Процесс развития Японии и Южной Кореи в 50 – 60гг XX вв.называют «экономическое чудо». ответьте на во Можно ли считать данный процесс закономерным? Почему?
Напомню о том, что восстание Пугачева известно также как крестьянская война и проходила она с 1773 по 1775 годы. Инициатором восстания был Емельян Пугачев.
По сути, это было восстание казаков, крестьян, народов Урала и Поволжья – они боролись с правительством Екатерины Второй.
• Определенно, восстание Пугачева имело классовый характер.
• Кроме того, в этом конфликте сыграл этнический и культурный характер участников.
• Многие историки и вовсе называют этот конфликт «гражданской войной».
• Участвовали в восстании не только яицкие казаки – по мере развития восстания они объединились с крепостными, крестьянами Прикамья и Поволжья.
• Движение Пугачева выступило против регулярных войск.
• Восстание начиналось заново несколько раз, потому что движение не было военно подготовлено, а сам Пугачев бежал множество раз.
• Одними из основных участников движения были башкиры, татары, не довольные попытками правительства Екатерины Второй поработить их.
• Восстание Пугачева захватило наибольшую территорию империи.
• Восставшим удалось добиться льгот: защищались права башкир, татар, казаков и рабочих заводов.
• После подавления восстания города и населенные пункты получили новые названия, чтобы больше не напоминать о крестьянской войне.
У середині XIV ст., після того, як припинила існування Галицько-Волинська держава, Україна потрапила в політичну орбіту Литви та Польщі. У цей період набули нового змісту політичні процеси, що розпочались на попередніх стадіях історичного розвитку — посилення ролі окремих станів, поява нових державних інституцій. Розвивалися правові засади суспільного життя внаслідок внутрішніх змін і запозичення західноєвропейських правових норм. На історичній арені постали козацтво, православні церковні братства, греко-католицька (уніатська) церква.
В історичній науці сформувались два напрями розгляду політичної історії України в XIV—XVII ст. Згідно з першим, представленим переважно у працях російських істориків, в публікаціях радянської доби, українські та білоруські землі (Південно-Західна Русь) були загарбані Литвою та Польщею; протягом тривалого часу місцеве населення, спираючись на до Московського князівства, вело боротьбу за звільнення, об’єднання в єдину державу. Другий напрям представлений працями польських, литовських, багатьох українських та деяких російських дослідників. Вони розглядають Велике Литовське і Московське князівства як дві рівноправні держави, дві Русі, що розвивались осібно.
Напомню о том, что восстание Пугачева известно также как крестьянская война и проходила она с 1773 по 1775 годы. Инициатором восстания был Емельян Пугачев.
По сути, это было восстание казаков, крестьян, народов Урала и Поволжья – они боролись с правительством Екатерины Второй.
• Определенно, восстание Пугачева имело классовый характер.
• Кроме того, в этом конфликте сыграл этнический и культурный характер участников.
• Многие историки и вовсе называют этот конфликт «гражданской войной».
• Участвовали в восстании не только яицкие казаки – по мере развития восстания они объединились с крепостными, крестьянами Прикамья и Поволжья.
• Движение Пугачева выступило против регулярных войск.
• Восстание начиналось заново несколько раз, потому что движение не было военно подготовлено, а сам Пугачев бежал множество раз.
• Одними из основных участников движения были башкиры, татары, не довольные попытками правительства Екатерины Второй поработить их.
• Восстание Пугачева захватило наибольшую территорию империи.
• Восставшим удалось добиться льгот: защищались права башкир, татар, казаков и рабочих заводов.
• После подавления восстания города и населенные пункты получили новые названия, чтобы больше не напоминать о крестьянской войне.
У середині XIV ст., після того, як припинила існування Галицько-Волинська держава, Україна потрапила в політичну орбіту Литви та Польщі. У цей період набули нового змісту політичні процеси, що розпочались на попередніх стадіях історичного розвитку — посилення ролі окремих станів, поява нових державних інституцій. Розвивалися правові засади суспільного життя внаслідок внутрішніх змін і запозичення західноєвропейських правових норм. На історичній арені постали козацтво, православні церковні братства, греко-католицька (уніатська) церква.
В історичній науці сформувались два напрями розгляду політичної історії України в XIV—XVII ст. Згідно з першим, представленим переважно у працях російських істориків, в публікаціях радянської доби, українські та білоруські землі (Південно-Західна Русь) були загарбані Литвою та Польщею; протягом тривалого часу місцеве населення, спираючись на до Московського князівства, вело боротьбу за звільнення, об’єднання в єдину державу. Другий напрям представлений працями польських, литовських, багатьох українських та деяких російських дослідників. Вони розглядають Велике Литовське і Московське князівства як дві рівноправні держави, дві Русі, що розвивались осібно.