Молодий моряк вселеної,
Миру древній дроворуб,
Неухильний, незмінний,
Будь прославлений, Людина!
По глухих стежках сторіч
Ти проходиш із сокирою,
Цілиш луком, ставиш мережі
Тріумфуєш над ворогом!
Камені, вітер, воду, полум’я
Ти упокорив своєю вуздою,
Здійняв радісний прапор
Прямо в купол голубой.
Вічно владний, вічно молодий,
У країнах Сутінку й Льоду,
Співати змусив віщий молот,
Залив блиском міста
Крізь пустелю й над безоднею
Ти провів свої шляхи,
Щоб що не рветься, залізної
Ниткою землю обплести
У древніх, вільних Океанах,
Де грали лише кити,
На сталевих левіафанах
Пробіг державно ти
Змія, що жалили жадібно
З неба виступи дубів,
Изловил ти нещадно,
Безустанний звіролов
И сичачи під тендітною кулею,
И в склі зігнуть у дугу,
Він тепер, покірний чарам,
Світить хитрому ворогу
Цар неситий і впертий
Чотирьох підмісячних царств,
Не соромлячись, ти риєш ями,
Множиш тисячі підступництв,-
Але, відважний, зі стихією
Після б’єшся, із грудьми груди,
Щоб ще над нової вией
Петлю рабства захлиснутися
Вірю, зухвалий! Ти поставиш
Над землею ряди вітрил,
Ти своєю рукою направиш
Біг у просторі, меж світил,-
И насельники вселеної,
Ті, чий шлях ти перетнув,
Повторять привіт священний:
Брюсов В.Я. – Юному поетові
Юнак блідий з поглядом палаючої,
Нині даю я тобі три завіти:
Перший прийми: не живи сьогоденням,
Тільки прийдешнє – область поета
Помни другий: нікому не співчувай,
Сам же себе полюби безмежно.
Третій зберігай: поклоняйся мистецтву,
Тільки йому, безраздумно, безцільно.
Юнак блідий з поглядом збентеженим!
Якщо ти приймеш моїх три завіти,
Мовчачи впаду я бійцем переможеним,
Знаючи, що у світі залишу поета
Молодий моряк вселеної,
Миру древній дроворуб,
Неухильний, незмінний,
Будь прославлений, Людина!
По глухих стежках сторіч
Ти проходиш із сокирою,
Цілиш луком, ставиш мережі
Тріумфуєш над ворогом!
Камені, вітер, воду, полум’я
Ти упокорив своєю вуздою,
Здійняв радісний прапор
Прямо в купол голубой.
Вічно владний, вічно молодий,
У країнах Сутінку й Льоду,
Співати змусив віщий молот,
Залив блиском міста
Крізь пустелю й над безоднею
Ти провів свої шляхи,
Щоб що не рветься, залізної
Ниткою землю обплести
У древніх, вільних Океанах,
Де грали лише кити,
На сталевих левіафанах
Пробіг державно ти
Змія, що жалили жадібно
З неба виступи дубів,
Изловил ти нещадно,
Безустанний звіролов
И сичачи під тендітною кулею,
И в склі зігнуть у дугу,
Він тепер, покірний чарам,
Світить хитрому ворогу
Цар неситий і впертий
Чотирьох підмісячних царств,
Не соромлячись, ти риєш ями,
Множиш тисячі підступництв,-
Але, відважний, зі стихією
Після б’єшся, із грудьми груди,
Щоб ще над нової вией
Петлю рабства захлиснутися
Вірю, зухвалий! Ти поставиш
Над землею ряди вітрил,
Ти своєю рукою направиш
Біг у просторі, меж світил,-
И насельники вселеної,
Ті, чий шлях ти перетнув,
Повторять привіт священний:
Будь прославлений, Людина!
Брюсов В.Я. – Юному поетові
Юнак блідий з поглядом палаючої,
Нині даю я тобі три завіти:
Перший прийми: не живи сьогоденням,
Тільки прийдешнє – область поета
Помни другий: нікому не співчувай,
Сам же себе полюби безмежно.
Третій зберігай: поклоняйся мистецтву,
Тільки йому, безраздумно, безцільно.
Юнак блідий з поглядом збентеженим!
Якщо ти приймеш моїх три завіти,
Мовчачи впаду я бійцем переможеним,
Знаючи, що у світі залишу поета