22 квітня 1915 року з газової атаки німців на війська Антанти почалась Друга битва за бельгійське місто Іпр. Хмара зі 168 тон хлору вивела з ладу дві французькі дивізії, які втратили біля півтори тисячі загиблими і панічно залишили бойові позиції, проваливши оборону на 6-кілометровій ділянці фронту. Через два роки в цьому ж районі німецька армія застосувала уже інший газ, гірчичний, котрий отримав назву по місцю боїв — іприт.
Під час Першої світової війни вперше було застосовано танки. Їх називали сухопутними міні-броненосцями. Родоначальниками таких машин вважають британців. Саме вони виготовили гусеничну броньовану техніку, озброєну гарматами або кулеметами. Завданням танків було – рухатися разом із піхотою, підтримуючи її в бою. Слово "танк" у перекладі з англійської означає – цистерна, бак, резервуар. Через підвищену секретність у документах танки фігурували під назвою - "цистерни".
Англійські танки пройшли бойове хрещення у вересні 1916 року під час битви на річці Соммі. Це була наступальна операція у Північній Франції англо-французьких військ проти німецьких. В ній брали участь 49 танків із не надто підготовленими екіпажами. Машини були в двох модифікаціях. Вони розрізнялися між собою озброєнням. "Чоловіча" версія була оснащена гарматами і кулеметами, "жіноча" - лише з кулеметним. В нічній танковій атаці брало участь всього 18 піхотинців. Через недосконалість більшість танків вийшли з ладу, але решта змогли дістатися до німецьких траншей і знищити ворога. За до важкої техніки англійці успішно просувалися по фронту вперед, за чотири години брали відстань у 5 км.
Пояснення:
Бойові отруйні речовини задушливої та подразнюючої дії були першим видом хімічної зброї, що застосована під час Першої світової війни. Основні отруйні речовини (задушливі — газоподібний фосген, рідкий дифосген; подразнюючої дії — хлорпікрин) поширювалися за до газометів. Усі ці сполуки викликали тяжкі ураження органів дихання, шкірних покривів. Усього з квітня 1915 р. по листопад 1918 р. відбулося понад 50 німецьких газобалонних атак. У цей же період проти німецьких військ було здійснено 150 англійських і 20 французьких газопусків. Французькі війська 15 травня 1916 р. застосовували артилерію з сумішшю фосгену з чотирихлористим оловом і трихлористим миш’яком, хлорпікрином, а також суміш синільної кислоти з трихлористим миш’яком, чотирихлористим оловом у хлороформі (форма венсеніту). Хлорціан і синільна кислота — бойові отруйні речовини загальноотруйної дії.
Відповідь:
22 квітня 1915 року з газової атаки німців на війська Антанти почалась Друга битва за бельгійське місто Іпр. Хмара зі 168 тон хлору вивела з ладу дві французькі дивізії, які втратили біля півтори тисячі загиблими і панічно залишили бойові позиції, проваливши оборону на 6-кілометровій ділянці фронту. Через два роки в цьому ж районі німецька армія застосувала уже інший газ, гірчичний, котрий отримав назву по місцю боїв — іприт.
Під час Першої світової війни вперше було застосовано танки. Їх називали сухопутними міні-броненосцями. Родоначальниками таких машин вважають британців. Саме вони виготовили гусеничну броньовану техніку, озброєну гарматами або кулеметами. Завданням танків було – рухатися разом із піхотою, підтримуючи її в бою. Слово "танк" у перекладі з англійської означає – цистерна, бак, резервуар. Через підвищену секретність у документах танки фігурували під назвою - "цистерни".
Англійські танки пройшли бойове хрещення у вересні 1916 року під час битви на річці Соммі. Це була наступальна операція у Північній Франції англо-французьких військ проти німецьких. В ній брали участь 49 танків із не надто підготовленими екіпажами. Машини були в двох модифікаціях. Вони розрізнялися між собою озброєнням. "Чоловіча" версія була оснащена гарматами і кулеметами, "жіноча" - лише з кулеметним. В нічній танковій атаці брало участь всього 18 піхотинців. Через недосконалість більшість танків вийшли з ладу, але решта змогли дістатися до німецьких траншей і знищити ворога. За до важкої техніки англійці успішно просувалися по фронту вперед, за чотири години брали відстань у 5 км.
Пояснення:
Бойові отруйні речовини задушливої та подразнюючої дії були першим видом хімічної зброї, що застосована під час Першої світової війни. Основні отруйні речовини (задушливі — газоподібний фосген, рідкий дифосген; подразнюючої дії — хлорпікрин) поширювалися за до газометів. Усі ці сполуки викликали тяжкі ураження органів дихання, шкірних покривів. Усього з квітня 1915 р. по листопад 1918 р. відбулося понад 50 німецьких газобалонних атак. У цей же період проти німецьких військ було здійснено 150 англійських і 20 французьких газопусків. Французькі війська 15 травня 1916 р. застосовували артилерію з сумішшю фосгену з чотирихлористим оловом і трихлористим миш’яком, хлорпікрином, а також суміш синільної кислоти з трихлористим миш’яком, чотирихлористим оловом у хлороформі (форма венсеніту). Хлорціан і синільна кислота — бойові отруйні речовини загальноотруйної дії.