Одним з перших осередків людської цивілізації, нарівні з Єгиптом і Месопотамією, була і Стародавня Індія. Півострів Індостан – це своєрідний субконтинент, відокремлений від іншої Азії ланцюгом гір і гірських хребтів, він омивається водами Індійського океану, Аравійського моря і Бенгальської затоки. Незважаючи на ці природні перешкоди, вже в старовину він був одним з найзаселеніших регіонів планети.
До середини XIX ст. світ нічого не знав про найдавнішу цивілізацію в долині Інду, вважаючи, що культуру в Індію принесли арії. Однак випадкове відкриття англійського генерала Каннінгема в районі села Хараппа (штат Пенджаб), який знайшов цікаві печатки з абсолютно невідомими до того написами, примусила переглянути цю точку зору і почати з 20–х років XX ст. планомірні розкопки.
Були знайдені великі міста – Хараппа, Мохенджо-Даро, Калібанган та ін. Вони будувалися за схожими проектами і складалися з “цитаделі” (“верхнього” міста) і “нижнього” міста з житловими спорудами. Будівлі зводилися з обпаленої цегли, зв'язуючим матеріалом був мулкий або гіпсовий розчин.
Одним словом Індія зробила великий внесок у культуру не лише Азії,а й цілого світу!
К началу ХХ в. Российская империя оставалась аграрным государством –более 70% населения составляли крестьяне.
Россия занимала первое место в мире по общему объему аграрного производства. Основным производителем сельскохозяйственной продукции являлось крестьянство, а помещичьи хозяйства давали примерно 12% валового сбора зерна и 22% товарного хлеба.
Ситуацию в деревне осложняли аграрное перенаселение, существование общины и практически полное исчерпание экстенсивного ведения хозяйства, связанное с невозможностью расширить посевные площади в европейской части России.
К началу ХХ в. 4/5 надельной крестьянской земли находилось в общинном пользовании. Община господствовала во всей центральной, северной, восточной и южной России и на Северном Кавказе. И лишь в западных губерниях преобладала крестьянская частная собственность на землю.
Одним з перших осередків людської цивілізації, нарівні з Єгиптом і Месопотамією, була і Стародавня Індія. Півострів Індостан – це своєрідний субконтинент, відокремлений від іншої Азії ланцюгом гір і гірських хребтів, він омивається водами Індійського океану, Аравійського моря і Бенгальської затоки. Незважаючи на ці природні перешкоди, вже в старовину він був одним з найзаселеніших регіонів планети.
До середини XIX ст. світ нічого не знав про найдавнішу цивілізацію в долині Інду, вважаючи, що культуру в Індію принесли арії. Однак випадкове відкриття англійського генерала Каннінгема в районі села Хараппа (штат Пенджаб), який знайшов цікаві печатки з абсолютно невідомими до того написами, примусила переглянути цю точку зору і почати з 20–х років XX ст. планомірні розкопки.
Були знайдені великі міста – Хараппа, Мохенджо-Даро, Калібанган та ін. Вони будувалися за схожими проектами і складалися з “цитаделі” (“верхнього” міста) і “нижнього” міста з житловими спорудами. Будівлі зводилися з обпаленої цегли, зв'язуючим матеріалом був мулкий або гіпсовий розчин.
Одним словом Індія зробила великий внесок у культуру не лише Азії,а й цілого світу!
Россия занимала первое место в мире по общему объему аграрного производства. Основным производителем сельскохозяйственной продукции являлось крестьянство, а помещичьи хозяйства давали примерно 12% валового сбора зерна и 22% товарного хлеба.
Ситуацию в деревне осложняли аграрное перенаселение, существование общины и практически полное исчерпание экстенсивного ведения хозяйства, связанное с невозможностью расширить посевные площади в европейской части России.
К началу ХХ в. 4/5 надельной крестьянской земли находилось в общинном пользовании. Община господствовала во всей центральной, северной, восточной и южной России и на Северном Кавказе. И лишь в западных губерниях преобладала крестьянская частная собственность на землю.