ПЛАН ДАУЭСА - репарационный план для Германии, главная цель которого заключалась в восстановлении военно-промышленного потенциала Германии (которую правящие круги империалистических стран рассчитывали использовать против Советского Союза) и в проникновении американского капитала в Европу.
П. Д. был принят в 1924. Он явился итогом длительной борьбы между державами-победительницами по вопросу о репарациях с Германии. Франция, получавшая 52% репараций, настаивала на более высоком размере репараций и своевременном их поступлении. Непосредственная заинтересованность Англии в получении репараций была не столь велика, США не получали их вовсе. Спекулируя на антисоветских вожделениях правящих кругов этих держав, Германия вела борьбу за уменьшение размеров репараций и уклонялась от взноса очередных платежей.
Политическое поражение французского империализма в затеянной им оккупации Рура (1923) дало возможность англо-американским правящим кругам взять репарационную проблему в свои руки. 30. XI 1923 репарационная комиссия держав-победительниц постановила создать два комитета экспертов для разработки предложений о репарациях и стабилизации германской марки. Правительство США уведомило державы о своём намерении участвовать в комитетах экспертов. Президент Кулидж в послании конгрессу лицемерно мотивировал это решение стремлением США "оказать Европе".
Комитеты экспертов начали свою работу в Париже 14. I. 1924. Все основные вопросы сосредоточились в первом комитете, в котором господствовали американские представители. Председателем этого комитета был избран директор самого мощного чикагского банка Дауэс, тесно связанный с банковской группой Моргана. В годы первой мировой войны Дауэс возглавлял организацию снабжения американской армии, использовав этот пост с наибольшей выгодой для монополистов США. Другим представителем США был президент моргановской электротехнической фирмы "Дженерал электрик"- Юнг. Комитет экспертов закончил свою работу в апреле 1924, представив свой доклад в репарационную комиссию. Этот доклад и получил название " план Дауэса ".
На первое место в П. Д. была выдвинута задача скорейшего восстановления германской тяжёлой индустрии, германского военно-промышленного потенциала. В качестве первоначальной меры комитет экспертов предлагал предоставить Германии международный заём в сумме 800 млн. зол. марок. Англо-американские творцы П. Д. исходили из расчета, что Германия будет сбывать свою промышленную продукцию Советскому Союзу, а вырученную от продажи товаров валюту передавать западным державам в счёт репараций. Тем самым подчёркивалось, что правящие круги западных держав ничего не имеют против экономической и политической экспансии германского империализма на восток. С другой стороны, с германской товарной интервенции империалисты хотели сорвать дело индустриализации СССР. По их замыслу Советский Союз должен был остаться аграрной страной и превратиться в аграрно-сырьевой придаток Германии, а через неё - и мирового капитала. П. Д. предполагал, следовательно, подчинение советской экономики иностранному капиталу и закабаление Советского Союза. Таков был антисоветский план империалистических кругов Англии и США, вполне соответствовавший вожделениям германских монополистов.
