Змінювалися міста, які ставали центрами культури. поліпшувався благоустрій міст. відбулися значні зміни у забудові населених пунктів. у просторих міських будинках, на освітлених вулицях вирувало нове життя . у центрі міст ставили будинки для державних установ, храмів тощо. вулиці вимощували бруківкою, цеглою, освітлювали газовими ліхтарями. у 80-х роках xix ст. у деяких великих містах з’явилися водопроводи (києві, одесі, харкові). на кінець xix ст. майже всі великі міста мали телефонний зв’язок. основним видом міського транспорту стала конка (транспорт з кінною тягою). у 1892 р. у києві почав діяти перший у росії електричний трамвай. усі ці нововведення позитивно впливали на побут міського населення, поліпшували культуру міст. невід’ємною частиною великих міст стали фабрично-заводські околиці з вузькими забрудненими вулицями, майже не освітлюваними вночі, забудовані промисловими підприємствами, , робітничими халупами і бараками. але і тут де-не-де з’являлися нові будівлі — на робітничих окраїнах будували чайні, магазини, корчми тощо. утім село ще довго жило в занепаді і нужді. багато селян покидали села і йшли в місто, де наймалися на роботу. промислові робітники вносили багато нового у традиційний селянський побут народних мас україни. з’явилися нові звичаї робітничої родини. відбувалися деякі зміни і в побуті села. все частіше у заможних селян з’являлися житлові кам’яні будівлі під залізним дахом, на село проникав одяг міського покрою, гумове взуття, швейна машина тощо. у побуті селян дедалі більше було фабричних товарів, змінювався одяг, сімейні відносини. українські народні традиції збереглися у будівництві жител робітничих селищ. поширеною була мазанка — це фактично варіант селянської хати, що мала сіни і кімнату. піч. стіл, підлога і три вікна були традиційними.
