Працьоймо самостійно. Задання 2. Родиться юстраці, на них края 1) найвищий давньоримський аавдун Подобар (Франція). 2) найбільшу сло
руду тогочасного Рима - Великий ширк (реконструкція), 3) най доміший аме
театр Флайе - Колой 4) арку Септимія Сиера з римського форуму
5) базиліку Ульпія на форумі Тоана (реконструкція), 6) колону мерапора марка
Установіть відповідність між назвами та зображеннями, одним-двома речена
и поясніть призначення споруд
Aspen
Б

В «Іліаді» Гомер описує останній 41 день Троянської війни. Автор захоплено змальовував не лише ахейців Ахілла й Патрокла, але й їхніх ворогів-троянців — царя Пріама та воїна Гектора. Напівбог Ахілл після дев’яти років війни відмовився продовжувати боротьбу та передав свої обладунки найближчому другові Патроклу, який очолив ахейців і повів їх на штурм Трої.

Біля брами міста Патрокл зустрівся у двобої з троянським героєм Гектором, від руки якого й загинув. Це змусило Ахілла знову взятися за зброю. Він помстився за смерть свого друга, убивши Гектора. Але сам недовго прожив після цього: отруйна стріла брата Гектора — Паріса, спрямована самим богом Аполлоном, наздогнала його. Гомер описав ці події, прославляючи не саму війну, а мужність, відвагу, силу, гідність та почуття обов’язку греків і троянців.

Продовженням оповіді про Троянську війну була «Одіссея» — опис казкових пригод царя Ітаки Одіссея. Десять років цей грецький герой воював із Троєю. Після взяття міста він вирішив повернутися додому, до Ітаки, але його мандрівка затяглася ще на десять років. Під час плавання він заблукав і потрапив на острів лотофагів, де, скуштувавши лотоса, втратив пам’ять і забув про батьківщину. Потім Одіссей відвідав острів циклопів. Зі своїми товаришами він прийшов до печери одноокого велетня Поліфема, сина бога морів Посейдона, де й був захоплений чудовиськом. Лише завдяки кмітливості та хитрості Одіссея їм удалося осліпити циклопа та врятуватися. Після цього Одіссей зі своїми товаришами відвідав острів бога вітрів Еола, боровся з племенем велетнів-людожерів, потрапив у володіння чаклунки Кірки, яка перетворила його супутників на свиней, побував у підземному царстві бога Аїда. Дивом стало те, що він лишився живим після зустрічі з потворами Сциллою та Харибдою. Через десять років поневірянь Одіссей під виглядом жебрака повернувся до Ітаки, де на нього чекала вірна дружина Пенелопа.

За казковими пригодами, описаними в поемах, ми бачимо життя, побут, вірування та ідеали давньогрецького суспільства. Тому «Іліада» та «Одіссея» є неоціненним історичним джерелом. У поемах Гомера, крім опису Троянської війни та пригод героїв, містяться цінні відомості про грецьке суспільство в початковий період панування дорійців. Тому в його творах не знайшли відображення досягнення Мінойської й Ахейської цивілізацій, немає опису величних палаців, не згадуються високоосвічені люди.

Обстановка в европе становилась все напряженней, все опаснее. уже давно европа была ареной острого соперничества крупнейших держав – , франции, голландии, австрии. их властители ждали, когда умрет престарелый и больной испанский король карл ii. он был бездетен. на испанский престол претендовали многие, но в первую очередь внук могущественного и агрессивного французского короля людовика xiv – герцог анжуйский. против неизбежного в этом случае усиления франции резко выступали , голландия и австрия. приближалась война, получившая известность в как война за испанское наследство (1702—1713). россия не намеревалась вмешиваться в надвигающийся конфликт, но петр стремился учесть и использовать его, когда обдумывал будущее направление политики своей страны. на протяжении всего xvii века первостепенное значение для россии имели три направления политики: южное – отношения с турцией и ее вассалом крымским ханством, западное – отношения с польшей (речью посполитой) и, наконец, северо-западное – отношения со швецией. они развивались в xvii веке неровно и драматично. несколько столетий угроза татарских набегов висела над землями. крым считал себя наследником золотой орды и рассматривал россию как своего вассала, требуя уплаты ежегодной дани, которую в москве скромно называли подарками – «поминками», но, тем не менее, возили в бахчисарай даже при петре. это не спасало россию от набегов. весь xvii век кочевники совершали их, уводили из сел и городов сотни тысяч пленных, которых продавали как рабов на рынках стамбула и ближнего востока. когда же крым подпал под власть османской империи – сильного и агрессивного государства, чьи войска угрожали всей европе, – опасность с юга для россии возросла. турки прочно закрепились в северном причерноморье и не переставали делать попытки продвинуться дальше на север – на украину, ставшую с середины xvii века полем упорной борьбы россии и польши. крымские (1687 и 1689 годы) и азовские (1695 и 1696 годы) походы против татар и турок были совершены россией, в ответ на просьбы союзников по священной лиге – австрии, венеции и польши. к моменту отъезда великого посольства в европу весной 1697 года война лиги против османов еще не кончилась, но военные действия стороны фактически не вели. великое посольство должно было расшевелить задремавших союзников россии. петр как раз был упоен победой под азовом и думал о расширении своих завоеваний на юге, для чего и строил в воронеже флот, основал таганрог и другие крепости. черное море казалось петру тем морем, на котором он встанет твердою ногой и «запирует на просторе». но воевать с турками в одиночку было трудно. могущество османов было общеизвестно, и для того, чтобы решить исход затянувшейся борьбы, требовались слаженные и энергичные действия союзников. отправляясь в посольство, петр надеялся привлечь к борьбе с турками новых европейских государей, для чего велись переговоры в бранденбурге, голландии, . но ни того ни другого не произошло. австрия и другие страны – члены священной лиги – готовились к большой войне в европе (позже она получила название «войны за испанское наследство»), и проблема турции их уже не волновала. петр же прекрасно понимал, что россии одной выйти на побережье черного моря не удастся – не хватит сил. остается неясным, когда и при каких обстоятельствах произошло изменение внешнеполитического курса россии, которое ее к военному союзу с саксонией, данией и к войне со швецией.