Прочитайте хвалебную надпись фараона Нового царства. Он взял границы земли в свои владения, ища сражения, но не нашёл никого, кто бы противостоял ему. Южная граница его достигает до земли
чёрных людей (1), восточная же до перевёрнутой реки (2), которая течёт иначе, чем полагается рекам. Подвластны ему острова великого океана (3),вся земля под его ногами. Северная его граница у окраины болот.
1.В какие примерно века она могла быть создана?
Укажите на карте номера тех мест, о которых говорится в этой надписи?
Здравствуйте (Як звуть презедента)!
мене звуть мені років я хочу
або ось як (що не подобається зміниш)
Шановний пане президент Віктор Федорович.
Я, громадянин України,
народився і виріс в Україні
і мене дуже турбує моє майбутнє в моїй країні.
Простежуючи, історію на території сьогоднішньої України тільки й бачиш як люди можновладці те й робили, що продавалися за гроші, титулу, землі: слов'яни [бояри, князі], козаки [старшини, полковники, гетьмани], українці [дворяни] - національні інтереси і всього народу, де проживали з його духовним багатим багажем і культурою.
На сьогоднішній день немає, не однієї української князівської династії є російські, польські, татарські, литовські роду, але немає своїх Богом обраних сімей. Всі роду, які були, вимерли або прийняли католицьку віру через шлюб, ставши польським народом і стали зрадниками своєї віри і кровного народу.
Вільних людей перетворювали на рабів, холопів, що призвело до втрати національного патріотизму і формування державності. Малоросійська, а зараз Українська еліта в широкому значенні стала батогом і бичем страждання народу, що ввергає в голод і злидні для всіх станів незаможних людей та інвалідів, які проживають на території України.
Народ вистраждав незалежність і став єдиним у проголошенні незалежності та створенні своєї країни зі своєю символікою і державності. Але всі громадяни виявилися знову обдуреними в особі можновладців: народних депутатом, міністрів, суддею, державних чиновників і президента.
Перший, пан президент Кравчук Л. М. живучи старими ідеями, повів країну до обриву, руйнуючи економіку не бачачи майбутнього відсторонюючись від справжнього. Тоді як другий президент пан Кучма Л. Д. вже свідомо скинув всіх людей в яму на кіля раніше існуючої комуністичної влади з капіталістичним смердючому душком. Пан президент Кучма зруйнував всю промисловість, сільське господарство, науку, армію і культуру (у широкому значенні). Але зате привів до розквіту злочинних угруповань, до мафії. Третій пан президент Ющенко В. А. посадив людей на кол мертвого закону з національної народної символікою смерті і страждань. Тепер Ви четвертий, пан президент Віктор Федорович - людей залишили в ямі, а зміям дозволили вилізти з ями, щоб осадити зверху свій народ і не дати можливості піднятися з-за стікаючого отрути на голови нещасних, простих людей.
Люди, наділені владою, отруюють не тільки свій народ, а й генофонд всієї нації. Ні хто не хоче нести відповідальність за свої дії, слова. Рішення, які приймають і впроваджують в життя, стають помилковими і тоді як приклад: слова пані прем'єр-міністра Тимошенко Ю. В. стають піснею абсурду, але з солодкою обтяжені наготи сліпців.
Все, що було національним і народним Ви президенти з народними депутатами перетворили на власні кишені, людей закабалили купою законів і підзаконних актів для знову збагачення своїх ненаситних шлунків. Тепер олігархи - злодії в законі правлять країною. Гроші стали серцем, а життя - штучні трубочки. Україна рветься в Європу, в США і в Росію - хоче всім догодити, а продається як повія, плюндруючи батьківський будинок.
Схаменіться пан президент. Україна це велика частина Європи і європейці будували свої будинки не для нас - убогий і голодний не товариш.
Європа, Росія, США нічого хорошого дати Україні не можуть. Ми самі повинні побудувати свій власний будинок і влаштувати своє господарство на благо всіх жителів величезного двору. Враховуючи вже напрацьовані і пройшли життям досвід в інших державах. А не брати те, що впроваджує зараз Росія в своєму будинку найгірше, а потім, ми, як папуга повторюємо через впровадження та підтвердження законом в нашому маленькому напівзруйнованому, солом'яному будинку - нововведення.
Росія нам недруг і не брат, історія переплелася і стала частиною нашого життя, але тільки ми самі можемо перемогти наслідки російського «алкоголізму з токсикоманією» в нашому житті. окуляри жовтої монети. І нехай дух Православ'я освятить і очистить грішні наші душі.
Предположительно получения железа из железных руд был открыт во 2-ом тысячелетии до н. э. в западной части Азии. Авторство приписывают хеттам. В 12-11 веках до н. э. произошел массовый переход к производству железа в Древней Греции, государствах Закавказья и на Ближнем Востоке. Самый древний получения железа из железной руды — сыродутный. По наиболее распространенной версии, сыродутный процесс впервые был применен племенами, жившими в горах Армении и подчинявшимися хеттам. Древние кузнецы дробили куски железной руды, смешивали их с древесным углем и помещали в специальные ямы (горны) , вырытые с наветренной стороны высоких холмов или гор. После этого древесный уголь поджигали. Под воздействием высокой температуры руда превращалась в железо. Но так как температура была ниже точки плавления железа, то металл, полученный сыродутным имел не жидкую, а губчатую консистенцию. Для придания крице (сплаву пористого железа) нужной формы ее подвергали горячей ковке. Мягкое железо либо закаливали в воде или масле. Сыродутное железо уступало по качеству и прочности бронзе.
Предметы, изготовленные из него, отличались достаточно низкими свойствами. В 9 веках до н. э. были изобретены ковка, закалка и изготовления стали — углеродистого сплава железа. В памятниках литературы этого периода появляется упоминание не только уже известного литья, но и горячей ковки.
Первые известия о железе в Китае относятся к 8 в. до н. э. , но распространяется оно только с 5 в. до н. э. В Индокитае и Индонезии железо преобладает на рубеже нашей эры. По-видимому, с глубокой древности металлургия железа была известна различным племенам Африки. Несомненно, уже в 6 в. до н. э. железо изготовлялось в Нубии, Судане, Ливии. Во 2 в. до н. э. железный век наступил в центральной области Африки. Некоторые африканские племена перешли от каменного века к железному, минуя бронзовый. В Америке, Австралии и на большинстве островов Тихого океана железо (кроме метеоритного) стало известно лишь в 16—17 вв. н. э. с появлением в этих областях европейцев.
В степях Северного Причерноморья в 7 в. до н. э. — первых веках н. э. обитали племена скифов, создавшие наиболее развитую культуру раннего железного века в Восточной Европе.
Следующий после скифского период раннего железного века в степях Причерноморья представлен сарматской культурой, господствовавшей здесь со 2 в. до н. э. до 4 в. н. э.
В 8—3 вв. до н. э. в Прикамье была распространена ананьинская культура, для которой характерно сосуществование бронзовых и железных орудий, при несомненном превосходстве последних в конце её. Ананьинскую культуру на Каме сменила пьяноборская культура (конец 1-го тыс. до н. э. — 1-я половина 1-го тыс. н. э.) .
В Верхнем Поволжье и в областях Волго-Окского междуречья к железному веку относятся городища дьяковской культуры (середина 1-го тыс. до н. э. — середина 1-го тыс. н. э.) , а на территории к Ю. от среднего течения Оки, к З. от Волги, в бассейне рр. Цна и Мокша, — городища городецкой культуры (7 в. до н. э. — 5 в. н. э.) , принадлежавшие древним финно - угорским племенам.)