Прочитай уривок з джерела та дай відповіді на питання. Уривок із книги А. Мельника «Боротьба за українську державність (XVII ст.)»
В Україні в період Руїни існувало два підходи до вирішення питання про майбутнє Гетьманщини. Перший має чітко державницький характер. Його яскравим виразником був гетьман П. Дорошенко. Цей підхід характеризується бажанням української старшини будувати незалежну українську державу. Характерною рисою такого підходу є участь у вирішенні долі України козацької старшини спільно з частиною духовенства.
Другий підхід має станово-автономістський характер, представником якого є гетьман Д. Многогрішний. Цей підхід характеризується намаганням української старшини Лівобережжя зберегти козацькі вольності та привілеї, спираючись на станову традицію українського козацтва, домогтися автономії, тобто входження України до складу іншої держави. Така ситуація дає нам підстави говорити про наявність кризи державницької ідеї на Лівобережжі.
На які два підходи щодо вирішення питання про майбутнє Гетьманщини вказує автор?
Русская правда отражала распад родоплеменного общества и формирование имущественного расслоения среди восточных славян. В Русской Правде отменялись характерные для родоплеменного общества наказания, такие, как кровная месть, и вводилась система денежных штрафов за самые различные преступления, включая убийство. Многие преступления были впервые юридически кодифицированы, то есть, им было дано определение как преступлениям: это прежде всего преступления, связанные с порчей или кражей имущества и покушения на личную безопасность. Эта система утверждала личную, а не родовую ответственность каждого человека за совершенные им преступления, и в то же время неравноправию между богатыми (которые легко могли заплатить любые штрафы) и бедными.
В «Задонщине» выражено поэтическое отношение автора к событиям Куликовской битвы. Его рассказ, как и в «Слове о полку Игореве» , переносится из одного места в другое: из Москвы на Куликовское поле, снова в Москву, в Новгород, опять на Куликово поле. Настоящее переплетается с воспоминаниями о Сам автор охарактеризовал свое произведение как «жалость и похвалу великому князю Дмитрию Ивановичу» . «Жалость» — это плач по погибшим. «Похвала» — слава мужеству и воинской доблести русских, считает один из современных ученых.