Проаналізуйте історичне джерело та дайте йому оцінку.
Зі спогадів Олександра СЕВРЮКА
Переговори добігали вже кінця. Власне кажучи, вони вже скінчилися, бо в усіх спірних питаннях досягли згоди й треба було тільки порозумітися щодо редакції деяких статей договору, що швидко можна було поладнати, й після цього залишалося виготовити тільки грамоти.
6-го січня ми заснули з легшим серцем, бо нарешті нібито вдалося переконати
графа Черніна в тому, що Центральна Рада все ще в Києві, і він остаточно згодився
підписати мир. «Остаточно?!» За весь короткий час нашого знайомства ми кілька
разів мали вже нагоду переконатися, що в лексиконі графа, — одного з останніх
могиканів старої австрійської аристократії й салонного дипломата — цього слова не
повинно б бути. Отож 7-го вранці почув я враз від нього телефоном, що він
вирішив — і Троцький з цим годиться! — послати на Україну комісію з метою
встановити, чи дійсно в Києві все ще існує влада Центральної Ради. Слухаючи це, я
відчував, що холодний піт виступає в мене на чоло. Правда, в той день у Києві
існувала ще влада Центральної Ради, але згідно з нашими відомостями за день-
два — у кожному випадку до приїзду цієї комісії, — українського уряду в Києві вже не
буде. Що робити?.. Відкинути пропозицію Черніна — значило поглибити підозри недовірливого
австрійського дипломата й таким чином напевно скомпрометувати справу
підписання договору. Прийняти й чекати, доки комісія повідомить про зайняття
Києва більшовиками (а саме це за кілька днів могла вона встановити), значило
рахуватися з тим, що мир ніколи не буде підписаний. Ніякої третьої, ухильної,
відповіді бути не могло. Всі ці думки промайнули вмить і я відразу без вагання заявив
телефоном, що ми годимося. Минуло кілька годин. Враз знову при телефоні Чернін.
— Пане Севрюк! З комісії нічого не вийде. Той Троцький, що вранці годився, тепер
уже відмовився дати свого делегата.
— Шкода! — відповідаю я.
— Чи Ви готові? Чи можемо сьогодні підписати?
— Не думаю, щоб ми сьогодні встигли. Але, завтра, як тільки все буде готове, ми
можемо підписати.
Решта дня 7-го і ввесь день 8-го лютого пройшли на останніх приготуваннях.
Почалось 9-го лютого. Безконечні телефонні запити німців. Вони нервувалися
більше ніж ми, хоч, правдоподібно, тоді ще не знали про Київ того, що знали ми. Вже
почали збиратися в урочисто прибраній залі делегати, дорадники, журналісти,
фотографи, гості. Коли ми ввійшли в залу, світло й магній осліпили нас; затріскотіли фотографічні й
фільмові апарати. Ми на хвилинку спинилися. Всі делегати стояли коло своїх місць,
інші кількома рядами за ними; повна вщерть зала; військові форми всіх Гатунків зброї
і всіх армій Центральних Держав, — золото і срібло, медалі, різнокольорові стяжки. Посередині зали столи стояли літерою П. Чільні місця — представників
Центральних Держав, середні місця для нас. ... Після двох коротких промов — фон Кільмана й моєї приступлено урочисто до
підписування договору. З представників Центральних Держав перший підписав фон
Кільман. Перший на першому міжнародному акті Незалежної України підписав я,
після мене М. Любинський і М. Левітський. Я глянув на годинник. Була друга година
9-го лютого. Церемонія підписів і накладання печаток тощо тривала довший час.
15 делегатів мусили підписати кожний 5 грамот, — отже всього 75 підписів. З огляду на те, що договір був виготовлений усіма мовами заінтересованих
держав — отже: українською і німецькою, українською, німецькою та угорською,
українською і болгарською, українською і турецькою — то підписали ми грамоти по-
українськи.
Нарешті, всі формальності полагоджені. У ясну, зоряну ніч верталися ми до нашої
хати з першими грамотами нашої держави...
После падения роли Киева как центра древнерусской государственности наибольшее значение в русской политической жизни приобрели Новгородская республика и Владимиро-Суздальское княжество. Ханы Золотой Орды считали владимирского князя главой всей Северо-Восточной Руси. Однако вскоре удельные князья начали оспаривать данную прерогативу, вступив в борьбу за княжение во Владимире. Наиболее активными в этой борьбе оказались тверские и московские князья.
Московское княжество получило самостоятельность в 1276 г. Его значение резко возрастает в XIV в., когда оно начинает играть роль главного объединительного центра русских земель. 1.Дмитрий Иванович укрепил свою власть в Северо-Восточной Руси благодаря таланту политика и полководца.Его наблюдательность сыграла ему на руку.Он внимательно следил за врагами и вовремя успевал опередить их.Донской построил Кремль,и в его время начали чеканить монеты.Такого не делалось ни в одном княжестве.Также он был основателем русской артиллерии.Победа над Мамаем также укрепить власть.Дмитрию удалось укрепить русское княжество под московскую власть.Его дружественные связи с Византией добиться независимости от Константинополя.
2.Литовский князь Ольгерд выступил союзником Тверского князя потому,что Литва также хотела стать русским центром,о н стремился собрать русские земли.Усиление Москвы было опасно для Литвы и Ольгерд объединился с Тверским князем.
Вокруг Москвы были возведены каменные крепостные стены.Эти стены не дали проходу литовским войскам пройти дальше на Москву.Кроме того,стены позволили сэкономить время московскому войску и дать отпор литовцам.
3.Золотая Орда оберегала московское княжество.Орда позваляла собирать ему подать с Твердовского княжества в пользу Московского,что укрепило его.А в это время княжество строило планы,как избавиться от ярма.Княжества объединились,чтобы сбросить иго Орды. В этот самый период Золотая Орда ослабла, так как двадцать лет шли распри за право быть при власти ханом. И им было не до Московского княжества.
Объяснение: личное мнение
2)Новые черты, которые появились в развитие ремесла. Ремесло превращается в мелкотоварное производство для продажи на рынке. Другая особенность его укрупнение, создание ремесленных мастерских.Специализация ремесленного производства в различных районах России.В металлообработке впервые используется наемный труд.
Понятие «мануфактура». Мануфактура- это предприятие, основанное на разделении труда и ручной ремесленной технике.Первые мануфактуры - Пушечный двор в Москве, Пороховые мануфактуры, Оружейная, Золотая и Серебряная палаты, Хамовный (ткацкий) и Бархатный (шелковый) двор в Москве. Медеплавильные и железоделательные заводы - на Урале, в Тульско – Каширском районе
3) монархическом