«Прикрепление крестьян — это вопль отчаяния, испущенный государством, находящимся в безвыходном экономическом положении». С.М. Соловьев. Приведите два аргумента за, два против.
Процессы, вызвавшие тяжелые демографические последствия, начались уже с первых лет османского завоевания в конце XIVвека. Нашествие принудило тысячи беженцев искать от разрухи и насилия в областях к северу от Дуная. Отдельные группы населения депортироваались в Малую Азию, другие — распроданы на рынках рабов по островам Архипелага, где безвозвратно теряются их следы. Десятки селений в равнинных областях страны оставлены болгарами, так как они предпочитают удалиться как можно дальше от больших дорог, используемых османской империей в своих многочисленных завоевательных походах на западные Балканы и в Центральную Европу. В результате колонизации мусульманским населением из Малой Азии чувствительно меняется и этнический облик некоторых районов Болгарии.
Пятивековое турецкое иго и геноцид в БолгарииНа протяжении многих веков своего существования болгарский народ многократно подвергался прямому и косвенному уничтожению от меча разных завоевателей, но под властью Османской империи это процесс принял характер геноцида. Уничтожались мужчины-воины и мирное население — дети, женщины, старики. Практика бесчеловечной «кровной дани» , когда малолетних мальчиков насильственно уводили из семей и превращали в янычар — жестоких убийц собственного народа, вызывает ужас и сейчас.
Десятки тысяч болгар были расселены в Азии и со временем ассимилированы. Похищения в рабство с насильственной исламизацией, а так же наглые грабежи и захваты собственности привели в упадок все хозяйственное развитие.
Пятивековое турецкое иго и геноцид в БолгарииГеноцид против болгарского народа был жесток своей религиозной превратила в жертвы многие поколения. «Неверные» , называемые «гяурами» ( тур. - толпа, стадо) были низвергнуты в категорию людей «второго сорта» и подвергнуты планомерному истреблению во имя «правой веры» — ислама. Долго последствиями этого уничтожения остаются сотни тысяч убитых и миллионы не рожденных болгар. Разрушались христианские храмы. издан был приказ султана. запрещавший строительство церквей выше человеческого роста. Многочисленные восстания болгар против турецкого ига ( восстания Константина и Фружина, Тырновское восстание, Чипровское восстание и др. ) были потоплены в крови. Этот варварский процесс, начавшийся в конце XIVв. завершен младо-турками летом 1913г этнической чисткой в Восточной Фракии, жертвами которого стали тысячи болгар и четверть миллиона беженцев. Вопреки принятому в 1925 г Ангорскому соглашению, обязывающему Турию возместить Болгарии убытки в размере почти 5 миллиардов долларов, подобный акт все еще остается дипломатическим обещанием без реальных последствий.
Римський імператор, який правив у 284—305 роках н. е. Діоклетіан відомий тим, що жорстоко переслідував християн. Один з його указів вимагав знищувати копії Святих Писань. Незважаючи на його спроби знищити всі рукописи перших християн, тисячі стародавніх рукописів і фрагментів збереглися до наших днів. (Див. додаток А3, «Як Біблія дійшла до наших днів».)
Діоклетіан народився у римській провінції Далмація. При народженні йому дали ім’я Діокл; його повне ім’я — Гай Аврелій Валерій Діоклетіан. У 285 році н. е. він став єдиновладним правителем Римської імперії. Діоклетіан провів реформи, які стосувалися різних сфер життя і до зміцнити імперію. Він здійснив новий адміністративний поділ і запровадив тетрархію, тобто чотиривладдя. Діоклетіан також поділив імперію на східну і західну частини, що, на думку деяких істориків, стало передумовою виникнення Візантійської імперії. У 305 році н. е. Діоклетіан зрікся влади і через кілька років помер; під кінець життя він повністю розчарувався у своїх наступниках, які ніяк не могли поділити владу.
