Последствия ордынского владычества.
1. Разрушения городов. 2) исчезновение некоторых ремесл. 3) запустение полей. 4) нарушение торговых путей. 5) изменение характера княж. власти. 6) организ. почтовой связи. 7) сбор дани. 8. переписи населения. 9. влияние различных культур. 10) сокращение населения.
по колонкам
1. политические 2. экономические 3. социальные 4. культурные ​

Это самые известные памятки их обычно на зно сдают,картины в конце.

1. Браслет із меандровим орнаментом. Мізинська стоянка

2. Кераміка трипільської культури. Орнаментована кераміка

3. Золота пектораль з кургану Товста могила. IV cт. до н. е

4. Золотий гребінь з кургану Солоха. Кінець V — початок IV ст. до н.е

5. Херсонес Таврійський

6. Збруцький ідол

7. Софійський собор у Києві. Перша половина XI ст.

Преображенський собор в Чернігові. 1036

9. Успенський собор Києво-Печерської лаври. 1073-1078

10.Михайлівський Золотоверхий собор Михайлівського монастиря в Києві. 1108-1113

11. П’ятницька церква в Чернігові. Кінець XII — початок XIII ст

12. Вишгородська ікона Богородиці

13. Свенська ікона Богородиці з Антонієм і Феодосієм Печерськими

14. Мозаїки Богоматері Оранти та Христа Вседержителя із Софійського собору в Києві. Перша половина XI ст

15. Євангеліст Лука. Мініатюра з Остромирового Євангелія. 1056-1057

16. Родина князя Святослава Ярославича. Мініатюра з «Ізборника». 1073

17. Успенський собор у Володимирі. 1160. Сучасний вигляд

18. Церква святого Пантелеймона поблизу Галича. Кінець XII ст

19. Холмська ікона Богородиці. XII ст

20. Дорогобузька ікона Богородиці

21. Костел святого Варфоломія в Дрогобичі

22. Верхній замок у Луцьку. Друга половина XIV ст. — XV ст

23. Кам’янець-Подільська фортеця. XIV -XVI ст

24. Хотинська фортеця. XIII-XVI ст

25. Покровська церква-фортеця в с. Сутківцях. 1476

26. Замок Паланок (Мукачівський замок). XIV-XVII ст

27. Генуезька фортеця у Судаку. 1371-1469

28. Вірменський собор у Львові. 1363

29. Ханський-палацу-Бахчисараї.-1532-1764

30. Ікона святого Юрія Змієборця із с.Станилі поблизу м.Дрогобич

31. Ікона Богородиці з пророками з церкви у Підгородцях

32. Церква Зішестя Святого Духа в Потеличі. 1502

33. Ікона «Успіння Богородиці». 1547. О. Горошковим

34. Острозький замок. Кругла (Нова) вежа. Кінець XVI ст

35. Мініатюри Пересопницького Євангелія. 1556-1561

36. Євангеліст Лука. Гравюра з львівського «Апостола» 1574

37. Замок у Підгірцях (Львівська обл.). 1635-1640

38. Ансамбль Кафедрального костелу у Львові каплиця Боїмів

39. Ансамбль площі Ринок у Львові Чорна Кам’яниця. Кінець XVI ст

40. Ансамбль площі Ринок у Львові будинок Корнякта. 1580 р

41. Ансамбль Успенської церкви у Львові церква Успіння

42. Ансамбль Успенської церкви у Львові вежа Корнякта

43. Ансамбль Успенської церкви у Львові каплиця Трьох Святителів

44. Портрет Петра Конашевича-Сагайдачного з книги «Вірші на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного»

45. Портрет князя Криштофа Збаразького. Після 1622

46. Ікона «Покров Богородиці» (з портретом гетьмана Богдана Хмельницького). Перша половина XVIII ст

47. Портрет Богдана Хмельницького В. Гондіуса. Середина XVII ст

48. Іллінська церква в Суботові

49. Троїцький собор Троїцько-Іллінського монастиря в Чернігові

50. Покровський собор у Харкові

51. Оборонна синагога в Жовкві. 1692-1698

52. Гравюра «Іван Мазепа серед своїх добрих справ». 1706. І. Мигура

53. Ікона «Вознесіння Христове» з іконостасу церкви Воздвиження Чесного Хреста монастиря Скит Манявський. Й.Кондзелевич

54. Георгіївська церква Видубицького

монастиря в Києві. 1696-1701

55. Преображенська церква у Великих Сорочинцях

56. Ратуша в Бучачі. 1751

57. Палац Кирила Розумовського в Батурині. 1799-1803.

