Постоянным занятием правителей является увеличение своей территории - насколько позволяет их сила" Чьи слова? а) Фридрих 2 б) Август 2 в) Иосиф 2 г) Фридрих Вильгельм 1
Великая русская княгиня, великая княгиня московская, дочь литовского кн. Василия Львовича Глинского и его жены Анны.
Происходила из княжеского рода Глинских, которые по родословной легенде являлись потомками сыновей свергнутого хана Мамая, бежавших в Литву и получивших в удел город Глинск.
В 1526 году Елена Васильевна стала женой разведённого с 1-й женой, бесплодной Соломонией Сабуровой, великого князя Василия Третьего Ивановича. Василий III взял себе в жены Елену Глинскую по нескольким причинам. Во-первых, он хотел иметь от нее детей; во-вторых, потому, что по материнской линии она вела род от сербского православного рода Петровичей, который был в ту пору магнатским венгерским родом, игравшим первые роли при короле Яноше Заполяи; и в-третьих, из-за того, что дядей Елены Васильевны был Михаил Глинский – искусный дипломат и выдающийся полководец, который смог бы лучше других защитить своих родственников, если бы такая необходимость возникла.
В 1530 году Елена Васильевна родила сына Ивана Грозного, а позже сына Юрия, который был "умом прост" и глухонемым. В 1533 г. Василий III на смертном одре благословил своего сына Ивана и вручил ему "скипетр великиа Руси", а жене Елене приказал «под сыном своим государство дръжати до возмужания сына своего".
Так, в 1533 – 1538 гг. Елена Глинская - правительница России при малолетнем Иване Четвертом.
Став после смерти мужа правительницей Великого княжества Московского, энергично подавила олигархические стремления бояр и успешно начала борьбу с настоящими и потенциальными противниками. Пользуясь и советами своего фаворита боярина князя И. Ф. Овчины-Телепнева-Оболенского, Елена заточила в темницу и своего дядю-соперника М. Глинского. А также посадила в тюрьму брата Василия III, дмитровского князя Юрия Ивановича и старицкого князя Андрея Ивановича.
Важнейшим моментом правления Елены Глинской является проведение денежной реформы в 1535 году. Была введена единая валюта на территории Руси. Эта была серебряная копейка, весом в 0,68 г; одна четвертая часть копейки — полушка. Был отдан приказ перелить многочисленные резаные и поддельные серебряные монеты в новые, на которых изображался великий князь на коне с копьем в руке. Это был значительный шаг для стабилизации экономики Руси.
В 1536 году Елена Глинская заставила польского короля Сигизмунда Первого заключить выгодный для России мир, а Швецию обязала не Литве и Ливонскому Ордену. В 1537 году ею был заключен мирный договор со Швецией.
При Глинской одновременно проводилось укрепление и строительство городов, крепостей, особенно на западных границах. Так посад (Китай-город) был обнесен кирпичной стеной.
Правительство Елены Глинской вело также борьбу против роста монастырского землевладения.
Елена Глинская как женщина нерусских нравов и воспитания не пользовалась симпатиями ни у бояр, ни у народа. Хотя Елена была очень красивой женщиной, веселая по характеру, прекрасно образованна: она знала немецкий и польский языки, говорила и писала по-латыни.
Она умерла 4 пареля 1538 года в Москве. По существующим слухам, Елена Глинская была отравлена Шуйскими. Данные исследования останков княгини указывают причиной смерти отравление ядом - ртутью.
ответ:Християнство як вчення, як ідеологічна система, як релігія запроваджене на Русі 988 року за часів князювання Володимира Святославовича, його прийняття було закономірним для тогочасного розвитку давньоруського суспільства, підготовленим усім ходом історії та об'єктивними потребами доби. Язичництво становило собою ідеологію первісного суспільства, Русь же наприкінці X ст. була суспільством класово розшарованим, антагоністичним. Вона потребувала релігії, яка б об'єднала всі давньоруські племена. З іншого боку, релігії, яка б підтримувала суспільно-економічні процеси класового ранньофеодального суспільства, підносячи авторитет князя і зміцнюючи його владу. В цьому полягало внутрішньополітичне значення християнства як державної релігії Київської Русі.
Таким же значним за своїм змістом було й зовнішньополітичне значення прийняття християнства. На час хрещення Русі провідну роль у Європі відігравали християнські держави, які виявляли явну погорду до поганських племен. Отже, щоб увійти в коло європейських народів, закріпити за собою місце в міжнародній політичній структурі і налагодити взаємовигідні, рівноправні стосунки з християнськими державами, треба було прийняти християнство, тобто замінити багатобожжя єдинобожжям.
