Причины национально-освободительной войны, кто возглавил, годы, итоги

Людина спочатку, будучи істотою цікавим, цікавився історією. І не важливо, чия це історія. Історія людини, держави, а може й усього світу. Адже заглянути в минуле, повчитися помилок предків, отримати уроки невдач і падінь, проаналізувати ситуацію в сьогоденні - ох як буває необхідно. Де ще брати рада, як не у історії. Минуле не змінити, як не старайся, а ось сьогодення і, тим більше, майбутнє, поки воно не стало минулим, людина змінити в силах. Ну, і, нарешті, порадіти, загордитися своїми предками. Відчути себе спадкоємцем великих традицій і звичаїв, зрозуміти закономірності перетворення ідей у матеріальні речі і вчинки, усвідомити свою причетність до подій у сьогоденні і відповідальність за це перед своїми нащадками. Все це надає історія, постійно доводячи свою необхідність не тільки в наукових колах, але й у справах житейських, побутових. Історія не раз показувала свою циклічність. Різниця лише в часі та персонажах. Але події-то повторюються. І повторюються із завидною періодичністю. Адже не можна ж сказати, що історія не показує нам часів, наприклад, розпаду єдиної держави на окремі і незалежні території? Не можна. Було таке вже. Або, наприклад, спроби експансії Російської держави з боку країн Європи? Теж було. І неодноразово. І таких прикладів, якщо придивитися уважніше, можна знайти величезну масу і, відповідно проаналізувати: як всі ці речі «проходили», як їх допускали, як з них викручуватися. Уроків маса і відносяться вони не тільки до держави в цілому, але і до конкретної людини. Адже не дарма авторитетні вчені порівнюють життя та функціонування держави з життям і функціонуванням окремої людини. Зрозуміло, звичайно, що досконально, у всіх проявах та варіаціях, історію вивчити просто неможливо. Адже не можна з точністю стверджувати, про що думав і що відчував той чи інший персонаж, або що послужило поштовхом до певних дій і які причини у цього поштовху, оскільки історія є не тільки списком дій, розташованих у хронологічному порядку, але і переплетенням набагато більшої кількості факторів, ніж час, місце розташування та площу. З одного боку це робить важчою вивчення історії , А з іншого, робить цей процес неповторно цікавим та інтригуючим, оскільки, розуміючи причинно-наслідкові зв'язки стався в той чи інший період події, стає ясно і зрозуміло, що предки були далеко не відсталими дикунами, а могли, знали і вміли щось таке, що стане в нагоді скрізь і в усі часи.

На казенных землях Куликова поля Выборгской стороны в начале царствования Александра II появилось римско-католическое кладбище, но оно не могло состоять исключительно из надгробий и плит, поэтому было решено — на этом месте будет стоять часовня. Вполне ожидаемо, что для выполнения этой работы выбрали архитектора Бенуа, чье имя ассоциировалось с готическим строительством в городе на Неве, ведь за год до этого по проекту зодчего был возведен канонический шедевр неоготики — Петергофский железнодорожный вокзал.

Долгое время при церкви существовал сиротский приют, убежище для бедных и больных женщин и начальная приходская школа, а в 1914 году в храме начала работать гимназия, возглавила которую Болеслава Лямент, впоследствии причисленная к лику святых. Непосредственно в самом храме были устроенны фамильные усыпальницы известных личностей — например, семьи Бенуа, а в декабре 1898 года здесь был погребен и создатель храма — Николай Леонтьевич Бенуа.

В 1938 году советское правительство закрыло церковь, а в последствии превратило ее в картофелехранилище. В последствии, в 2002 году, храм все-таки вернули католикам, правда он уже находился в достаточно плачевном состоянии. К 2005 году неоготическое картофелехранилище частично удалось отреставрировать и возобновить под его крышей регулярные богослужения. Сейчас Католическая Церковь во имя Посещения Девой Марией Святой Елизаветы является действующей и открыта для прихожан.