Мої судження щодо діяльності князя Володимира Мономаха є позитивні тому що він залишив по собі світлу пам'ять як розумний князь і добрий організатор. Поруч із тим Володимир Мономах – це приклад доброго, справедливого християнського володаря, що не дозволяє сильнішим кривдити слабших, що велить опікуватися бідними, вдовами і сиротами, що вважає священним обов'язком бути гостинним, а в житті керується засадами християнської любові та моралі. Своє "Повчання дітям” князь Володимир написав у досить поважному віці, однак адресував його не лише дітям, а й усім нащадкам князівсько-боярського стану, про що пише він сам: «Діти мої або хто інший, слухаючи мою грамотицю, не посмійтеся з неї, а прийміть її до свого серця, і не лінуйтеся, а щиро трудіться». Володимир Мономах вважав, що виховувати дітей слід на позитивних прикладах батьків, дідів. Одним із основних засобів виховання князь вважав освіту: «Що вмієте, того не забувайте, а чого не вмієте, того навчайтесь, — як батько мій, дома сидячи, знав п'ять мов, через те й честь йому була в інших країнах..». Повчання Володимира Мономаха – визначна пам’ятка педагогічної літератури. Великий князь радить своїм дітям любити Батьківщину, захищати її від ворогів, бути хоробрим, трудитися, бути гуманними, чуйним до людей, поважати старших, жаліти дітей, сиріт, поважати жінок: “Перш за все не забувайте убогих, а яко можете, по силі годуйте їх і подавайте сиротам. І вдову захистіть, не дайте сильним губити людину. Хто б не був, правий чи винний перед вами, не вбивайте і не веліть убивати його; якщо і завинив хто в смерті, не губіть християнської душі. Якщо ж вам доведеться цілувати хрест перед братами своїми або перед будь-ким, то перше спитайте свого серця, на чому ви зможете стояти твердо, і тільки тоді цілуйте, а поклявшись, не переступайте клятви, бо загубите душу свою. Ніколи не майте гордощів у своєму серці і в розумі, а скажіть: сьогодні живий, а завтра помру; смертні ми. Старих шануйте, як батька, а молодих, яко братів …при старших годиться мовчати, премудрих слухати, старшим підкорятися, з рівними і молодими мати згоду і бесіду вести без лукавства, а щонайбільше розумом вбирати. Не лютувати словом, не ганьбити нікого в розмові, не сміятися багато. Очі тримати донизу, а душу вгору. В домі своєму не ледачкуйте… Брехні остерігайтесь і пияцтва, і облуди, від того душа гине і тіло». Торкаючись питань морального виховання дітей, князь Володимир у “Повчанні” багато уваги приділяє нормам і правилам поведінки людини. Він дійшов висновку, що особиста поведінка дорослих в межах цих норм є критерієм вихованості… У свою чергу етикет, манера, тон поведінки перебувають у прямій залежності від моральних вправ. «…Куди б не прийшли і де б не зупинилися, напійте і нагодуйте нужденного. Найбільше шануйте гостя, звідки 6 він до вас не прийшов: простий чи знатний, чи посол; якщо не можете пошанувати його дарунком, то пригостіть його їжею і питвом, бо він, мандруючи далі, прославить вас у всіх землях доброю чи злою людиною. Хворого навідайте, покійника проведіть в останню дорогу, бо всі ми смертні.
ПЛАН ДАУЭСА - репарационный план для Германии, главная цель которого заключалась в восстановлении военно-промышленного потенциала Германии (которую правящие круги империалистических стран рассчитывали использовать против Советского Союза) и в проникновении американского капитала в Европу.
П. Д. был принят в 1924. Он явился итогом длительной борьбы между державами-победительницами по вопросу о репарациях с Германии. Франция, получавшая 52% репараций, настаивала на более высоком размере репараций и своевременном их поступлении. Непосредственная заинтересованность Англии в получении репараций была не столь велика, США не получали их вовсе. Спекулируя на антисоветских вожделениях правящих кругов этих держав, Германия вела борьбу за уменьшение размеров репараций и уклонялась от взноса очередных платежей.
Политическое поражение французского империализма в затеянной им оккупации Рура (1923) дало возможность англо-американским правящим кругам взять репарационную проблему в свои руки. 30. XI 1923 репарационная комиссия держав-победительниц постановила создать два комитета экспертов для разработки предложений о репарациях и стабилизации германской марки. Правительство США уведомило державы о своём намерении участвовать в комитетах экспертов. Президент Кулидж в послании конгрессу лицемерно мотивировал это решение стремлением США "оказать Европе".
Комитеты экспертов начали свою работу в Париже 14. I. 1924. Все основные вопросы сосредоточились в первом комитете, в котором господствовали американские представители. Председателем этого комитета был избран директор самого мощного чикагского банка Дауэс, тесно связанный с банковской группой Моргана. В годы первой мировой войны Дауэс возглавлял организацию снабжения американской армии, использовав этот пост с наибольшей выгодой для монополистов США. Другим представителем США был президент моргановской электротехнической фирмы "Дженерал электрик"- Юнг. Комитет экспертов закончил свою работу в апреле 1924, представив свой доклад в репарационную комиссию. Этот доклад и получил название " план Дауэса ".