Завершальні роки правління Діоклетіана ввійшли в історію як період останнього найжорстокішого гоніння християн. Серед причин такого гоніння називають бажання влади відновити цілковиту єдність імперії,— а нова релігія, як вважалося, сприяла сепаратистським настроям,— і вплив філософів, які виступали проти християн. Ще однією причиною міг бути вплив Діоклетіанового наступника, Галерія,— фанатичного послідовника традиційної римської релігії.
В результате колонизации мусульманским населением из Малой Азии чувствительно меняется и этнический облик некоторых районов Болгарии.
Пятивековое турецкое иго и геноцид в БолгарииНа протяжении многих веков своего существования болгарский народ многократно подвергался прямому и косвенному уничтожению от меча разных завоевателей, но под властью Османской империи это процесс принял характер геноцида. Уничтожались мужчины-воины и мирное население — дети, женщины, старики. Практика бесчеловечной «кровной дани» , когда малолетних мальчиков насильственно уводили из семей и превращали в янычар — жестоких убийц собственного народа, вызывает ужас и сейчас.
Десятки тысяч болгар были расселены в Азии и со временем ассимилированы. Похищения в рабство с насильственной исламизацией, а так же наглые грабежи и захваты собственности привели в упадок все хозяйственное развитие.
Пятивековое турецкое иго и геноцид в БолгарииГеноцид против болгарского народа был жесток своей религиозной превратила в жертвы многие поколения. «Неверные» , называемые «гяурами» ( тур. - толпа, стадо) были низвергнуты в категорию людей «второго сорта» и подвергнуты планомерному истреблению во имя «правой веры» — ислама.
Долго последствиями этого уничтожения остаются сотни тысяч убитых и миллионы не рожденных болгар.
Разрушались христианские храмы. издан был приказ султана. запрещавший строительство церквей выше человеческого роста.
Многочисленные восстания болгар против турецкого ига ( восстания Константина и Фружина, Тырновское восстание, Чипровское восстание и др. ) были потоплены в крови.
Этот варварский процесс, начавшийся в конце XIVв. завершен младо-турками летом 1913г этнической чисткой в Восточной Фракии, жертвами которого стали тысячи болгар и четверть миллиона беженцев. Вопреки принятому в 1925 г Ангорскому соглашению, обязывающему Турию возместить Болгарии убытки в размере почти 5 миллиардов долларов, подобный акт все еще остается дипломатическим обещанием без реальных последствий.
Римський імператор, який правив у 284—305 роках н. е. Діоклетіан відомий тим, що жорстоко переслідував християн. Один з його указів вимагав знищувати копії Святих Писань. Незважаючи на його спроби знищити всі рукописи перших християн, тисячі стародавніх рукописів і фрагментів збереглися до наших днів. (Див. додаток А3, «Як Біблія дійшла до наших днів».)
Діоклетіан народився у римській провінції Далмація. При народженні йому дали ім’я Діокл; його повне ім’я — Гай Аврелій Валерій Діоклетіан. У 285 році н. е. він став єдиновладним правителем Римської імперії. Діоклетіан провів реформи, які стосувалися різних сфер життя і до зміцнити імперію. Він здійснив новий адміністративний поділ і запровадив тетрархію, тобто чотиривладдя. Діоклетіан також поділив імперію на східну і західну частини, що, на думку деяких істориків, стало передумовою виникнення Візантійської імперії. У 305 році н. е. Діоклетіан зрікся влади і через кілька років помер; під кінець життя він повністю розчарувався у своїх наступниках, які ніяк не могли поділити владу.
Завершальні роки правління Діоклетіана ввійшли в історію як період останнього найжорстокішого гоніння християн. Серед причин такого гоніння називають бажання влади відновити цілковиту єдність імперії,— а нова релігія, як вважалося, сприяла сепаратистським настроям,— і вплив філософів, які виступали проти християн. Ще однією причиною міг бути вплив Діоклетіанового наступника, Галерія,— фанатичного послідовника традиційної римської релігії.