апоро́жские казаки́, запоро́жцы — часть казачества Поднепровья, на территории современной Украины[1][2], на 1555 год имевших ряд разрозненных военных укреплений («городки» или «сечи»[3] /засеки/)[4] и поселений (хутора, зимовники)[3] за днепровскими порогами, вне зоны юрисдикции каких бы то ни было государств (Дикое поле). Впоследствии объединились[3] в отдельную военную и государственную организацию Войско Запорожское, получившую своё наименование по названию региона проживания, места расположения главного военного укрепления, именуемого «Сечь»[2] то есть Крепость и пребывания штаб-квартиры (центрального органа управления — коша)[3].
Позднее, в связи с образованием в конце XVI века реестрового казачьего войска, поселением части запорожского казачества на территории Киевского, Черниговского и Брацлавского воеводств, а также в связи с образованием после 1625 года в соответствии с Куруковским договором полкового устройства реестрового казацкого войска, запорожскими стали называть и реестровых казаков, не проживавших на территории Запорожья.
В дальнейшем, после восстания Богдана Хмельницкого в 1648 году под контроль Войска Запорожского и власть запорожского гетмана перешли территории Речи Посполитой, располагавшиеся на землях современной Северной и Центральной Украины и юго-восточной Белоруссии. На них образовались новые казацкие полки, комплектовавшиеся из местного населения по территориально-милиционному принципу. Они дополнили полковое устройство казачьего войска, сформировав таким образом централизованную военную и административно-территориальную структуру Войска Запорожского, получившую в историографии также наименование Гетманщина. Запорожскими стали именовать всех казаков, проживавших на территории Гетманщины
1. Морські кордони вона має з Румунією та Росією. 2Південь України омивається Чорним та Азовським морями. 3.Україна розташована у центрі Східної Європи. Вона має спільні сухопутні державні кордони з Білоруссю (Мінськ) на півночі, з Польщею ( Прага )на заході, зі Словаччиною (Братислава ), Угорщиною, (Будапешт) Румунією (Бухарест) і Молдовою (Кішенев) на південному заході та з Росією (Москва) на сход 4Кількість міського населення, за даними Всеукраїнського перепису населення станом на 5 грудня 2001 року становила 32 млн. 574 тис. осіб, або 67,2 %, сільського — 15 млн. 883 тис. осіб, або 32,8 %.[18] Міста з найбільшою кількістю населення (понад 1 000 000): Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса. Більше половини сільського населення мешкає в порівняно великих селах (від 1000 до 5000 мешканців) . Найщільніше населені індустріально розвинені східні регіони.. Станом на 2001 рік населення України складалося на 77,8% з українців, 17,3% з росіян і 4,9% інших національностей. 5Бережани.. Борщів.. Бучач. Гусятин. Заліщики.. Збараж. Зборів. Козова. Кременець.. Ланівці...ит д..) )
апоро́жские казаки́, запоро́жцы — часть казачества Поднепровья, на территории современной Украины[1][2], на 1555 год имевших ряд разрозненных военных укреплений («городки» или «сечи»[3] /засеки/)[4] и поселений (хутора, зимовники)[3] за днепровскими порогами, вне зоны юрисдикции каких бы то ни было государств (Дикое поле). Впоследствии объединились[3] в отдельную военную и государственную организацию Войско Запорожское, получившую своё наименование по названию региона проживания, места расположения главного военного укрепления, именуемого «Сечь»[2] то есть Крепость и пребывания штаб-квартиры (центрального органа управления — коша)[3].
Позднее, в связи с образованием в конце XVI века реестрового казачьего войска, поселением части запорожского казачества на территории Киевского, Черниговского и Брацлавского воеводств, а также в связи с образованием после 1625 года в соответствии с Куруковским договором полкового устройства реестрового казацкого войска, запорожскими стали называть и реестровых казаков, не проживавших на территории Запорожья.
В дальнейшем, после восстания Богдана Хмельницкого в 1648 году под контроль Войска Запорожского и власть запорожского гетмана перешли территории Речи Посполитой, располагавшиеся на землях современной Северной и Центральной Украины и юго-восточной Белоруссии. На них образовались новые казацкие полки, комплектовавшиеся из местного населения по территориально-милиционному принципу. Они дополнили полковое устройство казачьего войска, сформировав таким образом централизованную военную и административно-территориальную структуру Войска Запорожского, получившую в историографии также наименование Гетманщина. Запорожскими стали именовать всех казаков, проживавших на территории Гетманщины
2Південь України омивається Чорним та Азовським морями.
3.Україна розташована у центрі Східної Європи. Вона має спільні сухопутні державні кордони з Білоруссю (Мінськ) на півночі, з Польщею ( Прага )на заході, зі Словаччиною (Братислава ), Угорщиною, (Будапешт) Румунією (Бухарест) і Молдовою (Кішенев) на південному заході та з Росією (Москва) на сход
4Кількість міського населення, за даними Всеукраїнського перепису населення станом на 5 грудня 2001 року становила 32 млн. 574 тис. осіб, або 67,2 %, сільського — 15 млн. 883 тис. осіб, або 32,8 %.[18] Міста з найбільшою кількістю населення (понад 1 000 000): Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса. Більше половини сільського населення мешкає в порівняно великих селах (від 1000 до 5000 мешканців) . Найщільніше населені індустріально розвинені східні регіони.. Станом на 2001 рік населення України складалося на 77,8% з українців, 17,3% з росіян і 4,9% інших національностей.
5Бережани.. Борщів.. Бучач. Гусятин. Заліщики.. Збараж. Зборів. Козова. Кременець.. Ланівці...ит д..) )