Прийняття християнства поглибило культурно тницькі процеси, благотворно вплинуло на розвиток духовності всього давньоруського суспільства.
Християнство формувалося не як регіональна, а як світова релігія, що відігравала роль стимулюючого фактора міжнародного і міждержавного культурного спілкування. Отже, Русь, прийнявши християнство, змогла наблизитися до надбань європейської культури, тим самим поглиблюючи і розвиваючи свою власну.
Соціокультурними наслідками прийняття християнства були:-забезпечення етнокультурної єдності всіх племен і земель Київської Русі. Русів, слов'ян, угро-фінів та інших народів об'єднувала загальна духовна основа.З приходом християнства підвищується авторитет матері і жінки в сім`ї. -християнство поступово витісняло язичницькі обряди і традиції (вбивство новонароджених дівчаток, принесення кривавих жертв тощо), відбувалася гуманізація життя суспільства.
-на основі християнства відбувається становлення нового типу державності в Київській Русі. Державність на Русі значною мірою набуває візантійських форм. Установлюється тісний взаємозв'язок між світською та церковною владою, за верховенства першої.
-прийняття християнства сприяло становленню міської культури у власне сільськогосподарській країні.
-значним культурним переворотом було введення єдиної писемності. Під впливом християнства розвивалися книжкова справа, література, історія, філософія, з'явилися перші літописи, церковна література. У школах навчалися люди з різних верств населення.
- Церква сприяла створенню на Русі чудової архітектури, мистецтва (особливо іконографії). Більшість кам’яних споруд, збудованих протягом Х–ХІІ ст. на Русі, були храми, щедро прикрашені монументальним і станковим живописом. Прийняття християнства сприяло розвитку зодчества й живопису у середньовічних їх формах, проникненню візантійської культури як спадкоємиці античної традиції.
-прийняття християнства означало зміну всього ладу життя. Тепер центром суспільного життя стала Церква. Вона проповідувала нову ідеологію, прищеплювала нові ціннісні орієнтири, виховувала нову людину. Християнство робило людину носієм нової моралі, заснованої на культурі совісті, яка витікає з євангельських заповідей.
Елена Васильевна Глинская
Годы жизни: 1508 – 4 апреля (13 апреля )1538
Годы правления: 1533-1538
Великая русская княгиня, великая княгиня московская, дочь литовского кн. Василия Львовича Глинского и его жены Анны.
Происходила из княжеского рода Глинских, которые по родословной легенде являлись потомками сыновей свергнутого хана Мамая, бежавших в Литву и получивших в удел город Глинск.
В 1526 году Елена Васильевна стала женой разведённого с 1-й женой, бесплодной Соломонией Сабуровой, великого князя Василия Третьего Ивановича. Василий III взял себе в жены Елену Глинскую по нескольким причинам. Во-первых, он хотел иметь от нее детей; во-вторых, потому, что по материнской линии она вела род от сербского православного рода Петровичей, который был в ту пору магнатским венгерским родом, игравшим первые роли при короле Яноше Заполяи; и в-третьих, из-за того, что дядей Елены Васильевны был Михаил Глинский – искусный дипломат и выдающийся полководец, который смог бы лучше других защитить своих родственников, если бы такая необходимость возникла.
В 1530 году Елена Васильевна родила сына Ивана Грозного, а позже сына Юрия, который был "умом прост" и глухонемым. В 1533 г. Василий III на смертном одре благословил своего сына Ивана и вручил ему "скипетр великиа Руси", а жене Елене приказал «под сыном своим государство дръжати до возмужания сына своего".
Так, в 1533 – 1538 гг. Елена Глинская - правительница России при малолетнем Иване Четвертом.
Став после смерти мужа правительницей Великого княжества Московского, энергично подавила олигархические стремления бояр и успешно начала борьбу с настоящими и потенциальными противниками. Пользуясь и советами своего фаворита боярина князя И. Ф. Овчины-Телепнева-Оболенского, Елена заточила в темницу и своего дядю-соперника М. Глинского. А также посадила в тюрьму брата Василия III, дмитровского князя Юрия Ивановича и старицкого князя Андрея Ивановича.
Важнейшим моментом правления Елены Глинской является проведение денежной реформы в 1535 году. Была введена единая валюта на территории Руси. Эта была серебряная копейка, весом в 0,68 г; одна четвертая часть копейки — полушка. Был отдан приказ перелить многочисленные резаные и поддельные серебряные монеты в новые, на которых изображался великий князь на коне с копьем в руке. Это был значительный шаг для стабилизации экономики Руси.
