" Постать князя Яреми Вишневецького викликає дискусії як серед Польських, так і серед українських істориків. Для Поляків Ярема це національний герой, оспіваний Генриком Сенкевичем в історич- ному романі «Вогнем і мечем», Британський історик Порман Дейвіс називає його однією з найсуперечливілгих постатей польської історії, яка, хоча й брала участь в актах нечуваної жорстокості, все ж була дуже популярною серед польських магнатів. Дехто з істориків стверджує, що Ярема Вишневецький мстився Повстанцям за розорення Лубен міста, яке він тривалий час розбудовував. На лютість, із якою повстанці Максима Кривоноса боролися із князем, він відповідав тим самим. Вояки Яреми Ви II- невецького сотні людей посадили на палі, вирізали кілька сіл. " Знайдіть додаткову інформацію, яка б дала змогу охарактеризувати Ярему Вишневецького як особистість і політичного діяча.
И. Алтынсарин среди своих современников был известен как ученый-этнограф, публицист и поэт. Он являлся действительным членом Оренбургского отдела Русского географического общества. По заданию отдела делал доклады, публиковал статьи по этнографии казахского народа. В частности, он подробно исследовал погребальные, свадебные обряды и обычное право казахов Младшего жуза. Все свободное от работы время он проводил в аулах, собирая сведения об истории, фольклоре, шежире, обычаях и обрядах родного народа. При жизни опубликовал ряд своих научных статей в журналах и газетах
Объяснение:
ответ:Історія Османської імперії налічує більше 600 років. ... 1 Виникнення імперії; 2 Завоювання в Європі до узяття Константинополя (1306–1453); 3 З ... Поштовхом до масової тюркізіції стало те що протягом XI–XII ст. в Анатолію ... Вона почала поступово втрачати свої території й технологічно поступатись Заходу.
Заснована султаном Османом І на території Малої Азії. У ранньому новому часі була наддержавою в Європі та Середземномор'ї. Знищила Візантійську імперію, захопивши її столицю Константинополь, перейменований на Стамбул (1453). У часи найбільшого розквіту в XVI — XVII століттях займала Анатолію, Близький Схід, Північну Африку, Балканський півострів і прилеглі до нього з півночі землі Європи. Мала численних васалів — Волощину, Молдовське князівство, Дубровницька республіка, Кримське ханство, Мекку, Трансильванію, Імеретінське царство та інших. Очолювалася султанами, що також носили титули падишаха, халіфа й імператора Риму. Керувалася міцним центральним урядом (портою) та багатонаціональною бюрократією на місцях. Столиця розташовувалася у містах Сегют (1299–1326), Бурса (1326–1365), Едірне (1365–1453) й Стамбул (1453–1922). Панівною релігією був суннітський іслам, представники інших релігій обкладалися податком. Основною мовою панівної верстви була османська турецька. Серед багатонаціонального населення найчисленнішими етносами були турки, греки, вірмени і араби. У XVI—XVII століттях мала одну з найкращих армій світу, каркас якої становили артилерія та яничарська піхота. Вела перманентні війни із Персією, Священною Римською Імперією, Угорським королівством, Польщею, Російською імперією, Венеціанською республікою, Папською областю і Мальтійським орденом. На вершині своєї могутності, під час правління Сулеймана I Пишного від воріт Відня до Перської затоки, від Криму до Марокко. Вступила в епоху занепаду після поразки у Великій турецькій війні (1683—1699). Сильно ослабла внаслідок корупції чиновництва, яничарських бунтів, поразок у російсько-османських війнах XVIII — XIX століть та націоналістичної політики молодотурків. Розпалася після Першої світової війни 1914—1918 років. 1922 року було скасовано монархію, а 1924 року — халіфат. Розпад держави закріпив Лозаннський договір 1923 року, внаслідок якого постала Турецька республіка, наступниця імперії. Колишні володіння Османів стали незалежними державами або володіннями Великої Британії, Франції та РосіїОбъяснение: