Повсякдення міста умови й риси повсякденного життя жителі (число,склад) житло, дороги, транспорт) громадські споруди основні заняття їжа та одяг стосунки між жителями громадське життя вільний час (обсяг) зв'язок (з іншими населеними пунктами)
а)Цезарь - великий человек, он умел побеждать там, где ему предвидели проигрыш. Согласно рассказам, Юлий был человеком целеустремленным и дальновидным, с гибким и быстрым разумом, а также с невероятной силой воли. Цезарь победил власть Сената и создал свою большую империю, которая не только порабощала захваченные племена, но и старалась сосуществовать и учится у них. Правильным поступком Цезаря было укреплять армию и государство, неверный поступок - это прощение Брута и сенаторов, которые ранее выступали против него.
б)Октавиан Август остался в памяти человечества великим правителем великого, находившегося на пике своего могущества Рима. Император бился за власть, когда государственная республиканская система Рима умирала. Он придумал новую форму политического правления – принципат, которую условно определяют как «монархию в республиканских одеждах». В его правление Рим переживал золотой век культуры: это были времена великих поэтов, а имя близкого друга Октавиана, покровителя искусств Мецената стало нарицательным. Август любил хвалить себя. В автобиографическом документе, найденном после смерти первого римского императора, говорилось, что среди его заслуг и добродетелей государства, проявление скромности (несколько раз отказывался от триумфов), занятие должностей по закону (на самом деле нет), раздача денег и хлеба римскому народу, освобождение моря от пиратов, украшение Рима архитектурными сооружениями, расширение житницы государства. Умер Гай Юлий Цезарь Октавиан Август своей смертью в возрасте 76 лет 19 августа 14 года н. э., пережив множество заговоров.
в)Римский император Нерон (54—68гг. ) остался в памяти потомства как образец жестокого и злобного тирана. Кроме того, что он учинил пожар в Риме в 64 г. , как думали современники, так еще и виновными в организации пожара сделал христиан (впрочем, преследованиям, скорее всего, подверглись представители и других «малых восточных религий») . Дальнейшая история со всеми ужасающими подробностями описывается христианскими авторами, но не только ими в поимке христиан государству оказывала разъяренная толпа. Расчет Нерона оказался верен — римляне излили всю злобу за потерю крова и имущества на «чужаков» .Нерон презирал рабов и не считал их за людей и от населения государства требовал полного подчинения своим приказам, мог наказать любого. Уважение народа и подчиненных, можно добиться только правильной, разумной и гуманной политикой. Нерон же решил добиться всего с кровавого насилия.
г) Римский император.С именем Константина I связано окончательное установление в Римской империи системы доминанта, то есть неограниченной власти императора. Монарх стал пользоваться почестями. Константин правил Римской Империей как единственный император в течение большей части своего правления.
2. Мне довелось посетить древний Рим до нашей эры. Это было невероятно ! Я посетил Колизей и это было необычайно прекрасно. В тот день была необычайная гладиаторская битва. После Колизея я посетил другие объекты в Риме, в том числе известный виадук. На этом мне пришлось покидать Рим и отправляться обратно на родину.
Перший етап (1340-1362 рр.) – проникнення литовців на українські землі. Для боротьби з Тевтонським орденом розрізнені язичницькі литовські племена в середині XIII ст. під керівництвом князя Міндовга об’єдналися у єдину державу – Велике князівство Литовське. За часів правління Міндовга (1230-1263 рр.) головним об’єктом литовської експансії стали західноруські (білоруські) землі. У часи його наступника – Гедиміна (1316-1341 рр.) до складу Литовської держави почалося приєднання (у 30-ті роки ХІV ст.) українських земель: Берестейської, Турово-Пінської, Прип’ятьської та інших. Внаслідок польсько-угорсько-литовської боротьби за галицько-волинські землі Польща отримує Галичину, Литва – Волинь. У 1355-1356 рр. він завоював Чернігово-Сіверщину, а у 1362 р. захопив Київ і всю Київщину. Після того, як влітку 1362 р. військо Ольгерда на р.Сині Води (притока південного Бугу) розгромило татарські війська, – Київщина, Поділля і Переяславщина остаточно відійшли до Литви. Велике князівство Литовське стало найбільшою державою в Європі (столиця – Вільно). Майже 90% населення становили русини, тобто українці та білоруси.
Другий етап (1362-1385 рр.) – утвердження литовського правління. Утвердження литовського правління на українських землях відбувалося практично без опору з боку місцевого населення. майже до кінця ХІV ст. Велике князівство Литовське було своєрідною федерацією земель-князівств, повноцінними, рівноправними суб’єктами якої виступали землі Київщини, Чернігово-Сіверщини, Волині та Поділля. Тут збереглася стара система управління,
Третій етап (1385-1480 рр.) – посилення централізму у Литовській державі і ліквідація залишків автономії українських земель. Подією, яка докорінно змінила становище південно-західних руських земель, стала Кревська унія (1385 р.). Основними чинниками, які зближували інтереси правлячих кіл Литви та Польщі були як внутрішня нестабільність, так і зовнішня небезпека, зокрема загроза Тевтонського ордену, посилення московського князівства тощо. За цих умов Польща запропонувала Литві шляхом династичного шлюбу польської королеви Ядвіги та литовського князя Ягайло об’єднати сили двох держав. 14 серпня 1385 р. у м. Крево між Литвою і Польщею було укладено Кревську унію, за умовами якої литовський князь Ягайло, одружуючись з польською королевою Ядвігою, отримував титул короля Польщі, зобов’язувався перейти до католицької віри і окатоличити литовців та « навіки приєднати всі свої рідні землі, литовські та руські до корони Польської»
1.