На первое место в П. Д. была выдвинута задача скорейшего восстановления германской тяжёлой индустрии, германского военно-промышленного потенциала. В качестве первоначальной меры комитет экспертов предлагал предоставить Германии международный заём в сумме 800 млн. зол. марок. Англо-американские творцы П. Д. исходили из расчета, что Германия будет сбывать свою промышленную продукцию Советскому Союзу, а вырученную от продажи товаров валюту передавать западным державам в счёт репараций. Тем самым подчёркивалось, что правящие круги западных держав ничего не имеют против экономической и политической экспансии германского империализма на восток. С другой стороны, с германской товарной интервенции империалисты хотели сорвать дело индустриализации СССР. По их замыслу Советский Союз должен был остаться аграрной страной и превратиться в аграрно-сырьевой придаток Германии, а через неё - и мирового капитала. П. Д. предполагал, следовательно, подчинение советской экономики иностранному капиталу и закабаление Советского Союза. Таков был антисоветский план империалистических кругов Англии и США, вполне соответствовавший вожделениям германских монополистов.
Объяснение:
Мої судження щодо діяльності князя Володимира Мономаха є позитивні тому що він залишив по собі світлу пам'ять як розумний князь і добрий організатор. Поруч із тим Володимир Мономах – це приклад доброго, справедливого християнського володаря, що не дозволяє сильнішим кривдити слабших, що велить опікуватися бідними, вдовами і сиротами, що вважає священним обов'язком бути гостинним, а в житті керується засадами християнської любові та моралі.
Своє "Повчання дітям” князь Володимир написав у досить поважному віці, однак адресував його не лише дітям, а й усім нащадкам князівсько-боярського стану, про що пише він сам: «Діти мої або хто інший, слухаючи мою грамотицю, не посмійтеся з неї, а прийміть її до свого серця, і не лінуйтеся, а щиро трудіться».
Володимир Мономах вважав, що виховувати дітей слід на позитивних прикладах батьків, дідів. Одним із основних засобів виховання князь вважав освіту: «Що вмієте, того не забувайте, а чого не вмієте, того навчайтесь, — як батько мій, дома сидячи, знав п'ять мов, через те й честь йому була в інших країнах..». Повчання Володимира Мономаха – визначна пам’ятка педагогічної літератури. Великий князь радить своїм дітям любити Батьківщину, захищати її від ворогів, бути хоробрим, трудитися, бути гуманними, чуйним до людей, поважати старших, жаліти дітей, сиріт, поважати жінок: “Перш за все не забувайте убогих, а яко можете, по силі годуйте їх і подавайте сиротам. І вдову захистіть, не дайте сильним губити людину. Хто б не був, правий чи винний перед вами, не вбивайте і не веліть убивати його; якщо і завинив хто в смерті, не губіть християнської душі.
Якщо ж вам доведеться цілувати хрест перед братами своїми або перед будь-ким, то перше спитайте свого серця, на чому ви зможете стояти твердо, і тільки тоді цілуйте, а поклявшись, не переступайте клятви, бо загубите душу свою.
Ніколи не майте гордощів у своєму серці і в розумі, а скажіть: сьогодні живий, а завтра помру; смертні ми.
Старих шануйте, як батька, а молодих, яко братів …при старших годиться мовчати, премудрих слухати, старшим підкорятися, з рівними і молодими мати згоду і бесіду вести без лукавства, а щонайбільше розумом вбирати. Не лютувати словом, не ганьбити нікого в розмові, не сміятися багато. Очі тримати донизу, а душу вгору.
В домі своєму не ледачкуйте… Брехні остерігайтесь і пияцтва, і облуди, від того душа гине і тіло».
Торкаючись питань морального виховання дітей, князь Володимир у “Повчанні” багато уваги приділяє нормам і правилам поведінки людини. Він дійшов висновку, що особиста поведінка дорослих в межах цих норм є критерієм вихованості… У свою чергу етикет, манера, тон поведінки перебувають у прямій залежності від моральних вправ. «…Куди б не прийшли і де б не зупинилися, напійте і нагодуйте нужденного. Найбільше шануйте гостя, звідки 6 він до вас не прийшов: простий чи знатний, чи посол; якщо не можете пошанувати його дарунком, то пригостіть його їжею і питвом, бо він, мандруючи далі, прославить вас у всіх землях доброю чи злою людиною.
Хворого навідайте, покійника проведіть в останню дорогу, бо всі ми смертні.