Прочитайте фрагмент історичного джерела. »» 1. Як автор документа поясню-
вав причини переселення українських селян у степові землі Сірого Клину?
» 2. У чому полягала суть переселенської політики російського уряду?
З розповіді землеміра М. Бондаренка про українських переселенців Сірого Клину: «Сам Омськ
виглядає як московське місто, але базар і ярмарок балакають українською мовою... Бажання мос-
ковського уряду "розпорошити" українців і розчинити їх поміж росіянами розбилось почасти об
небажання росіян селитися в степах. Коли прийде українець місце під оселю, його запи-
тують: "А куди б ти хотів переселитись?" - "Та так, щоб хліб можна їсти", - відповідав українець. Коли
ж росіянину поставити подібне питання, той почне вимагати, щоб і ліс був, і вода, та й від міста
близько або від залізниці...
Розраховував московський уряд також на білорусинів як на обрусителів. Хоч план уряду з Пе-
тербурга не виконувався, як правило, але був виняток, де справді населяли село по плану. Люд-
ність такого села за національностями виглядала так: 40 % українців, 30 % росіян і 30 % білору-
синів. 30 % росіян і 30 % білорусинів створять більшість, але на практиці вийшло інакше, бо
білорусини відразу ставали на бік українців. Вони й старались як у мові, так і у всьому іншому бути
подібними на справжніх українців. Селився кожен коло своїх земляків, і вже по зовнішньому
вигляду можна було пізнати, хто яку частину села населяв, причому білорусини селилися разом
з українцями, обмазували свої хати білою глиною й ходили до спільних колодязів з журавлями по
воду...
Про місцевість на південь від залізниці — Акмолинська область, Семипалатинська й ін. та й про
Зелений Клин можна з певністю сказати, що якби туди привезли сонного чоловіка й коли б він
прокинувся десь в середині, скажімо, Акмолінської області, то він би думав, що знаходиться
в Україні, і якби його щось і вразило, то лише заможність селян, хліборобські машини по дворах
та великі відстані від села до села. Зрештою Україну скопійовано точно...»
Прочитайте фрагмент історичного джерела
і 1
4.
Елизавета взошла на престол 17 ноября 1558.
Правление Елизаветы было одним из наиболее динамичных периодов в английской истории. Протестанты с самого начала считали, что ее сохранило само Провидение. По мере того как правление Елизаветы сталкивалось со все большими внутренними и внешними опасностями, любовь народа к королеве возрастала и перешла в настоящий культ.
ЕЛИЗАВЕТА I провела множество реформ в государстве . Например, вернула в Англию протестантство королевским указом, при этом получив фактически власть и над церковью. В отличие от многих других правителей, она не стала увеличивать количество служащих и чиновников, а наоборот, постаралась сократить Тайный Совет и порастрясти королевский двор. Именно при Елизавете Англия чрезвычайно окрепла и стала мощной морской державой (победа над знаменитой «непобедимой армадой» испанцев произошла как раз в правление девственной королевы) . Елизавета настолько заботилась о мощи государства, что подданные даже не только не замечали её жесткого правления, но наоборот, - всячески восхваляли королеву, и потомки подданных ещё несколько веков вспоминали с благодарностью «елизаветинскую эпоху» . Современные историки часто сравнивают правление Елизаветы с правлением Петра Первого. Оба были деспотичны, но оба продвинули свои государства вперёд, за что их с благодарностью вспоминают потомки их соотечественников. Великим государям прощаются многие прегрешения – и малые, и большие. А Елизавета Первая Тюдор действительно была великой. И умерла вполне благополучно от старости.
В годы реставрации и Июльской монархии во Франции росли промышленность и торговля, строительство дорог и каналов, появились железные дороги. Капитализм все более проникал в сельское хозяйство.
В промышленности появились крупные для того времени фабрики со станками и паровыми машинами, выросли выплавка чугуна и добыча угля. Но промышленный переворот во Франции протекал гораздо медленнее, чем в Англии. Мануфактур было несравненно больше, чем фабрик. Преобладали мелкие мастерские, особенно в производстве предметов роскоши, в котором Франция занимала ведущее место в Европе.
Во французской деревне решительно преобладали хозяева мелких и мельчайших земельных участков, еле-еле сводившие концы с концами, несмотря на то, что работали они целыми семьями почти круглый год с утра до ночи.
В период Июльской монархии Францией была завоевана богатая колония Алжир. Французские войска высадились там еще накануне Июльской революции 1830 г., но для захвата Алжира потребовалось несколько десятилетий. Грабительски колониальные войны – типичная черта капитализма. Правящие круги Франции надеялись, что война отвлечет внимание народа от трудностей, вызванных капиталистической эксплуатацией. Народ Алжира оказал упорное сопротивление завоевателям.