Порівняйте засади діяльності УНДО та ОУН, задекларовані в програмних документах, за критеріями 1) мета; 2) методи її реалізації. Зробіть висновок, чому відбулася радикалізація українського національного руху.

История христианства в Римской империи охватывает период от зарождения христианства в первой половине I века до распада Западной Римской империи. В течение II векахристианство распространилось практически по всей Римской империи, во II веке появилась обширная , а также послания и сочинения авторитетных христианских авторов.

Само превращение Римской империи из языческой в христианскую состоялось медленно, в течение нескольких столетий; мы различаем в нём следующие эпохи:

эпоху зародышного развития Христианства в Римской империи под сенью иудаизма, до еврейского восстания и второго разрушения иерусалимского храма (полвека после смерти Иисуса Христа);эпоху гонений и в то же время открытого распространения христианства до признания его равноправной религиейКонстантином Великим, с подразделением её на:эпоху спорадических гонений (при Домициане, Антонинах иСеверах) иэпоху гонений универсальных, имевших целью уничтожение христианской церкви (в смутный период и при Диоклетиане);эпоху перевеса христианства и разрушения язычества (отКонстантина Великого до шестого века).

Во всех названных периодах следует различать:

политическую и культурную историю христианства,историю развития христианских догматов в борьбе с ересями иисторию христианской литературы.

Другими словами, чисто историческую, богословскую и литературно-историческую точку зрения.

Абсолютна монархія в Німеччині, порівняно з іншими західноєвропейськими країнами, мала певні особливості.Полягали вони, передусім, у тому, що цей абсолютизм встановлювався на загальному тлі феодальної роздробленості, тож абсолютна монархія утвердилася не в масштабах усієї держави, а нарівні окремих князівств. Утвердження абсолютизму було не наслідком тимчасової рівноваги сил дворянства та буржуазії, а проявом повного панування реакційних сил, перемоги реакції над буржуазним рухом і підкорення слабкої німецької буржуазії волі князів. Князівський абсолютизм був реакційним явищем. Якщо в Англії та Франції перехід до абсолютної монархії забезпечив створення централізованих держав, то в Німеччині княжий абсолютизм ще більше закріпив економічну й політичну роздробленість країни, гальмував її розвиток. Князі, фактично, перетворилися на незалежних правителів, звільнилися від військового обов'язку, зовсім не сплачували імператорові податків. Наймогутніші з них (курфюрсти) присвоїли собі право обирати імператора. Імператорська влада втратила значення єдиного загальнодержавного центру, перетворилася на почесне звання. Рейхстаг уже не мав свого колишнього значення. Імператорський суд став безсилим у боротьбі з територіальними князями.