1. в отношении почвенного районирования, грузия подразделяется на западный, восточный и южный почвенные округа. для западного округа характерны зоны равнинных болотных и подзолистых (plintusol) почв, красноземов и желтых (feralsol) почв предгорий, горных лесных и луговых почв. в восточном округе основными почвенными типами являются каштановые и черноземные почвы (в степной зоне) и гидроморфные каштановые почвы в полупустыне элдари и южной части возвышенности иори. большие площади в степной зоне восточной грузии заняты гумусно-карбонатными (mollisol) почвами (долины самгори, шираки и крцаниси, административный округ марнеули и т. д.) . соленые почвы (солончаки и солонцы) широко распространены в долинах тарибана- натбеури, марнеули и гардабани, а так же в элдари. в южном округе в основном представлены горные и равнинные черноземы, а так же горно-луговые почвы. в западной части округа имеются аллювиальные карбонатные, горные глеевые, в лесной зоне - бурые лесные почвы.
2. по характеру климатических условий грузия лихским хребтом делится на две области: влажную субтропическую (западная грузия, много осадков, выше температуры зимой) и континентальную субтропическую (восточная грузия, мало осадков, выше температуры летом) .
3. гидрография: на западе реки не образуют единой сети, сами по себе стекают с гор в море, на востоке - речная сеть разветвленная
оро́ль дани́ло і або дани́ло га́лицький[6], (давньорус. данило романовичъ; 1201 — 1264) — руський великий князь та король з династії романовичів, правитель галицько-волинського князівства, якого вважають національним героєм україни.
князь волинський (1238—1264), галицький (1238—1264), київський (1240), король русі (з грудня 1253/січня 1254). син князя романа великого та (як припускають) візантійської принцеси, доньки імператора ісаака іі ангела — єфросинії-анни. належить до старшої на русі гілки роду мономаховичів, династії романовичів (рюриковичів).
після тривалої та напруженої боротьби відновив і розбудував галицько-волинську державу, створену його батьком романом великим. з перемінним успіхом чинив упертий опір монгольській експансії, одночасно нейтралізуючи військові спроби західних сусідів втручатися у внутрішні справи його держави.
сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців. за його правління побудовано холм, львів, крем'янець, данилів, стіжок, відновлено дорогочин. переніс столицю галицько-волинського князівства з галича до холму.
час його правління — доба найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення галицько-волинської держави. маючи кордони по карпатах, дніпру та дунаю, за його правління вона стала найбільшою державою європи. сподіваючись на західних союзників у боротьбі із золотою ордою, прийняв від папи римського інокентія iv 1253 року пропозицію коронації і став королем всієї русі.
ответ:
объяснение:
1. в отношении почвенного районирования, грузия подразделяется на западный, восточный и южный почвенные округа. для западного округа характерны зоны равнинных болотных и подзолистых (plintusol) почв, красноземов и желтых (feralsol) почв предгорий, горных лесных и луговых почв. в восточном округе основными почвенными типами являются каштановые и черноземные почвы (в степной зоне) и гидроморфные каштановые почвы в полупустыне элдари и южной части возвышенности иори. большие площади в степной зоне восточной грузии заняты гумусно-карбонатными (mollisol) почвами (долины самгори, шираки и крцаниси, административный округ марнеули и т. д.) . соленые почвы (солончаки и солонцы) широко распространены в долинах тарибана- натбеури, марнеули и гардабани, а так же в элдари. в южном округе в основном представлены горные и равнинные черноземы, а так же горно-луговые почвы. в западной части округа имеются аллювиальные карбонатные, горные глеевые, в лесной зоне - бурые лесные почвы.
2. по характеру климатических условий грузия лихским хребтом делится на две области: влажную субтропическую (западная грузия, много осадков, выше температуры зимой) и континентальную субтропическую (восточная грузия, мало осадков, выше температуры летом) .
3. гидрография: на западе реки не образуют единой сети, сами по себе стекают с гор в море, на востоке - речная сеть разветвленная
оро́ль дани́ло і або дани́ло га́лицький[6], (давньорус. данило романовичъ; 1201 — 1264) — руський великий князь та король з династії романовичів, правитель галицько-волинського князівства, якого вважають національним героєм україни.
князь волинський (1238—1264), галицький (1238—1264), київський (1240), король русі (з грудня 1253/січня 1254). син князя романа великого та (як припускають) візантійської принцеси, доньки імператора ісаака іі ангела — єфросинії-анни. належить до старшої на русі гілки роду мономаховичів, династії романовичів (рюриковичів).
після тривалої та напруженої боротьби відновив і розбудував галицько-волинську державу, створену його батьком романом великим. з перемінним успіхом чинив упертий опір монгольській експансії, одночасно нейтралізуючи військові спроби західних сусідів втручатися у внутрішні справи його держави.
сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців. за його правління побудовано холм, львів, крем'янець, данилів, стіжок, відновлено дорогочин. переніс столицю галицько-волинського князівства з галича до холму.
час його правління — доба найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення галицько-волинської держави. маючи кордони по карпатах, дніпру та дунаю, за його правління вона стала найбільшою державою європи. сподіваючись на західних союзників у боротьбі із золотою ордою, прийняв від папи римського інокентія iv 1253 року пропозицію коронації і став королем всієї русі.
певний час був васалом золотої орди.