Прочитай отрывок из исторического источника и определи, к какому из указанных в перечне событий (процессов) он относится. В ответе запиши цифру, которой обозначено это событие.
1 Уплата англичанами дани норманнам — датских денег.
Реформы Генриха И.
2 Результаты этого события были записаны в огромной книге, которая получила название
3 «Книга Страшного суда».
4 Подписание Великой хартии вольностей.
Король. повелел произвести по всей Англии перепись, в которой бы значилось, околько земли имел
каждый из его баронов, околько было рыцарей-вассалов, околько — плугов, околько — животных, а
также каким количеством скота владел во воём эго государотве каждый, от великого до малого, и
околько каждое владение может давать доходов. И угнетена была земля многими бедотвиями,
отоюда проистекшими. А немного спустя приказал он, чтобы архиепископы, епископы, аббаты, графы,
бароны и их рыцари пришли к нему в начале августа в болобери. Когда же они пришли туда, заставил
энрыцарей принести себе клятву верности.
1. Разрушение старых представлений о мире-подтверждение гипотезы о шарообразности Земли
2. Западная Европа превратилась в регион влияющий на судьбы далёких стран и народов
3. Начал складываться единый мировой рынок
4. Сместился вектор торговых центров из Средиземноморья в океанские порты: Лиссабон, Лондон, Антверпен, Амстердам, Севилью и т.д.
5. Появились первые колониальные империи: Испанская, Португальская
6. Революция цен в Европе - падение цен на золото, удорожание товаров
7. Изменился повседневный рацион европейцев: картофель, томаты, фасоль, кукуруза, шоколад, кофе, чай.
Объяснение:
Після смерті Данила Галицького князівство знову втрачає свою єдність: його землі поділено між трьома нащадками князя - Левом, Мстиславом і Шварно.
Найпослідовніше продовжував державницьку політику батька Лев Данилович (1264 - 1301 рр.). Він приєднав до своїх володінь Закарпаття та Люблінську землю. Завдяки цьому територія Галицько-Волинської держави стала найбільшою за всю свою історію.
На землі XIII - XIV ст. відновилася єдність Галицько-Волинської держави під владою наступника Лева - князя Юрія I (1301 - 1308 рр.). Він, як і Данило, прийняв королівський титул і назвав себе "королем Русі та князем Володимирії". За період правління Юрія I розквітли міста, піднеслася торгівля, зріс економічний добробут. І хотя князь змушений був повернути зміцнілій Польській державі Люблінську землю, його міжнародний авторитет і вплив зростали. Про це свідчить установлення у 1303 р. окремої Галицької митрополії, яка безпосередньо підпорядковувалася Вселенському патріархові в Константинополі.
Наступниками Юрія I стали його сини - Андрій та Лев II (1315 - 1323 рр.). Вони поділили територію князівства на сфери впливу, але правили спільно, тому розпаду єдиної держави не відбулося. Романовичі проводили активну зовнішню політику: налагодили союзницькі відносини з Польською державою та Тевтонським орденом. Ці союзи мали антилитовську та антиординську спрямованість. Однак братам не вдалося ефективно протидіяти експансії Литви - Дорогичинську та Берестейську землі було втрачено. Трагічно для них закінчилася і боротьба з Ордою: 1323 р. у битві з військами хана Узбека молоді князі загинули.
Загибель Андрія та Лева II обірвала пряму лінію династії Романовичів. Майже два роки галицько-волинський трон залишався без правителя. Лмше у 1325 р., унаслідок компромісу між місцевим боярством і правителями Польщі, Угорщини та Литви, главою держави було обрано 14-річного мазовецького князя Болеслава Тройденовича, сина Марії, дочки Юрія I Львовича.
Князь прийняв православ'я та ім'я Юрія II Болеслава. Період правління Юрія II Болеслава (1325 - 1340 рр.) став поступовим занепадом Галицько-Волинського князівства. Посилився ординський вплив, безуспішною була боротьба з Польщею за Люблінську землю, міста дедалі більше контролювалися іноземними купцями та ремісниками, національна знать відійшла від адміністративної влади, місцеве населення наверталося до католицизму.
Квітень 1340 р. - унаслідок боярської змови Юрія II Болеслава було отруєно. Після цієї події зберегти єдність колись могутнього Галицько-Волинського князівства вже не вдалося. Протягом короткого часу держава занепала та розчленувалася, її землі опинилися під владою чужоземців: Галичина - під Польщею, Волинь - під Литвою, Буковина - у складі Молдавського князівства.
Протягом 100 років після занепаду Києва Галицько-Волинське князівство слугувало опорою української державності. У цій ролі обидва князівства перейняли велику частку київської спадщини й водночас запобігали захопленню західноукраїнських земель Польщею. Тим самим у переламний момент історії вони зберегли в українців почуття культурної та політичної ідентичності.