Про які подробиці походів князя Святослава довідуємося з літописних джерел? А. Сказав Святослав матері своїй і боярам своїм: «не любо мені є в Києві жити. Хочу я життя в Переяславці на Дунаї, бо то є середина землі моєї. Адже там усі добра сходяться: із Греків – паволоки, золото, вино й овочі різні, а з Чехів і з Угрів – срібло й коні, із Русі ж – хутро, і віск, і мед, і челядь».
Б. І рушив Святослав на греків, і вийшли вони супроти Русі. І коли побачили це руси, то убоялися вельми множества воїв. І мовив Святослав: «Уже нам нікуди дітись, а волею і неволею доведеться стати насупроти. Тож не осоромимо землі Руської, а ляжемо кістьми тут, бо ж мертвий сорому не зазнає. Якщо ж побіжимо ми, - то сором нам. Тож не втечемо, а станемо кріпко, і я перед вами піду. Якщо моя голова ляже, - тоді самі подумайте про себе. І сказали вої: «Де голова твоя ляже, там і наші голови ми зложимо».
В. Рушив Святослав на Дунай на Болгар, і в битві одолів Святослав болгар. І взяв він вісімдесят городів по Дунаю, і сів, князюючи, тут, у городі Переяславці, і беручи данину з греків.
Г. І послали кияни гінця до Святослава, говорячи: «Ти княже чужої землі шукаєш і дбаєш про неї, а свою полишив. Нас же мало не взяли печеніги, і матір твою, і дітей твоїх. Якщо ти не прийдеш, не оборониш нас, - то таки нас візьмуть. Чи тобі не жаль отчини своєї, і матері, що стала старою, і дітей своїх?». Це почувши, Святослав швидко сів на коней з дружиною своєю, і прибув до Києва, і цілував матір свою , і дітей своїх, і журився тим, що сталося од печенігів.
Київська Русь: походження і розселення східнослов’янських племен. Реферат
У рефераті подано відомості про походження і розселення східнослов’янських племен б життя
Слов'яни є автохтонним (корінним) населенням Європи індоєвропейського походження. Індоєвропейці, широко розселившись по Європі і Азії, дали початок багатьом народам, у тому числі і слов'янам.
Як окрема етнічна спільність, слов'яни сформувалися на початок нашої ери. Ряд істориків ототожнюють слов'ян із венедами. Перші письмові згадки про слов'ян (венедів) зустрічаються у римських авторів І-ІІ ст. н. е. - Плінія, Тацита, Птоломея. На думку більшості вчених, батьківщина слов'ян охоплювала територію від середньої течії Дніпра до Вісли.
Звідси, в ІІ-VІІ ст. н. е. - в період Великого переселення народів - слов'яни широко розселилися у всіх напрямках. В результаті слов'янський етнос розпався на три гілки: західних слов'ян, південних слов'ян і східних слов'ян. Східні слов'яни розселилися на території сучасної України, Білорусії, частково Росії (Ока, верхня течія Волги).Західні слов'яни дали початок полякам, чехам, словакам, лужицьким сербам.
Південні слов'яни - болгарам, сербам, хорватам, словенцям, боснійцям, македонцям, чорногорцям.
Східні слов'яни - українцям, росіянам, білорусам.
З II ст. н. е. на території України між Дністром і Сіверським Дінцем розселилися племена антів, що входили до складу дніпро-дністровської групи черняхівської культури, добре дослідженої на сьогоднішній день (досліджено більше 2 тис. поселень).
Верса́льский ми́рный догово́р (фр. Traité de Versailles, англ. Treaty of Versailles) — важнейший из серии мирных договоров, завершивших Первую мировую войну; документ, подписанный в Версале 28 июня 1919 года, положил конец состоянию войны между Германией и антигерманской коалицией. Положения Версальского мира вырабатывались в течение полугода после Компьенского перемирия, в том числе в рамках Парижской мирной конференции: различные, зачастую противоречащие друг другу, цели руководителей стран-победительниц привели к длительным дебатам по основным пунктам договораПерейти к разделу «#Наказание и превенция» — о необходимости суда над кайзеромПерейти к разделу «#Суд над кайзером Вильгельмом», о численности и структуре будущей германской армииПерейти к разделу «#Ограничения в отношении вооружённых сил Германии», о судьбе территорий бывшей Германской империиПерейти к разделу «#Территориальные вопросы» и о величине репарацийПерейти к разделу «#Репарации».
Договор предусматривал возвращение Франции Эльзаса и Лотарингии, создание «Польского коридора»Перейти к разделу «#«Польский коридор». Алленштайн» и предоставление статуса вольного города ДанцигуПерейти к разделу «#Данциг и Мариенвердер», передачу Саара под управление Лиги Наций, формирование Рейнской демилитаризованной зоныПерейти к разделу «#Франция: Рейн и Саар», ликвидацию германских колонийПерейти к разделу «#Колонии» и проведение серии референдумов о самоопределении в спорных регионах, включая Верхнюю СилезиюПерейти к разделу «#Верхняя Силезия»; он также обязывал правительство послевоенной Германии соблюдать независимость Австрии, выплачивать репарации странам-победительницам за ущерб, нанесённый мировой войной, и не препятствовать свободной торговле. Согласно статье 231-й, на Германию была возложена вся ответственность за развязывание войныПерейти к разделу «#Пункт 231: ответственность за развязывание войны»; в дальнейшем это положение породило многочисленные споры и конфликты — оно также активно использовалось национал-социалистической пропагандой как доказательство несправедливости условий «Версальского диктата»Перейти к разделу «#Оценки и влияние».
Советская Россия не была приглашена на Парижскую конференцию, а Китай, участвовавший в работе конференции, договор не подписалПерейти к разделу «#«Шаньдунский вопрос»». Из государств, подписавших Версальский договор, США, Хиджаз и Эквадор в дальнейшем отказались его ратифицировать. Сенат США отклонил договор в связи с нежеланием связывать страну участием в работе Лиги Наций, устав которой был составной частью договора. В 1921 году США заключили с Германией отдельный договор, почти идентичный ВерсальскомуПерейти к разделу «#Ратификация», но не содержавший статей о Лиге Наций и об ответственности Германии за развязывание войны. Версальский договор вступил в силу 10 января 1920 года, после ратификации его Германией и четырьмя основными союзными державами — Великобританией, Францией, Италией и Японией.
Договор, ставший одной из основ Версальско-Вашингтонской системы международных отношений, получил широкое и разноречивое освещение в мировой историографииПерейти к разделу «#Историография»: предметом дебатов историков и экономистов стала как степень эффективности предусмотренных экономических мер, так и роль Договора в возникновении реваншистских настроений в ГерманииПерейти к разделу «#Оценки и влияние». После многочисленных нарушений Договора властями Веймарской республикиПерейти к разделу «#Соблюдение договора» и изменений его условий, произошедших в 1920-е и 1930-е годы, документ окончательно утратил юридическую силу в 1937 году.
Объяснение: