. Природа и занятия населения Аравии.Арабы издавна жили на обширном Аравийском полуострове в Юго-Западной Азии. Большуюего часть занимают сухие степи и безводные пустыни.Для земледелия были пригодны лишь небольшие оазисы на юге и западе Аравии. Там жили оседлые арабы. Из колодцев и ручьев они брали воду, возделывали сады, рощи финиковых пальм и виноградники, выращивали хлебные злаки, сахарный тростник, хлопчатник.Кочевые арабы - бедуины (что значит «степняки») передвигались со своими стадами по степям, покрытым жесткой травой и колючим кустарником. Они разводили верблюдов, овец и лошадей. Верблюд был неразлучным спутником бедуина. Бедуин питался его молоком и мясом, одевался в ткани из верблюжьей шерсти, укрывался от палящего зноя и холодного зимнего ветра в палатке из верблюжьего войлока. Из кожи верблюда делали обувь, седла, сбрую. При переходе на новые места верблюд перевозил бедуина с семьей и его имущество.Вдоль берега Красного моря пролегал старинный торговый путь из Византии в Африку и Индию. В оазисах на этом пути возникали торговые поселения и города с базарами, постоялыми дворами (караван-сараями) и святилищами местных божеств. Самым крупным из них был город Мекка. Состоятельные горожане жили здесь в больших каменных домах. Дважды в году - летом и зимой - они снаряжали караваны в соседние страны.Каждую весну четыре месяца в Мекке длились ярмарки (ежегодные или сезонные торги). Кочевники пригоняли сюда скот и обменивали его на хлеб, ткани, оружие, посуду. Во время ярмарок в Мекке и ее окрестностях объявляли общий мир: запрещались ссоры, вооруженные стычки, нападения на караваны. Такого же закона придерживались во время ярмарок и в Западной Европе.В Мекке было расположено древнее святилище - храм Кааба (что значит «куб»), служивший святым местом для всех арабов. Знать Мекки руководила религиозными обрядами, снабжением прибывших паломников пищей и одеждой.2. Племена бедуинов. Бедуины делились на множество племен и родов. Из-за пастбищ часто происходили стычки между племенами. Ожесточенные схватки вызывал и уже известный нам по Западной Европе обычай кровной мести: за убийство или оскорбление родича мстил весь род и даже племя. Войны между племенами длились иногда десятилетиями. Каждое племя поклонялось своим божествам, а это еще более усиливало рознь среди арабов.Во главе племен стояли вожди. Они руководили воинами во время набегов, выбирали места для кочевий, разбирали споры между членами племени. Обычно вождя выбирали из богатого рода, чтобы он при нужде мог кормить бедняков и выкупать пленников.Объединение враждовавших между собой арабских племен было ускорено борьбой с внешними врагами. В конце VI века Иран захватил южную часть Аравии, а позднее Византия укрепилась на севере полуострова. Арабская торговля была нарушена.3. Мухаммед - основатель ислама. Объединению арабских племен новая религия - ислам. Основатель ислама - житель Мекки Мухаммед (в Европе его называли Магомет) шести лет остался сиротой; о нем заботились бедные родственники, а он пас их коз и овец. Его посещали видения - он говорил, что слышит голос Бога. Примерно в 610 году Мухаммед выступил с проповедью новой религии. Он утверждал, что нет других богов, кроме всемогущего единого Бога - Аллаха, а себя называл «посланником Бога» - его Пророком. Мухаммед призывал арабов прекратить вражду и объединиться, приняв одну веру.В проповедях Мухаммед обличал «несправедливо наживающих богатство», призывал богачей бедным и сиротам, выкупать на волю и освобождать рабов. Его сторонники видели в нем посланника небес. Все, кто принимал новую религию, называли себя, мусульманами, то есть «покорными Богу».
Історично правильна назва держави — Республіка Обох Націй (пол. Rzeczpospolita Obojga Narodów, Rzeczpospolita Korony Polskiej і Wielkiego Księstwa Litewskiego, лит. Abiejų Tautų Respublika)[8], походить від назви започаткованої Люблінською унією 1569 р. спільної польської (пол. Korona Królestwa Polskiego, укр. Корона Польського Королівства) і литовської (лит. Lietuvos Didžioji Kunigaikštystė, укр. Велике Князівство Литовське) держави, федеративної аристократичної монархії, що існувала від 1569 р. до 1795 р., коли відбувся її Третій поділ. Скорочена, інколи прийнятна назва Річ Посполита (пол. Rzeczpospolita, укр. Республіка) походить з латини від Res Publica, що перекладається, як Річ Всенародна (Посполита[9]), а при написанні одним словом Respublica — Республіка[10].
У польській мові слово Rzeczpospolita в значенні Республіка вживається до всіх польських держав з республіканською формою правління, та деяких історичних республік, як то Венеціанська республіка — Rzeczpospolita Wenecka, у всіх інших випадках використовується слово Republika.
У литовській історіографії вживається назва — Республіка Обидвох Народів, лит. Abiejų Tautų Respublika.
В українській та білоруській мовах і, відповідно, в історіографіях цих країн нині назва Річ Посполита вживається виключно до Речі Посполитої (1569—1795).[11][12][13] Іноді назва Друга Річ Посполита вживається стосовно Польської Республіки (1918—1939), проте всі інші польські держави, що мають у своїй назві (пол. Rzeczpospolita) в українській мові звичайно звуться Республіками.
Назва Річ Посполита Обох Народів (польск. Rzeczpospolita Obojga Narodów) поширилася після публікації 1967 року однойменної історичної трилогії польського письменника Павла Ясениці.
Історично правильна назва держави — Республіка Обох Націй (пол. Rzeczpospolita Obojga Narodów, Rzeczpospolita Korony Polskiej і Wielkiego Księstwa Litewskiego, лит. Abiejų Tautų Respublika)[8], походить від назви започаткованої Люблінською унією 1569 р. спільної польської (пол. Korona Królestwa Polskiego, укр. Корона Польського Королівства) і литовської (лит. Lietuvos Didžioji Kunigaikštystė, укр. Велике Князівство Литовське) держави, федеративної аристократичної монархії, що існувала від 1569 р. до 1795 р., коли відбувся її Третій поділ. Скорочена, інколи прийнятна назва Річ Посполита (пол. Rzeczpospolita, укр. Республіка) походить з латини від Res Publica, що перекладається, як Річ Всенародна (Посполита[9]), а при написанні одним словом Respublica — Республіка[10].
У польській мові слово Rzeczpospolita в значенні Республіка вживається до всіх польських держав з республіканською формою правління, та деяких історичних республік, як то Венеціанська республіка — Rzeczpospolita Wenecka, у всіх інших випадках використовується слово Republika.
У литовській історіографії вживається назва — Республіка Обидвох Народів, лит. Abiejų Tautų Respublika.
В українській та білоруській мовах і, відповідно, в історіографіях цих країн нині назва Річ Посполита вживається виключно до Речі Посполитої (1569—1795).[11][12][13] Іноді назва Друга Річ Посполита вживається стосовно Польської Республіки (1918—1939), проте всі інші польські держави, що мають у своїй назві (пол. Rzeczpospolita) в українській мові звичайно звуться Республіками.
Назва Річ Посполита Обох Народів (польск. Rzeczpospolita Obojga Narodów) поширилася після публікації 1967 року однойменної історичної трилогії польського письменника Павла Ясениці.
Объяснение: