Повторення 1. Вкажіть причину приєднання земель колишньої Київської Русі до Великого князівства
Литовського
А) династична унія Литви та Польщі
Б) експансія німецьких хрестоносців
B) монгольське іго (ярмо)
Г) утворення Московської держави
2. Яка держава обрала принципом своєї політики по відношенню до українських земель:
"Старовини не рушити, новини не вводити"?
A)Литва б) Польща в) Московія г) Молдавія
3. Прикладом боротьби Великого князівства Литовського із Золотою Ордою за спадщину
Київської Русі є битва 1362 р.:
а) на річці Калці
б) під Дорогочином
в) на річці Сині Води
г) під Ярославом
4. Який привілейований стан суспільства сформувався у XV-XVI
А) духовенство б) шляхта в) реєстрове козацтво г) купецтво
5. Остаточний розпад Галицько-Волинської держави відбувся внаслідок смерті князя:
а) ЦІварно
б) Володимира Васильковича
B) Андрія та Лева II
г) Юрія | Болеслава
йт
ответ:Людвіг ван Бетховен народився 16 грудня[7]. 1770 року у сім'ї придворних музикантів у м.Бонн. Батько, будучи обдарованою людиною (придворний музикант, викладав вокал, теорію музики та гру на клавесині), дуже невміло розвивав музичні здібності хлопчика.
Бетховен розпочав свою трудову діяльність професійного музиканта у дуже юному віці. В 1782 році (під час від'їзду Нефе) виконував обов'язки придворного органіста, а вже у тринадцять років Бетховена зарахували клавесиністом у придворний оркестр. З 1788 року Бетховен проводить ще й приватні уроки, адже на його юнацькі плечі «впав» тягар утримування родини. Та все ж більшу частину свого часу Бетховен присвячував творчості. Писав він досить повільно.
У пізній творчості Бетховена найбільше виділяється тяга до філософсько-піднятого відображення дійсності, поглибленого мислення
Після певної перерви у творчості в музиці Бетховена з'являється новий стиль. П'ять останніх фортепіанних сонат, дві сонати для віолончелі ор.102, «Багателі» ор.126, фуга для струнного квінтету, «33 варіації на вальс Діабеллі», Дев'ята симфонія, «Урочиста меса», п'ять квартетів. Глибина думки, рішуче, сміливе новаторство, характерні для всієї творчості Бетховена. Думка про Дев'яту симфонію зародилася ще в роки кризи, але за реалізацію композитор взявся лише у 1822 р.
Всі сонати Бетховена відрізняються одна від одної. Деколи композитор не дотримується традиційних тональних співвідношень.Єдина опера Бетховена — «Фіделіо» (1805–1814). Вона — одне з найзначніших явищ у музично-драматургійному мистецтві XIX ст.Фортепіанний спадок Бетховена також зберігає у собі 3 збірки багателей, понад 20 циклів варіацій, 4 рондо, близько 40 маленьких фортепіанних п'єс (вальси, лендлери, екосези, менуети). Перше місце серед цих творів займають варіації. Бетховен починав свою фортепіанну творчість з варіацій і ними ж закінчив її. Після сонати це була найулюбленіша із форм.
Объяснение:
Географически Средневековый Восток охватывает территорию Северной Африки, Ближнего и Среднего Востока, Центральной и Средней Азии, Индии, Шри-Ланки, Юго-Восточной Азии и Дальнего Востока.
Переход к Средневековью на Востоке в одних случаях осуществлялся на основе уже существующих политических образований (например, Византия, Сасанидский Иран, Кушано-Гуптская Индия), в других – он сопровождался социальными потрясениями, как это было в Китае, и почти повсеместно процессы получали ускорение благодаря участию в них «варварских» кочевых племен. На исторической арене в этот период появились и возвысились такие безвестные дотоле народы, как арабы, тюрки-сельджуки, монголы. Рождались новые религии и на их основе возникали цивилизации.
Страны Востока в Средние века были связаны с Европой. Носительницей традиций греко-римской культуры оставалась Византия. Арабское завоевание Испании и походы крестоносцев на Восток взаимодействию культур. Однако для стран Южной Азии и Дальнего Востока знакомство с европейцами состоялось лишь в XV-XVI вв.
Становление средневековых обществ Востока характеризовалось ростом производительных сил – распространялись железные орудия, расширялось искусственное орошение и совершенствовалась ирригационная техника, ведущей тенденцией исторического процесса как на Востоке, так и в Европе – было утверждение феодальных отношений. Различные же итоги развития на Востоке и Западе к концу XX в. обусловливались меньшей степенью его динамизма.
Среди факторов, обусловливающих «запаздывание» восточных обществ, выделяются следующие: сохранение наряду с феодальным укладом крайне медленно распадавшихся первобытнообщинных и рабовладельческих отношений; устойчивость общинных форм общежития, сдерживавших дифференциацию крестьянства; преобладание государственной собственности и власти над частным землевладением и частной властью феодалов; безраздельная власть феодалов над городом, ослабляющая антифеодальные устремления горожан.
Переодизация истории средневекового Востока. С учетом этих особенностей и исходя из представления о степени зрелости феодальных отношений в истории Востока выделяют следующие этапы:
I-VI в. н.э. – переходный период зарождения феодализма;
VII-Х вв. – период раннефеодальных отношений с присущим ему процессом натурализации экономики и упадка древних городов;
XI-XII вв. – домонгольский период, начало расцвета феодализма, становление сословно-корпоративного строя жизни, культурный взлет;
XIII вв. – время монгольского завоевания, прервавшего развитие феодального общества и обратившее некоторые из них вспять;
XIV-XVI вв. – послемонгольский период, который характеризуется замедлением общественного развития, консервацией деспотической формы власти.
Восточные цивилизации. Пеструю картину представлял собой Средневековый Восток и в цивилизационном отношении, что также отличало его от Европы. Одни цивилизации на Востоке возникли еще в древности; буддийская и индусская – на полуострове Индостан, даосско-конфуцианская – в Китае.
Другие родились в Средние века: мусульманская цивилизация на Ближнем и Среднем Востоке, индо-мусульманская – в Индии, индусская и мусульманская – в странах Юго-Восточной Азии, буддийская – в Японии и Юго-Восточной Азии, конфуцианская – в Японии и Корее.