Потреби, інтереси, цінності - найважливіші стимули людської діяльності. Це дуже близькі і в той же час не тотожні поняття. їх використовують в соціології, психології праці та близьких до них науках для позначення безпосередніх причин соціальних дій, результатом яких стають зміни та перетворення в різних сферах життя.
Потреба - це властивість всього живого, в якому проявляється первісна, вихідна форма його активного, обираючого відношення до умов зовнішнього середовища. Сам характер цього відношення задається станом організму, де проявляється його внутрішня суперечність, напруга, яку можна зняти дією цього організму. Якраз виходячи з тієї чи іншої потреби, організм стає суб'єктом дії, діяльності. Потреба - це внутрішній стимул будь-якої життєдіяльності. Без задоволення основних потреб неможливе існування ні біологічного, ні соціального організму. Тому потреба в цьому значенні слова є виразом необхідності. Звичайно, потреби - це не єдина спонука діяльності будь-якого складного організму. Але серед всієї сукупності спонук вони відіграють особливу роль і є їх початковим пунктом.
В плане повседневной жизни XVI и XVII века представляют собой своеобразный мостик, перекинутый между двумя существенно отличающимися друг от друга цивилизациями. По одну его сторону остается средневековая Европа: пропитанная христианским восприятием мира, со сравнительно малой мобильностью населения, с латынью в качестве универсального языка науки, с традиционной структурой образования и питания, с вооруженными преимущественно холодным оружием армиями. По другую сторону находится мир, который уже очень похож на современный: стремительными темпами идет секуляризация сознания, быстро растет население, за Научной революцией следует промышленный переворот, окончательно закрепивший связь науки с практикой и производством, Европа постепенно перестает быть аграрной, возникают регулярные армии. Какая бы сфера жизни ни привлекла наше внимание, перемены бросаются в глаза.
Вместе с тем, если сегодня эти многочисленные перемены принято оценивать скорее как благо, как «прогресс», у современников они зачастую вызывали совсем иные чувства. Старый мир разрушался слишком быстро, в Европе наступало время войн, голода, мятежей и восстаний, экономических, демографических и социальных пертурбаций, определяемых рядом историков как «кризис XVII века». Реакцией на эти явления стали растущее чувство неуверенности в будущем, ощущение хрупкости и неустойчивости привычного миропорядка, рост эсхатологических настроений, коллективные страхи, легковерие в восприятии слухов, ужас перед возможной скорой смертью и всевластием нечистой силы.
Потреби, інтереси, цінності - найважливіші стимули людської діяльності. Це дуже близькі і в той же час не тотожні поняття. їх використовують в соціології, психології праці та близьких до них науках для позначення безпосередніх причин соціальних дій, результатом яких стають зміни та перетворення в різних сферах життя.
Потреба - це властивість всього живого, в якому проявляється первісна, вихідна форма його активного, обираючого відношення до умов зовнішнього середовища. Сам характер цього відношення задається станом організму, де проявляється його внутрішня суперечність, напруга, яку можна зняти дією цього організму. Якраз виходячи з тієї чи іншої потреби, організм стає суб'єктом дії, діяльності. Потреба - це внутрішній стимул будь-якої життєдіяльності. Без задоволення основних потреб неможливе існування ні біологічного, ні соціального організму. Тому потреба в цьому значенні слова є виразом необхідності. Звичайно, потреби - це не єдина спонука діяльності будь-якого складного організму. Але серед всієї сукупності спонук вони відіграють особливу роль і є їх початковим пунктом.
Объяснение:
В плане повседневной жизни XVI и XVII века представляют собой своеобразный мостик, перекинутый между двумя существенно отличающимися друг от друга цивилизациями. По одну его сторону остается средневековая Европа: пропитанная христианским восприятием мира, со сравнительно малой мобильностью населения, с латынью в качестве универсального языка науки, с традиционной структурой образования и питания, с вооруженными преимущественно холодным оружием армиями. По другую сторону находится мир, который уже очень похож на современный: стремительными темпами идет секуляризация сознания, быстро растет население, за Научной революцией следует промышленный переворот, окончательно закрепивший связь науки с практикой и производством, Европа постепенно перестает быть аграрной, возникают регулярные армии. Какая бы сфера жизни ни привлекла наше внимание, перемены бросаются в глаза.
Вместе с тем, если сегодня эти многочисленные перемены принято оценивать скорее как благо, как «прогресс», у современников они зачастую вызывали совсем иные чувства. Старый мир разрушался слишком быстро, в Европе наступало время войн, голода, мятежей и восстаний, экономических, демографических и социальных пертурбаций, определяемых рядом историков как «кризис XVII века». Реакцией на эти явления стали растущее чувство неуверенности в будущем, ощущение хрупкости и неустойчивости привычного миропорядка, рост эсхатологических настроений, коллективные страхи, легковерие в восприятии слухов, ужас перед возможной скорой смертью и всевластием нечистой силы.