прочитайте перечень из четырех событий процессов и выполните задания решении правителя франков издания Византии свода Гражданского права коронации правителя франков императорской короной образование франкской империи Прочитайте отрывок из исторического источника и определите К какому какому из указанных в перечне событий процессов он относится в ответе Запишите цифру которой обозначена это событие
Распространение российской продвижения на южные районы, на берега реки Сырдарья вызывало недовольство родов Младшего жуза шекты, шомекей, торткара, которые здесь кочевали
Причины восстания: усиление социального и национального гнета царской администрации; налоговый гнет и рост нефиксированных поборов с казахского населения; постоянные набеги Коканда и Хивы. Казахи Младшего жуза из рода табын лишились право кочевать в долинах реки Эмба.
Территория: Младший жуз, район рек Сагыз и Эмба.
Состав участников восстания: крестьяне-шаруа, часть родовой аристократии.
Активная фаза восстания началась летом 1855 года, после поражения России в Крымской войне. Для подавления восстания Оренбургская администрация вывела в степь казачьи отряды из Уральска и Оренбурга. В 1857 году восставшие потерпели поражение в Самских песках. В 1858 году Есет Котибаров заключает соглашение с генерал-губернатором Катениным, признавая тем самым власть царя.
кншн очень мало но ничего
Bійни під час правління Сигізмунда III i Яна Казимира значно погіршили становище Речі Посполитої. Pізко скоротилася чисельність населення країни: з більш як 10 млн. на початку століття до менш ніж 6 млн. після "шведського потопу" Найбільших втрат зазнали густонаселені й економічно розвинуті регiони королівства (Велика Польща, Королівська Пруссія, Мазовія), спустошені шведами й трансільванцями. Тут занепали міста і села, збідніли міщани й селяни, дрібномаєтна й безземельна шляхта. Через постійні неврожаї зменшення прибутків відчули й великі землевласники. Не вистачало худоби, коней, реманенту, робочих рук. Величезні земельні простори не оброблялися. Значно скоротилася зовнішня і внутрішня торгівля. Зубожіла шляхта часто мусила найматися до магнатів служила в їхніх володіннях і війську, орендувала землі. Поступово між ними зав'язувались стосунки, що базувалися на особистій залежності перших від других. Магнати користувалися послугами залежних від шляхтичів на сеймиках, у трибуналі, в земських судах. Натомість вони підтримували їхні клопотання при вирішенні справ про призначення на різні посади, про оренду державних земель тошщо. 3 часом у Речі Посполитій сформувалася система влади, побудована не на основі державної адміністрації, а на особистій залежності шляхтича від магната. Це явище галося передусім у регіонах Речі Посполитої, де існували величезні земельні володіння - латифундії, зокрема в Литві та в Україні, іхні власники - роди Потоцьких, Сапег, Оссолінських, Любомирських, Конецпольських та ін., разом 3І старими магнатськими родами, в першій половині XVIII ст. стали визначальним чинником політичного життя країни, а шляхетська республіка поступово перетворилася на магнатську олігархію. Оскільки регулярне стягнення податків на утримання найманих військ призводило до спустошення державної скарбниці, розрахунки з солдатами проводили скарбничі комісії сеймиків. Це давало змогу їм великою мірою впливати на формування збройних сил. Підвищення ролі сеймиків за умов, коли шляхта часто залежала від магнатів, посилення магнатських партій, складнощі зі скликанням вального сейму у воєнний час і наростання хаотичності в його роботі все це підривало значення парламенту. 3 1652 р. в роботі польського парламенту запроваджено практику "Liberum veto". Достатньою підставою для зриву сеймуі скасування раніше ухвалених постанов могла бути незгода з постановами парламенту навіть одного з його депутатів. З цієї причини депутати сеймів досить часто, нічого не вирішивши, роз'їжджались. Інколи збиралися конфедераційні сейми, куди шляхта, якшщо вона не погоджувалася з діями короля, приїздила озброєною. Постанови на них приймалися простою більшістю голосів. Війни помітно ослабили країну й поставили питання про необхідність реформи державного управління, ії ініціатором виступила частина королівського оточення, а також окремі політичне далекоглядні сенатсько- шляхетські кола. Реформа передбачала посилити королівську владу шляхом обрання наступника престолу ще за життя короля, Ухвалення постанов на сеймах більшістю голосів, запровадження твердих податків і загального мита тощо. Однак рокош великого коронного маршала Є. Любомирського, який очолив противників запропонованої системи виборів, змусив реформаторів відмовитися від задуманих змін. Проте на виборах наступника Яна Казимира магнатська олігархія зазнала поразки.Обурена самовладдям магнатських партій, пихатістю й продажністю сенаторів, середня та дрібна шляхта обрала монарха на власний розсуд. У дикому галасі та безладді, якими вирізнявся елекційний сейм 1669 р., королем проголосили Михайла Корибута Вишневецького (1669-1673). Хворобливий і безвольний новий король тільки поглибив кризу влади. Його правління характеризувалося суперництвом і боротьбою між магнатсько- сенаторськими таборами за відсутності потужних збройних сил на Поділлі, Річ Посполита у жовтні 1672 р. підписала в Бучачі дуже невигідний для себе мирний договір.