58. Собор святого Юра у Львові. 1746-1762

59. Андріївська церква у Києві. 1747-1757

60. Покровська церква в Києві. 1766

61. Троїцький собор у Новомосковську. 1773-1778. Майстер Я. Погребняк

62. «Дівчина з Поділля». В. Тропінін

63. Скульптурна група святого Юрія змієборця на фасаді собору святого Юра у Львові. Скульптор І. Пінзель

64.«Автопортрет» Т. Шевченко (1840)

65.Т.Шевченко «Катерина» 1842

66.Т. Шевченко офорти з серії «Живописна Україна»

67.Картина «Садиба Г. Тарновського в Качанівці» В. Штернберг. 1837

Объяснение:

Вивчення історії соціальної системи України сприяє більш грунтовному оволодінню загальноісторичним здобутком нашого народу, дає можливість студентам грунтовніше аналізувати різноманітні процеси минулого, розуміти закономірний поступ предків в майбутнє. Вивчаючи проблеми ІІІ модулю, ми повинні простежити розвиток соціальної системи на різних етапах вітчизняної історії. Це, зокрема, дасть нам можливість зрозуміти також вагомість внеску нашого народу в євроатлантичну цивілізацію.

Відомо, що поділ праці, поява приватної власності, подальше зростання національно-етнічних, поселенських відмінностей призвели до процесів соціальної диференціації суспільства. Під її впливом інститут влади реорганізується в систему політичного планування, провідною силою якої є держава. Ці процеси і обумовили появу в ІХст. на етнічних українських землях такої держави, як Київська Русь.

Аналіз її соціальної структури, яка була досить різноманітною, показує певну відмінність від структури суспільства західноєвропейських держав. Своєрідність соціального організму Давньоруської держави полягала в тому, що в ній формувалися основні класи феодального суспільства – феодали та залежні селяни – поруч із існуванням багатьох перехідних категорій населення.

Історики логічно відносять Київську Русь до ранньофеодальних держав. В ній до класу феодалів належав великий князь київський, удільні князі, духовенство, бояри. До залежних від феодалів людей відносились “люди”, смерди, закупи, рядовичи, челядь, наймити, холопи, ізгої.

Великий князь київський був главою держави, розпоряджався общинними землями, формував військо – дружину, був воєначальником, адміністратором, суддею, мав вплив на церковні справи. Влада князя була спадковою й необмеженою. Удільні князі мали свої дружини, але були підручними, бо київський князь мобілізував залоги, полки від підвладних племен. Князь збирав зі своєю дружиною данину, прибутки йому надходили і від суду.

Чисельну категорію класу феодалів становили бояри – знатні, багаті люди, що належали до верхівки суспільства. Цей стан склався із місцевої родоплемінної знаті, дружинників князя, що осідали на землях, дарованих князем за вірну службу. Вже в ІХст. має місце соціальна диференціація серед бояр – вони поділяються на “великих”, “менших” і “земських”. “Великі” бояри ставали воєводами, канцлерами, тисяцькими; “менші” або “дрібні” бояри з’являлися як землевласники внаслідок того, що великий боярин наділяв їх селом. Вони знаходилися на нижчому шаблі князівської адміністрації – десяцькі, дворецькі та ін. Найбільш привілейованою, впливовою верствою були земські бояри. Це члени боярської ради (думи) – радники князя, “княжі мужі” – верхівка князівської військової дружини. Слід зазначити, що бояри на Русі не були закритою соціальною верствою, як шляхта на Заході. Боярином могла стати особа не боярського походження, яка здобула значні заслуги перед князем (а по суті перед державою).