Згідно з давньоруськими літописами східні слов’яни почали розселятися на українських просторах у кінці V ст. Це був тривалий процес, який завершився лише в VIII–IX ст. Перший історик Київської Русі чорноризець Нестор у складеній ним «Повісті минулих літ» відтворив картину того розселення так: «… слов’яни, прийшовши, сіли по Дніпру і називалися полянами, а інші – деревлянами, бо осіли в лісах…». Характерно, що на друге місце після полян Нестор ставить саме древлян, і при цьому уточнює, що «деревляни теж пішли від слов’ян і називалися древлянами».
Жили вони за умов родоплемінного ладу і являли собою виразну етнокультурну спільність: мали свої звичаї, дотримувалися законів предків, мали свій норов. На відміну від доброзичливої характеристики полян літописець не жалує древлян. Він повідомляє: «А древляни жили подібно до звірів, жили по-скотські: і вбивали вони один одного, і весіль у них не було, а умикали вони дівчат коло води». Такими були найдавніші наші пращури, що розселилися на житомирській землі.
Кожному із 14 східнослов’янських союзів племен відповідає своя археологічна культура, яка дає можливість окреслити межу розселення кожного із них. Древляни жили у прип’ятському Поліссі по Тетереву, Уші, Уборті до Случі, займаючи землі на північний захід від Києва та в Східній Волині. Шляхами сполучення для них слугували ріки Прип’ять і Тетерів з їх притоками. Територія була вкрита лісами, і тільки верхів’я Случі, Горині, Тетерева були вільні від дерев. У житті древлян ліс завжди відігравав важливу роль. На думку М.Грушевського, умови місцевості сприяли тому, що древляни були більш схильні до полювання, бортництва, риболовства, ніж до землеробства. Водночас ліс служив надійним захистом від кочівників, для яких він був непереборною перепоною.
Поступово в древлянському господарстві стало переважати землеробство, передусім підсічне в Поліській зоні й орне в Лісостепі. Серед злаків культувалися жито, ячмінь, просо, згодом пшениця, знали вони також біб, горох, льон та інші культури. Найдавнішими знаряддями обробки грунту були суковатка й соха без залізного сошника. Поширення мали також ручні землеробські знаряддя праці: заступи, мотики, серпи й коси, які часто зустрічаються серед археологічного матеріалу. Мололи зерно на ручних жорнах.
Поряд із землеробством важливе місце у господарстві відігравало тваринництво. Окрім розведення великої рогатої худоби, відгодовували свиней, утримували кіз, овець та коней. Важливу роль у господарстві древлян відігравали полювання і рибальство. Вони полювали на турів, зубрів, лосів, а також тварин із цінним хутром: білок, куниць, лисиць, бобрів. У річках, озерах, яких було багато на поліській землі, ловили щуку, ляща, сома, судака та інших риб, якими кишіли ріки. Значну роль у їхньому житті відігравало бортництво – добування меду та воску, оскільки мед був важливим продуктом для сплати данини.
Знали древляни залізорудне ремесло та гончарну справу. Про це свідчать залізні серпи, сокири, молотки, кліщі, зубила, кувадла, які знайдені археологами. Розвиток гончарного, ювелірного, косторізного, деревообробного ремесел, продукція яких ішла на задоволення князівського двору та на продаж, сприяв дальшому розширенню торгівлі й поглибленню майнової нерівності.
Провідною галуззю ремесла стало виробництво заліза та виробів з нього. Разом із землеробством воно становило основу економічного розвитку древлянського союзу племен. Залізо вироблялося із болотної руди, на яку багата була поліська земля. Болотна руда містила в собі від 18 до 40 відсотків заліза. Городськ на Тетереві (нині с.Городське Коростишівського району) був одним із найважливіших залізоробних центрів стародавньої Русі, де на значній площі одночасно діяли десятки сиродутних горнів. Добре було розвинено залізорудне ремесло і в Райковецькому городищі (Бердичівський район) та в інших місцях житомирської землі. Дослідник Б.О.Колчин дійшов висновку, що металургійна промисловість на Русі була винятково сільським промислом, який зберігав общинний характер.
Відповідь:
1.Какой год принято считать годом рождения У.Шекспира?
1564.
2.Какой город принято считать родным городом Шекспира?
Город Стратфорд-апон-Эйвон (графство Уорикшир).
3.В какой семье детство Шекспира?