В 1536 году Елена Глинская заставила польского короля Сигизмунда Первого заключить выгодный для России мир, а Швецию обязала не Литве и Ливонскому Ордену. В 1537 году ею был заключен мирный договор со Швецией.
При Глинской одновременно проводилось укрепление и строительство городов, крепостей, особенно на западных границах. Так посад (Китай-город) был обнесен кирпичной стеной.
Правительство Елены Глинской вело также борьбу против роста монастырского землевладения.
Елена Глинская как женщина нерусских нравов и воспитания не пользовалась симпатиями ни у бояр, ни у народа. Хотя Елена была очень красивой женщиной, веселая по характеру, прекрасно образованна: она знала немецкий и польский языки, говорила и писала по-латыни.
Она умерла 4 пареля 1538 года в Москве. По существующим слухам, Елена Глинская была отравлена Шуйскими. Данные исследования останков княгини указывают причиной смерти отравление ядом - ртутью.
Объяснение:
ответ:Християнство як вчення, як ідеологічна система, як релігія запроваджене на Русі 988 року за часів князювання Володимира Святославовича, його прийняття було закономірним для тогочасного розвитку давньоруського суспільства, підготовленим усім ходом історії та об'єктивними потребами доби. Язичництво становило собою ідеологію первісного суспільства, Русь же наприкінці X ст. була суспільством класово розшарованим, антагоністичним. Вона потребувала релігії, яка б об'єднала всі давньоруські племена. З іншого боку, релігії, яка б підтримувала суспільно-економічні процеси класового ранньофеодального суспільства, підносячи авторитет князя і зміцнюючи його владу. В цьому полягало внутрішньополітичне значення християнства як державної релігії Київської Русі.
Таким же значним за своїм змістом було й зовнішньополітичне значення прийняття християнства. На час хрещення Русі провідну роль у Європі відігравали християнські держави, які виявляли явну погорду до поганських племен. Отже, щоб увійти в коло європейських народів, закріпити за собою місце в міжнародній політичній структурі і налагодити взаємовигідні, рівноправні стосунки з християнськими державами, треба було прийняти християнство, тобто замінити багатобожжя єдинобожжям.
Прийняття християнства поглибило культурно тницькі процеси, благотворно вплинуло на розвиток духовності всього давньоруського суспільства.
Християнство формувалося не як регіональна, а як світова релігія, що відігравала роль стимулюючого фактора міжнародного і міждержавного культурного спілкування. Отже, Русь, прийнявши християнство, змогла наблизитися до надбань європейської культури, тим самим поглиблюючи і розвиваючи свою власну.
Соціокультурними наслідками прийняття християнства були:-забезпечення етнокультурної єдності всіх племен і земель Київської Русі. Русів, слов'ян, угро-фінів та інших народів об'єднувала загальна духовна основа.З приходом християнства підвищується авторитет матері і жінки в сім`ї. -християнство поступово витісняло язичницькі обряди і традиції (вбивство новонароджених дівчаток, принесення кривавих жертв тощо), відбувалася гуманізація життя суспільства.
-на основі християнства відбувається становлення нового типу державності в Київській Русі. Державність на Русі значною мірою набуває візантійських форм. Установлюється тісний взаємозв'язок між світською та церковною владою, за верховенства першої.
-прийняття християнства сприяло становленню міської культури у власне сільськогосподарській країні.
-значним культурним переворотом було введення єдиної писемності. Під впливом християнства розвивалися книжкова справа, література, історія, філософія, з'явилися перші літописи, церковна література. У школах навчалися люди з різних верств населення.
- Церква сприяла створенню на Русі чудової архітектури, мистецтва (особливо іконографії). Більшість кам’яних споруд, збудованих протягом Х–ХІІ ст. на Русі, були храми, щедро прикрашені монументальним і станковим живописом. Прийняття християнства сприяло розвитку зодчества й живопису у середньовічних їх формах, проникненню візантійської культури як спадкоємиці античної традиції.
-прийняття християнства означало зміну всього ладу життя. Тепер центром суспільного життя стала Церква. Вона проповідувала нову ідеологію, прищеплювала нові ціннісні орієнтири, виховувала нову людину. Християнство робило людину носієм нової моралі, заснованої на культурі совісті, яка витікає з євангельських заповідей.
Объяснение: