Практичне заняття
рицарські традиції. замки. життя селян
мета. визначати основні риси життя феодалів і селян.
хід роботи
1. ознайомитися із запропонованим матеріалом 87.
2. розгляньте малюнок і складіть розповідь про рицарський турнір.
3. скласти розповідь про життя у замку, використовуючи малюнок.
(для складання розповіді можна використовувати фрагмент ро-
ману в. скотта «айвенго» (ст. 81-82).
іть
Володи́мир Святосла́вич (960/963 — 15 липня 1015) — великий князь київський (979—1015), князь новгородський (970—988). Хреститель Русі. Представник варязької династії Рюриковичів. Наймолодший (позашлюбний) син київського князя Святослава Ігоровича від коханки-ключниці Малуші (імовірної дочки древлянського князя Мала). Онук київської княгині Ольги, батько київського князя Ярослава Мудрого. Молодший брат і наступник київського князя Ярополка Святославича. Захопив київський престол після міжусобної боротьби з братом (977—979). Приєднав до своєї держави землі в'ятичів (982), ятвягів (983), радимичів (984), білих хорватів (981). Воював проти булгарів (985), греків (988), вірменів (1000), поляків (1001), печенігів (996, 1015). Охрестив Русь 988 року. Встановив Київську митрополію Константинопольського патріархату. Розширив межі столиці Києва, збудував Десятинну церкву (996). Першим із руських князів розпочав карбувати власну золоту монету. Заснував Володимир (988), Переяслав (992) та інші міста. Використовував особистий знак «тризуб», що став у ХХ столітті гербом України. Помер у Берестовському палаці за Києвом. Канонізований Католицькою і Православною церквами як рівноапостольний святий. Національний герой України. Прізвиська — Великий, Святий, Хреститель, Красне-Сонечко тощо.
Объяснение:
Докладніше: Усобиця Святославичів
Після загибелі 972 року князя Святослава князівство було поділено між його синами на три частини. Києвом керував його законний син Ярополк. Восени 976 року розгорілася міжусобна війна між Володимиром і легітимними синами Святослава, яку підняв київський воєвода Свенельд. Син воєводи Лют був убитий слугами Олега, за що той підбурив князя Ярополка піти війною проти брата. Під час бойових дій Олега вбили його ж воїни, скинувши з коня.
Володимир, рятуючись, втік до свого дядька в Швецію, де одразу ж одружився з Оловою і набрав з Добринею варязьке військо і повернувшись восени 978 року спершу до Новгорода, почав війну проти київського князя.
Володимир захопив місто Полоцьк, перебивши сім'ю варязького правителя міста Рогволода. Його дочку Рогніду, засватану за Ярополка, він насильно взяв за дружину. Рогніда, яку зґвалтували на очах у її батька і братів, стала дружиною Володимира. Таким було «узаконено» приєднання Полоцького князівства. Потім з великим варязьким військом Володимир обложив Київ, де замкнувся Ярополк. Згідно з літописом слуга Ярополка по імені Блуд, підкуплений Володимиром, залякавши заколотом киян, змусив Ярополка утекти в маленьке містечко Родня.
У Родні Володимир заманив Ярополка на переговори, де двоє варягів «підняли його мечами попід пазухи». Вагітну дружину Ярополка, колишню грецьку черницю[20], Володимир взяв у наложниці.
Коли варязьке військо, яке привів Володимир зі Швеції, стало вимагати собі за службу данину з киян, Володимир обіцяв їм, але через місяць відмовився. Частину варягів відіслав на службу в Константинополь, порадивши візантійському імператору розвести їх по різних місцях. Іншу частину варязьких найманців Володимир залишив собі для управління містами.