Его детство в многодетной состоятельной семье, он был третьим ребёнком среди семи братьев и сестёр.
4.Где, по мнению исследователей, Шекспир получил образование?
В школе короля Эдуарда Шестого.
5.Какое событие произошло в жизни Шекспира, когда ему было 20 лет?
В 20-летнем возрасте Шекспир покидает родной город, перебирается в Лондон.
6.Когда Шекспир начинает работать в театре актёром и драматургом?
В конце 1580-х гг.
7.В каком году была издана первая книга Шекспира?
Первая книга писателя была издана в 1594 году.
8.Какие пьесы относятся к раннему этапу творчества Шекспира?
Ето хроники «Комедия ошибок», «Два веронца».
9.В каком году на сцене театра начали появляться пьесы Шекспира?
1603.
10.Совладельцем какого театра становится Шекспир?
«Глобус».
11.Какие пьесы Шекспира относятся к третьему периоду его творчества?
«Гамлет», «Отелло».
12.Кто из литераторов считал,что "Пьесы Шекспира всегда будут современными"?
Т. Элиот.
13.Какой английский драматург считал Шекспира устаревшим по сравнению с драматургом Ибсеном?
14.Какие слова были написаны над входом театра "Глобус"?
Над входом — крылатые слова: «Весь мир — театр»
1.Что по Станиславскому является продолжением вешалки?
театр.
2.Самый приятный для артистов шум во время спектакля?
аплодисменты.
3.В каком театре актёры долго не задерживаются?
В школьных, студенческих театрах. Заканчивают артисты учебное заведение - и прощай театр.
4.Какой персонаж сказки А.Толстого продал "Азбуку " и купил билет в театр?
Буратино.
5.Каким театром владел Карабас Барабас?
кукольным театром.
6. Самый главный театральный невидимка?
суфлёр.
7.На какие спектакли можно ходить в домашних тапочках и халатах?
На радиоспектакли в раиотеатр, на телеспектакли в телевизионный театр, ведь эти спектакли слушаются и смотрятся прямо у нас дома.
8. Гримёр- это исследователь творчества братьев Гримм или театральный работник?
Работник театра, занимающийся гримировкой артистов.
9.Комик - это человек, проживающий в респуплике Коми, или актёр, исполняющий комедийные роли?
Комический актёр или просто человек весёлого нрава. А житель республики Коми - коми, как в единственном, так и во множественном числе.н
10.АРТишок - это шок артистов по поводу провала или травянистое растение со съедобыми соцветиями?
Деликатесное растение.
11.Как называется время поедания сладостей в театральном буфете?
Антракт.
12.Назовите героиню Чехова и самую остроумную из советских актрис?
Раневская из «Вишнёвого сада» и Фаина Григорьевна Раневская.
13.Поклонниц какого актёра " Табакерки" журналисты окрестили "безрукавками".
Безруков Сергей.
14.как называется самодеятельное шуточно-юмористическое представление?
В. Капустник.
15.Как заканчивается крылатая фраза: "Талантам надо бездарности
Б. Пробьются сами.
16.Как звали одну из древнегреческих муз, покровительствующую комедии?
Б. Талия.
17.Что "ломают" притворщики и неискренние люди?
А. Комедию.
18.как называется "театральный"сорт российских шоколадных конфет?
В. «Маска».
19.Как называется известный с советских времён сорт карамели с мятным привкусом?
В. «Театральная»
20.Как называется подразделение акта в драме?
А. Картина.
21.Какое небесное тело используется для определения известных и знаменитых актёров?
Б. Звезда.
22.Как называется немецкий ручной гранатомёт одноразового действия для борьбы с танками?
А. Фаустпатрон
23. Назовите фамилию знаменитого американского драматурга:
А. О’Нил.
24.Как заканчивается афоризм:"Нет маленьких ролей, есть маленькие..."
А. Актёры.
25.Как заканчивается название пьеса А.СГрибоедова "Горе..."
Г. От ума.
26.Как называется комедия Д.И.Фонвизина?
В. «Бригадир».
27.Как заканчивается название одной из пьес А.Н.Островского
Г. Сочтёмся
28.Как называется комедия Н.В.Гоголя?
В. «Ревизор»
29.Какая пьеса есть у В.В.Маяковского?
Б. «Баня».
30.Как часто называют театральное училище при Государственном академическом Малом театре?
