- Прочитайте отрывок из воспоминаний и составьте план к нему. Из романа-хроники «Крещатый яр»
очевидицы киевской оккупации Евдокии Гуменной
«... Народные школы закрыты, учителям и ученикам надо отбывать трудовую повинность. Студентов мединститута созвали во дворе и сказали, что в обучении делается перерыв, а все студенты едут на работу в Германию. Как кто в течение трех дней не появится на вокзал с вещами, семья такого не получит хлебных карточек, а имущество конфискуется.
Трамваи ходят только при переезде работников немецкой промышленности, а жители Киева не имеют права войти в трамвай, разве кто впроситься и заплатит кондуктору десять рублей. Магазины, в которые вот с надеждой смотрели киевляне, уже отремонтировали, все у них есть и все это - «Нур фюр дойче» (только для немцев). Кооперативы уже закрыты, парикмахерские, фотографии, комиссионные магазины конфискованы. Театры уже четвертый раз разогнаны.
Киевляне, которые еще не вывезены на работу, не довольствуются шестью килограммами просяных-каштанового хлеба в месяц, честно, аккуратно и без очередей начали это недавно выдавать хлебные будки. А вот и очередная постановление - запрет доставки в города любого продовольствия. Все базары отныне закрываются навсегда. На всех путях, мостах, входах, въездах в Киев возникали залога полицейских и гестаповцев. Эти отбирали все, что несли киевские нуж-дари на плечах. Масло и мед забирали, а крупу и муку рассеивали по полю. Оккупант воюет с народом, стреляет в того, кто несет двести граммов масла ».
Я не знаю про какой суд вы спрашиваете
пр Афины
В древнем праве справедливость всегда рассматривалась как законность. Сейчас есть специальное понятие - целесообразность, тогда такого не было. Афины, как тебе должно быть известно, были мощным городом. Такие города назывались пОлюсами (греч. polus - государство). Интересы города-государства (полюса) стояли выше интересов личности и человека.
Возьмем пример Платона - философа. Его казнили (дали выпить яд) за то, что он якобы пропагандировал однобожие (Бог вместо многочисленных греческих богов: зевса, афродиты, меркурия и т.д). Были защищены интересы Афин. Но справедливо ли это с нашей точки зрения? Думается, что нет.
ОбъяснУ другій половині XVII - на початку XVIII ст. (за часів правління Людовіка XIV) абсолютизм у Франції досяг свого апогею. Цей період часто називали «золотою добою», «добою Людовіка XIV», а його самого «король-сонце». Влада монарха надзвичайно зросла. Особа короля майже обожествлялася, а урочистий придворний церемоніал, нескінченні святкування і спорудження нової пишної королівської резиденції у Версалі мали символізувати торжество абсолютизму. «Держава - це я», - казав король.
Нескінченні війни та витрати на утримання королівського двору повністю поглинали державні кошти. З 54 років самостійного правління Людовіка XIV 33 роки пройшли у війнах. Податки і постійні війни значно підірвали економічне становище держави. Зростало невдоволення народу, буржуазії і дворянства. Навіть спроби талановитого міністра фінансів Кольбера не змогли вивести Францію з важкого економічного стану. Він активно проводив політику меркантилізму, намагався захистити французьку економіку протекціоністськими митами, заохочував створення великих мануфактур, надавав їм різні пільги і привілеї.
Після смерті Людовіка XIV престол перейшов до його правнука - Людовіка XV (1715-1774). За його правління Франція продовжувала вести війни, які не були потрібні ні народу, ні державі, а лише ускладнювали становище країни. У результаті Семилітньої війни, яку Франція вела проти Англії та Пруссії, вона втратила майже всі свої колонії у Північній Америці та Індії.
Фінансова криза в державі посилювалася величезними витратами На утримання придворної аристократії, яку складали майже 4 тис. дворян зі своїми сім'ями і слугами. Весь свій час король присвячував балам, полюванням, виставам та іншим розвагам. Людовіку XV приписували слова: «Після Нас хоч потоп» і «На мій вік вистачить».
2. Економічний розвиток Франції у другій половині XVIII ст.
Із середини XVIII ст. у Франції прискорився розвиток промисловості, торгівлі й сільського господарства. Населення країни зросло в 1790 р. до 26 млн чол., з яких майже 85 % проживало в селах. Селянам належало близько 40 % землі, але вони були лише її користувачами, оскільки права власності залишались у дворян. Хоча кріпаків у країні майже не залишилося, селяни продовжували виконувати численні феодальні повинності. За користування ділянкою вони мусили платити сеньйору грошовий внесок - ценз, вносити оброк - шампар - від чверті до половини врожаю, а іноді виконувати панщину. Великих збитків селянським господарствам завдавало право дворян полювати да орних землях, сплата державі численних задатків і церковної десятини. В окремих провінціях Франції, зокрема на Північному Заході, поступово зростала кількість замож-дзх селянських господарств.ение: