Про какого Гетьмана идёт речь? «Турецькі клейноди, котрі вдруге турецький султан прислав... на

московському цареві і публічно та демонстративно на очах народу трі-

рогоцінним камінням; друга булава позолочена, дорогоцінним камінням

обсаджена, майстерно зроблена; дві червоних корогви; два волосяних бун-

чуки; п'ять турецьких листів несли в руках, на сажень золотими літе-

рами пописаних і дуже велику печатку турецького султана квадратну,

при котрій висів і золотий шнур».

Очень !!

Князь Володимир - постать, місце якої в пам'яті України, Росії та Білорусі викарбовано тисячоліттям історії та культури. Постать, з якої починається нова сторінка історії східних слов'ян. Однак, як народні думи й житійні оповіді, так і світська публіцистика часто приховують від нас головне - історичну особистість князя-хрестителя та його добу, справді переломну для нашої історії.

У сиву давнину про князя Володимира знали хіба що представники великокнязівського клану. Це так звана родова пам'ять, найліпше прописана у літописах. Останні складалися переважно при княжих дворах та архієрейських кафедрах, рідше в монастирях. Так вже сталося, що вельможі та єпископи були першими меценатами нашої історичної пам'яті та ідеологами її політики. Через те й важко почути у тогочасних джерелах про те, чим жили інші представники давньоруського соціуму.

Однак, навіть постать хрестителя Русі, як не дивно, у багатьох моментах досі прихована під спудом історії. Володимир - святий. Про це знають навіть школярі. А коли його канонізовано, чи, простіше кажучи, зараховано до сонму святих - відповіді не дасть жодне джерело. Швидше за все - ніколи, бо не було потреби, адже авторитет визначав святість, і всередині родинної пам'яті ця святість не підлягала сумніву.

А що ж коїлося поза кланом Рюриковичів-Гедиміновичів, які вважали себе спадкоємцями Володимира? Думи та фольклорні перекази про Володимира-Ясне сонечко були поширені в народі скрізь - і в південній Русі, і в Новгороді, і навіть у Скандинавії. Одначе, фольклор не містив біографічної конкретики. А що ж писемні джерела? Річ у тім, що Повість временних літ (далі: ПВЛ) - перший відомий нам літописний текст - відділяє від Хрещення Русі аж ціле століття, понад три покоління сучасників! Історична пам'ять у добу, що передувала винайденню преси, як правило, затирала інформацію в такому часовому проміжку. Відновити її за до усього комплексу джерел - не просте завдання історика.

  вбиографии Наполеона военная служба началась с должности младшего лейтенанта в 1785 году. В 1793 он стал батальонным командиром, затем начальником артиллерии. После блестящего похода Наполеона на Тулон, ему было присвоено звание генерала.В результате политического кризиса в Париже Наполеону удалось захватить власть. Он объявил консульский режим, на плебисците принял конституцию, присвоил себе пожизненные полномочия и провозгласил себя императором. Личность Наполеона необычайно сильна, харизматична, что ему закрепить власть в своих руках.В стране действовал кодекс Наполеона – гражданский кодекс, призванный обеспечить сохранение прав за населением. Во время эпохи Наполеона было проведено множество реформ (образования, административная), нововведений (тайная служба).Военные кампании в биографии Бонапарта Наполеона проходили почти на всей территории Европы. Проводимые Наполеоном завоевания были в рамках следующих кампаний: Итальянской, Египетской, Австрийской, Прусской, Польской, Испано-Португальской, Русской, Саксонской, Бельгийской. В русской кампании Наполеон потерпел поражение, после чего отрекся от престола.