Аравийский полуостров с древнейших времен был заселен арабскими племенами. Традиционно подавляющую часть населения полуострова составляли бедуины — кочевники-скотоводы. В меньшей степени здесь было развито земледелие, носившее оазисный характер. Некоторые области (Йемен, район Мекки) специализировались на посреднической торговле со странами Северной и Северо-Восточной Африки, Средиземноморья, Индией.В VII в. в Аравии протекали процессы разложения первобытнообщинного строя и классообразования, усилилось социальное расслоение, выделилась племенная знать, завладевшая огромными землями, крупными стадами, рабами. В наиболее развитых районах уже возникли рабовладельческие, а кое‑где и раннефеодальные отношения. Сложились благоприятные условия для государственного объединения арабов. Ему во многом возникновение и распространение монотеистического учения ислама, основной идеей которого было единство всех мусульман (см. Религия). Мусульманская община стала ядром политического объединения страны.В начале 30‑х гг. VII в. арабы приступили к военным походам, завершившимся завоеванием стран Ближнего и Среднего Востока, Северной Африки и Египта. Было создано обширное государство — Арабский халифат, в котором в руках халифа («преемника и заместителя посланника Аллаха — пророка Мухаммеда») была сосредоточена светская и духовная власть.
Шелест Петро Юхимович (1908-1996) – партійний та державний діяч. Народився на Харківщині. Трудову діяльність почав у 1923 році робітником на залізниці. По закінченню Маріупольського металургійного інституту (1935), у 1936-1937 роках служба в рядах Червоної Армії курсантом 30-го окремого навчального танкового батальйону в Дніпропетровську, по терміну випуску атестований старшим лейтенантом, працював на заводах Маріуполя і Харкова. З 1940 р. – секретар Харківського міськкому КП(б)У. Під час німецько-радянської війни працював у партійних органах Челябінська, Саратова. У 1948-1954рр. – директор заводів У Ленінграді та Києві. З 1954 – на партійній роботі.
Шелест Петро Юхимович (1908-1996) – партійний та державний діяч. Народився на Харківщині. Трудову діяльність почав у 1923 році робітником на залізниці. По закінченню Маріупольського металургійного інституту (1935), у 1936-1937 роках служба в рядах Червоної Армії курсантом 30-го окремого навчального танкового батальйону в Дніпропетровську, по терміну випуску атестований старшим лейтенантом, працював на заводах Маріуполя і Харкова. З 1940 р. – секретар Харківського міськкому КП(б)У. Під час німецько-радянської війни працював у партійних органах Челябінська, Саратова. У 1948-1954рр. – директор заводів У Ленінграді та Києві. З 1954 – на партійній роботі.