а)Цезарь - великий человек, он умел побеждать там, где ему предвидели проигрыш. Согласно рассказам, Юлий был человеком целеустремленным и дальновидным, с гибким и быстрым разумом, а также с невероятной силой воли. Цезарь победил власть Сената и создал свою большую империю, которая не только порабощала захваченные племена, но и старалась сосуществовать и учится у них. Правильным поступком Цезаря было укреплять армию и государство, неверный поступок - это прощение Брута и сенаторов, которые ранее выступали против него.
б)Октавиан Август остался в памяти человечества великим правителем великого, находившегося на пике своего могущества Рима. Император бился за власть, когда государственная республиканская система Рима умирала. Он придумал новую форму политического правления – принципат, которую условно определяют как «монархию в республиканских одеждах». В его правление Рим переживал золотой век культуры: это были времена великих поэтов, а имя близкого друга Октавиана, покровителя искусств Мецената стало нарицательным. Август любил хвалить себя. В автобиографическом документе, найденном после смерти первого римского императора, говорилось, что среди его заслуг и добродетелей государства, проявление скромности (несколько раз отказывался от триумфов), занятие должностей по закону (на самом деле нет), раздача денег и хлеба римскому народу, освобождение моря от пиратов, украшение Рима архитектурными сооружениями, расширение житницы государства. Умер Гай Юлий Цезарь Октавиан Август своей смертью в возрасте 76 лет 19 августа 14 года н. э., пережив множество заговоров.
в)Римский император Нерон (54—68гг. ) остался в памяти потомства как образец жестокого и злобного тирана. Кроме того, что он учинил пожар в Риме в 64 г. , как думали современники, так еще и виновными в организации пожара сделал христиан (впрочем, преследованиям, скорее всего, подверглись представители и других «малых восточных религий») . Дальнейшая история со всеми ужасающими подробностями описывается христианскими авторами, но не только ими в поимке христиан государству оказывала разъяренная толпа. Расчет Нерона оказался верен — римляне излили всю злобу за потерю крова и имущества на «чужаков» .Нерон презирал рабов и не считал их за людей и от населения государства требовал полного подчинения своим приказам, мог наказать любого. Уважение народа и подчиненных, можно добиться только правильной, разумной и гуманной политикой. Нерон же решил добиться всего с кровавого насилия.
г) Римский император.С именем Константина I связано окончательное установление в Римской империи системы доминанта, то есть неограниченной власти императора. Монарх стал пользоваться почестями. Константин правил Римской Империей как единственный император в течение большей части своего правления.
2. Мне довелось посетить древний Рим до нашей эры. Это было невероятно ! Я посетил Колизей и это было необычайно прекрасно. В тот день была необычайная гладиаторская битва. После Колизея я посетил другие объекты в Риме, в том числе известный виадук. На этом мне пришлось покидать Рим и отправляться обратно на родину.
Надеюсь удачи!!!Перший етап (1340-1362 рр.) – проникнення литовців на українські землі. Для боротьби з Тевтонським орденом розрізнені язичницькі литовські племена в середині XIII ст. під керівництвом князя Міндовга об’єдналися у єдину державу – Велике князівство Литовське. За часів правління Міндовга (1230-1263 рр.) головним об’єктом литовської експансії стали західноруські (білоруські) землі. У часи його наступника – Гедиміна (1316-1341 рр.) до складу Литовської держави почалося приєднання (у 30-ті роки ХІV ст.) українських земель: Берестейської, Турово-Пінської, Прип’ятьської та інших. Внаслідок польсько-угорсько-литовської боротьби за галицько-волинські землі Польща отримує Галичину, Литва – Волинь. У 1355-1356 рр. він завоював Чернігово-Сіверщину, а у 1362 р. захопив Київ і всю Київщину. Після того, як влітку 1362 р. військо Ольгерда на р.Сині Води (притока південного Бугу) розгромило татарські війська, – Київщина, Поділля і Переяславщина остаточно відійшли до Литви. Велике князівство Литовське стало найбільшою державою в Європі (столиця – Вільно). Майже 90% населення становили русини, тобто українці та білоруси.
Другий етап (1362-1385 рр.) – утвердження литовського правління. Утвердження литовського правління на українських землях відбувалося практично без опору з боку місцевого населення. майже до кінця ХІV ст. Велике князівство Литовське було своєрідною федерацією земель-князівств, повноцінними, рівноправними суб’єктами якої виступали землі Київщини, Чернігово-Сіверщини, Волині та Поділля. Тут збереглася стара система управління,
Третій етап (1385-1480 рр.) – посилення централізму у Литовській державі і ліквідація залишків автономії українських земель. Подією, яка докорінно змінила становище південно-західних руських земель, стала Кревська унія (1385 р.). Основними чинниками, які зближували інтереси правлячих кіл Литви та Польщі були як внутрішня нестабільність, так і зовнішня небезпека, зокрема загроза Тевтонського ордену, посилення московського князівства тощо. За цих умов Польща запропонувала Литві шляхом династичного шлюбу польської королеви Ядвіги та литовського князя Ягайло об’єднати сили двох держав. 14 серпня 1385 р. у м. Крево між Литвою і Польщею було укладено Кревську унію, за умовами якої литовський князь Ягайло, одружуючись з польською королевою Ядвігою, отримував титул короля Польщі, зобов’язувався перейти до католицької віри і окатоличити литовців та « навіки приєднати всі свої рідні землі, литовські та руські до корони Польської»