Залишки городища в селі Заріччя. Укріплення було збудоване за часів правління князя Володмира
За «Повісті врем'яних літ» Володимир вокняжився у Києві 980 року. Згідно з раннім «Житієм Володимира монаха Якова» («Пам'ять і похвала князю Володимиру», 2-га половина XI століття) це сталося 11 червня 6486 (978 року). Згідно з Яковом Мніхом, це сталось «въсмое» літо по смерті Святослава, тобто у 979 році (972+7). Але може бути, що «въсмое» літо насправді означає «въ смое», тобто не восьмий, а сьомий рік і справді відповідає 978 року. Що ж до літописних звісток, що Святослав княжив 28 років, Ярополк 8, а Володимир 37, то тут нічого страшного, бо з 8 років, Ярополк 2 роки був формальним співправителем батька. При додаванні 27 (літописні «28» округлені з 27) до 8 і відніманні 2 років при сумуванні результатів до 945 року (початок правління Святослава) вийде теж 978 рік. Зайняв Київський престол Володимир у віці 18-20 років.
Все же самый интересный вопрос - каким образом сохранив во многом пережитки родоплеменной организации в управлении государством и архаичные черты общественной жизни, в Спарте сложилось сильное рабовладельческое государство, занимавшее значительную территорию и державшее в подчинении население, во много раз превосходившее по своей численности «общину равных» . В VI в. до н. э. Спарта завоевала соседнюю плодородную страну Мессению, а остальные территории Южной Греции постепенно были вынуждены ей подчиниться и вошли в Пелопоннесский союз, ставший самым сильным военным союзом в Греции. Спарта, гегемон в Пелопоннесском союзе, проводила реакционную политику, поддерживая все антидемократические движения в Древней Греции. «Стоя во главе союзников, лакедемоняне не заставляли их платить подати, но заботились, чтобы у тех была всегда выгодная для лакедемонян олигархическая форма правления». 1
Военная мощь и высокая организация спартанских войск не вызывали сомнения, а общественная жизнь Древней Спарты была нацелена на поддержание постоянной боевой готовности всего коллектива спартиатов.
В конце VI в. до н. э. Спарта представляла собою сильнейшее государство Эллады, контролирующее всю территорию Пелопоннеса за исключением, Аргоса и северных городов Аркадии.
Сложившееся как военный лагерь завоевателей, оформившее своё государственное устройство в условиях постоянной необходимости воевать (подавлять восстания илотов или завоевывать новые территории) , создавшее уникальные отношения внутри общества граждан, такое сильное государство, сдерживающее долгое время имущественное расслоение, все же погибло, не выдержав сопротивления естественному ходу исторического развития. Спартанская знать, превратившаяся со временем в плутократическую верхушку, сконцентрировала в своих руках большие денежные средства и земельные владения, а основная масса граждан тем временем обеднела, потеряла свои клеры и являлась только формально гражданами полиса.
Выведение колоний не решило умножающихся проблем. Спартиаты беднели и были недовольны сложившимся порядком. Число спартиатов-граждан сильно сокращалось в результате обнищания и войн. К III в. до н. э. , по данным Берга, приведенным в книге «Социальные движения в древней Спрате» , в Спарте осталось около 600 граждан, остальные являлись ими формально. Процесс разложения классического спартанского строя ускорялся борьбой за власть, цари усиливали свою власть, в результате которой в полисе начались смуты, окончившиеся передачей его одним из первых в Греции под контроль Рима.
Все своеобразие общественной и государственной организации спартанского общества отразилось в истории Спарты архаического периода истории Древней Греции. Начиная с IV в. до н. э. , когда процесс имущественного расслоения набирает силу, Спарта постепенно теряет присущие «общине равных» черты.
К сожалению, по истории древней Спарты очень мало источников. В Спарте литература была неразвита. Из-за военизированного строя государства, приветствующего во всем краткость и четкость, в Спарте отсутствовало искусство ораторства, политические трактаты и т. д. Только стихи на военно-патриотические темы, дошедшие в отрывках до нашего времени, получили популярность среди спартиатов. Археологические материалы по истории Древней Спарты тоже довольно скудные, т. к. материальная культура в Лаконике была бедна.
О начальном периоде сложения спартанского государства известно немногое. Вся ранняя история Спарты недостоверна, современных свидетельств того времени до н. э.