Б. Щепка.
31.Как называют часть костюма балерины?
Б).Пачка.
32.Какое качество должно присутствовать у хорошей балерины?
А. Выворотность.
33.Как называется коллективное посещение театра, музея, кино.
В. Культпоход.
Згідно з давньоруськими літописами східні слов’яни почали розселятися на українських просторах у кінці V ст. Це був тривалий процес, який завершився лише в VIII–IX ст. Перший історик Київської Русі чорноризець Нестор у складеній ним «Повісті минулих літ» відтворив картину того розселення так: «… слов’яни, прийшовши, сіли по Дніпру і називалися полянами, а інші – деревлянами, бо осіли в лісах…». Характерно, що на друге місце після полян Нестор ставить саме древлян, і при цьому уточнює, що «деревляни теж пішли від слов’ян і називалися древлянами».
Жили вони за умов родоплемінного ладу і являли собою виразну етнокультурну спільність: мали свої звичаї, дотримувалися законів предків, мали свій норов. На відміну від доброзичливої характеристики полян літописець не жалує древлян. Він повідомляє: «А древляни жили подібно до звірів, жили по-скотські: і вбивали вони один одного, і весіль у них не було, а умикали вони дівчат коло води». Такими були найдавніші наші пращури, що розселилися на житомирській землі.
Кожному із 14 східнослов’янських союзів племен відповідає своя археологічна культура, яка дає можливість окреслити межу розселення кожного із них. Древляни жили у прип’ятському Поліссі по Тетереву, Уші, Уборті до Случі, займаючи землі на північний захід від Києва та в Східній Волині. Шляхами сполучення для них слугували ріки Прип’ять і Тетерів з їх притоками. Територія була вкрита лісами, і тільки верхів’я Случі, Горині, Тетерева були вільні від дерев. У житті древлян ліс завжди відігравав важливу роль. На думку М.Грушевського, умови місцевості сприяли тому, що древляни були більш схильні до полювання, бортництва, риболовства, ніж до землеробства. Водночас ліс служив надійним захистом від кочівників, для яких він був непереборною перепоною.
Поступово в древлянському господарстві стало переважати землеробство, передусім підсічне в Поліській зоні й орне в Лісостепі. Серед злаків культувалися жито, ячмінь, просо, згодом пшениця, знали вони також біб, горох, льон та інші культури. Найдавнішими знаряддями обробки грунту були суковатка й соха без залізного сошника. Поширення мали також ручні землеробські знаряддя праці: заступи, мотики, серпи й коси, які часто зустрічаються серед археологічного матеріалу. Мололи зерно на ручних жорнах.
Поряд із землеробством важливе місце у господарстві відігравало тваринництво. Окрім розведення великої рогатої худоби, відгодовували свиней, утримували кіз, овець та коней. Важливу роль у господарстві древлян відігравали полювання і рибальство. Вони полювали на турів, зубрів, лосів, а також тварин із цінним хутром: білок, куниць, лисиць, бобрів. У річках, озерах, яких було багато на поліській землі, ловили щуку, ляща, сома, судака та інших риб, якими кишіли ріки. Значну роль у їхньому житті відігравало бортництво – добування меду та воску, оскільки мед був важливим продуктом для сплати данини.
Знали древляни залізорудне ремесло та гончарну справу. Про це свідчать залізні серпи, сокири, молотки, кліщі, зубила, кувадла, які знайдені археологами. Розвиток гончарного, ювелірного, косторізного, деревообробного ремесел, продукція яких ішла на задоволення князівського двору та на продаж, сприяв дальшому розширенню торгівлі й поглибленню майнової нерівності.
Провідною галуззю ремесла стало виробництво заліза та виробів з нього. Разом із землеробством воно становило основу економічного розвитку древлянського союзу племен. Залізо вироблялося із болотної руди, на яку багата була поліська земля. Болотна руда містила в собі від 18 до 40 відсотків заліза. Городськ на Тетереві (нині с.Городське Коростишівського району) був одним із найважливіших залізоробних центрів стародавньої Русі, де на значній площі одночасно діяли десятки сиродутних горнів. Добре було розвинено залізорудне ремесло і в Райковецькому городищі (Бердичівський район) та в інших місцях житомирської землі. Дослідник Б.О.Колчин дійшов висновку, що металургійна промисловість на Русі була винятково сільським промислом, який зберігав общинний характер.