничивалась вопросами благоустройства, соблюдения правил торговли, народного образования и т. п. Ее деятельность находилась под контролем городничего, назначенного правительством.
В 1785 г. была опубликована и "Жалованная грамота дворянству" - "Грамота на право вольности и преимущества благородного российского дворянства". Привилегии дворян получали статус закона. Грамота подтверждала право дворян не служить государству. Дворяне освобождались от податей и телесных наказаний, имели право на торговлю и предпринимательство, не могли быть лишены дворянского звания, жизни и имения без суда. Дворяне имели исключительное право собственности на землю с крестьянами. Дворянство получало свое сословно-корпоративное устройство - уездные и губернские дворянские собрания, которые избирали соответственно уездных и губернских предводителей дворянства. Дворянам присваивалось звание "благородного сословия".
Во времена Екатерины II происходит рост дворянского землевладения за счет раздачи земли из государственных фондов. В частные руки было роздано более 800 тыс. крестьян. В 1775 г. было упразднено казачье самоуправление на Дону и ликвидирована Запорожская Сечь. Были уничтожены последние оплоты демократии на окраинах страны.
Абсолютное дворянское государство достигает своего расцвета при Екатерине II.
Велике переселення народів. З III століття варвари стали представляти все більш серйозну небезпеку для імперії. Для боротьби з ними римська армія була розділена на війська «прикордонні» і «рухливі». Чисельність армії росла, в IV столітті вона налічувала вже 75 легіонів. Колись служба в армії дозволялось тільки римським громадянам. У часи розквіту імперії вона стала добровільним і добре оплачуваною ремеслом. Але з часом римляни все частіше воліли воювати з варварами руками самих варварів. Цілі загони північних сусідів Риму – германців – переходили на римську службу, зобов’язуючись брати участь у походах імператора і захищати землі імперії від своїх одноплемінників. У IV столітті з германців набиралася палацова варта, їхні вожді почали грати важнуюроль при дворі.
Десятки азіатських і німецьких племен знімалися з насиджених місць і нестримною лавиною прагнули на землі імперії. Це величезне пересування племен, яке відбувалося протягом кількох століть і розтрощивши Римську імперію, згодом назвали Великим переселенням народів. Вирішальні події розгорнулися в 70-х роках IV століття, коли в римські межі вступили німецькі племена готів. Цей народ, довгий час жив на північно-східних кордонах імперії, під тиском азіатських кочівників гунів переправився через Дунай і з дозволу імператора оселився на римській території. У 378 році незадоволені утисками місцевої влади готи повстали. Під Адріанополем, розташованим неподалік від Константинополя, готи розбили вщент римську армію на чолі з імператором. Від неминучої катастрофи держава врятував новий імператор Феодосії I Великий (379-395), прозваний «другом готовий». Імператор встановив мир з німцями і всіх їх взяв на службу. Він сподівався, що варвари стануть кращими правоохоронцями римської землі, ніж самі римляни. З готів, вандалів і франків Феодосії склав армію для боротьби зі своїми суперниками. У роки його правління німецькі вожді ставали навіть римськими полководцями і сенаторами.
Знайдіть на карті місця розселення готів, вандалів і франків.
Поділ імперії. Доля Стародавнього Риму. З 395 року сини Феодосія – Гонорій і Аркадій стали керувати імперією спільно. Двір Аркадія перебував у Новому Римі – Константинополі, столицею Гонорія стала Равенна, розташована на півночі Італії. З цього часу можна говорити про початок поділу Римської імперії на Західну і Східну. Майже сто років кожна з них управлялася «своїми» імператорами. У них були свій двір, сенат, армія, що складалася в основному з варварів.
Готи, порушивши укладені раніше договори, взялися спустошувати римські провінції. Найбажанішою здобиччю для варварів став Рим. 24 серпня 410 року позбавлений захисту місто було захоплене і розграбоване. Розорення Вічного міста потрясло весь римський світ.
Однак варвари в Римі не залишилися. Розграбований місто було повернуто імператору, а готи пішли за Альпи і осіли в Галлії. У равеннского уряду вистачало військ тільки на оборону Італії. Полчища варварів остаточно прорвали кордон по Рейну. За наступні десятиліття вони розселилися в Іспанії, Галлії, Північній Африці. В очах місцевих жителів не прибульці були жадібними завойовниками, яким доводилося віддавати до половини своєї землі. Довгий час різні народи жили пліч-о-пліч, не змішуючись один з одним, зберігаючи свої закони і життєвий уклад.
Объяснение: