Прочитайте документ. Для США пришло время выработать и применять комплексную, всеобъемлющую и долго геостратегию по отношению ко всей Евразии. Эта необходимость вытекает из взаимодействия двух фундаментальных реальностей: Америка в настоящее время является единственной супердержавой, а Евразия — центральной ареной мира. Следовательно, изменение в соотношении сил на Евразийском континенте будет иметь решающее значение для мирового главенства Америки... [После распада СССР] российской политической верхушке следует понять, что для России задачей первостепенной важности является модернизация собственного общества, а не тщетные попытки вернуть былой статус мировой державы. Ввиду колоссальных размеров и неоднородности страны децентрализованная политическая система на основе рыночной экономики, скорее всего, высвободила бы творческий потенциал народа России и ее богатые природные ресурсы. В свою очередь, такая, в большей степени децентрализованная, Россия была бы не столь восприимчива к призывам объединиться в империю. России, устроенной по принципу свободной конфедерации, в которую вошли бы европейская часть России, Сибирская республика и Дальневосточная республика, было бы легче развивать более тесные экономические связи с Европой, с новыми государствами Центральной Азии и с Востоком, что тем самым ускорило бы развитие самой России. Каждый из этих трех членов конфедерации имел бы более широкие возможности для использования местного творческого потенциала, на протяжении веков подавлявшегося тяжелой рукой московской бюрократии.
Проанализируйте, используя содержание документа, представьте характеристику направленности политики США в отношении России в 1990-е гг. Очень

У другій половині ХІ — першій половині ХІІІ ст. на Русі продовжували існувати і розвиватися державні й церковні школи, приватне навчання. «Наука книжна» — було звичним не оволодіння письмом, а освоєння тодішніх наукових знань. Літописець стверджував, що «той, хто часто читає книги, той з Богом бесідує або зі святими мужами». Провідним освітнім центром Русі був Софійський собор, при якому продовжувала діяти школа, заснована Ярославом Мудрим. У 1068 р. дочка князя Всеволода Ярославича Янка відкрила при Андріївському монастирі школу для дівчат, у той час як у Західній Європі жінки взагалі не отримували освіти. За свідченням літописів, розвинутим було і приватне навчання. Так, Феодосій Печерський здобув освіту в невеличкому містечку Курськ, навчаючись у «єдиного вчителя». Продовжували розвиватися такі види усної народної творчості, як перекази і легенди, билини, різноманітні пісні, колядки й щедрівки, казки, прислів’я і приповідки. З усієї сукупності народної творчості, що збереглася до нашого часу, доволі складно виокремити ті зразки, які належать саме до цього періоду, оскільки на зразки попереднього періоду нашаровуються більш пізні сюжети. Наприклад, на язичницькі по суті колядки, щедрівки, казки накладаються християнські мотиви.
Серед народної творчості, притаманної саме цьому періоду, слід визначити дружинний епос, у якому оспівувалися перемоги вождя-князя та його дружини. Билини доповнюються новими сюжетами про боротьбу з половцями. Під Володимиром Красне Сонечко вже розуміється Володимир Мономах. Чимало казок присвячується боротьбі героїв зі злими силами — Котигорошка, Вернигори, Вирвидуба, Кирила Кожум’яки тощо.

Утворення цехів було зумовлене необхідністю захисту станових інтересів ремісників і регулювання виробництва та якості товарів.

В старовину так називався будь-яка людина, що працює за наймом. Як правило, в підмайстри віддавали хлопчиків з бідних родин, у яких не було шансу самостійно зробити кар'єру або отримати спадщину.Поганий той солдат, який не мріє стати генералом, а отже, поганий той підмайстер, який не мріє стати майстром. Зрозуміло, більшість підмайстрів завжди прагнули до посади майстра. Проте яким би майстерним не був майстер, велика частина робіт завжди лягала на плечі помічника. Щоб досягти рівня професіонала, підмайстрові необхідно було створити «шедевр». Зрозуміло, з цим завданням могли впоратися лише одиниці.Більшість найманих робітників так і залишалися вічними учнями. Втім, це цілком закономірно. В давнину часто бувало, що підмайстер – це циган, кочовий селянин, майстер вузької спеціальності в пошуках кращого життя. Однак і на новому місці учні рідко знаходили визнання.