Прочитайте отрывок из воспоминаний участника описываемых событий и напишите, как называется период , когда происходили описанные события: ощущение незащищенности особенно усилилось после хиросимы и для всех, кто осознал реальности новой атомной эры, создание собственного атомного оружия, восстановления равновесия стало категорическим для решения поставленной по всей стране был создан целый архипелаг здесь собрали тысячи уцелевших после войны и репрессий высококвалифицированных ученых, конструкторов, инженеров, организаторов производства.
На початку XVI ст. під владою кримських ханів, перебував не лише степовий і передгірський Крим (південне узбережжя належало туркам), а й величезні степові простори між Дніпром і Кубанню. У самому Криму жили так звані перекопські татари, а причорноморські степи займала залежна від кримського хана орда ногайських татар. Перехід Кримської держави Гіреїв у васальну залежність від Османської Порти об'єднав їх зусилля в натиску на Східну Європу.
У кримських татар господарство розвивалося дуже повільно і вражало європейських мандрівників своєю відсталістю. Навіть у 30-х роках XVI ст. кримські татари ще не знали осілого землеробства. Михайло Литвин (жив у Криму в 1537—1539 pp. як литовський посол) з подивом писав, що «землю, навіть найбільш родючу, вони (татари) не обробляють, задовольняючись тим, що вона сама їм дає, тобто травою для годівлі худоби». Але вже на той час з'явилися ознаки переходу до землеробства як допоміжної галузі господарства. Продовжуючи кочувати, татари почали розорювати й засівати в степу ділянки землі, щоб повернутися до них восени і зібрати врожай. Таке примітивне землеробство, характерне для деяких відсталих кочових народів Середньої Азії, Північного Кавказу тощо, не могло задовольнити потреби населення у хлібі та інших продуктах харчування.
Не дбаючи про розвиток господарства, татарська правляча верхівка дедалі частіше вчиняла набіги на сусідів, грабуючи й захоплюючи в полон людей, яких обертала на рабів або продавала у східні країни. Найбільше терпіли від них українські землі.
У 1500 р. татарська орда пограбувала Київщину, Волинь, Холмську та Белзьку землі, дійшовши до Вісли. 1502, 1508 і 1509 pp. татари «плюндрували Поділля і Галичину, а в 1508, 1512 і 1517 pp. — Волинь, у 1524 р. розорили Львівську і Подільську землі, в 1534 і 1549 pp. знову вдерлися на Волинь. Найчастіше зазнавали татарських нападів Південна Київщина і Переяславщина.
Литовські та польські феодали, під владою яких у той час знаходились українські землі, мало дбали про їх захист. У боротьбі проти татарських нападів населенню доводилось покладатися на себе. З XVI ст. важливу роль у захисті України від татарських набігів стало відігравати козацтво.
Таким чином, татарське вторгнення в Крим та Північне Причорномор'я й утворення Кримського ханства, відсталого в економічному й культурному відношеннях, негативно позначилися на загальному прогресі не лише місцевого населення, а й сусідніх народів, які зазнавали постійних грабіжницьких нападів кримських орд.
Наибольшее распространение художественная обработка дерева получила в южном предгорье, внутригорном и Южном Дагестане. Дагестанская резьба по дереву, наряду с общими чертами, присущими этому ремеслу у любого народа, имеет свои отличительные особенности и самобытные черты.
Все деревянные изделия разделялись на три группы: 1) архитектурные элементы (фасад, интерьер жилища); 2) мебель; 3) различные предметы быта, сосуды.
Особого расцвета искусство деревообработки достигло к XVII веку, в период, связанный с быстрым развитием ремесла и торговли, возникновением новых поселений и ростом прежних. Наиболее известными очагами художественной деревообработки в Аварии являлись ругуджинские и куядинские хутора Гунибского района. Высоким качеством резьбы по дереву отличались и изделия селений Кулла и Бацада Гунибского района. Отсюда по всему Дагестану расходились треногие табуреты (кулласа бак), мерки, солонки, кружки. Поставцы и солонки изготовлялись и в некоторых даргинских селениях: Бакни, Махаргимахи и др.
Резьба по камню
Резьба по камню - один из древнейших видов декоративно-прикладного искусства в Дагестане, что, в первую очередь, предопределено наличием разнообразного строительного и поделочного камня. Первыми образцами резьбы по камню исследователи считают наскальные изображения, выявленные в разных местах Дагестана. Наиболее древние из них относятся к эпохам мезолита и неолита (VIII - VI тыс. до н.э.) и обнаружены близ селений Ругуджа и Согратль Гунибского района и селения Чирката Гумбетовского района.