Прочитайте текст. "Борьба саков" ответьте на вопросы. Борьба саков за независимость.
Авторы древности в своих произведениях повествуют о войнах саков с персами. Так, Геродот упоминает о племенах массагетов. В VI в. до н. э. против саков выступил основатель державы ахеменидов –Кир (победу над ним одержала царица массагетов Томирис) в 530 году до н. э. «Томирис не испугалась, как это можно было бы ожидать от женщины, вражеского нашествия», – писал римский историк Помпей Трог.
В истории противостояния саков персидским войскам известен подвиг простого сакского пастуха Ширака, который завел персов в безводную пустыню. Древнегреческий историк Полиэн описал подвиг Ширака. В 519–518 гг. до н.э. против саков-тиграхауда предпринял поход персидский царь Дарий I. О его победе над саками известно из текста и рисунков, выбитых на Бехистунской скале.
В греко-персидских войнах (V в. до н. э.) саки участвовали на стороне персидского царя Ксеркса. Саки воевали против греков в 490 г. в Марафонской битве. Изображения саков, носивших остроконечные шапки, встречаются на барельефах дворца Ксеркса в Персеполе (столице Ахеменидов). В IV в. до н. э. (330–327 гг.) против сакских племен выступил великий завоеватель древности Александр Македонский. Древнегреческий историк Арриан описал переправу его воинов через Сырдарью. По его приказу на берегу Сырдарьи был построен город Александрия Эсхата (Александрия Крайняя). Против агрессии греко-македонских войск освободительную борьбу саков возглавил Спитамен. Саки осадили Мараканду (ныне город Самарканд, Узбекистан), где был греческий гарнизон.
У саков была особая военная тактика, с которой они победили в этой войне. Так они преградили путь Александра Македонского на Восток.
Возглавил(-а) войско саков против армии Александра Македонского:
Неудачи Австрии в двух больших войнах сделали для правящих кругов очевидной неотложность реформ. Эти реформы, осуществленные в правление Марии Терезии (1740 — 1780) и ее сына Иосифа II (1780 - 1790), весьма характерны для политики «просвещенного абсолютизма»
Как и в других странах, «просвещенный абсолютизм» в Австрии проводил реформы в интересах господствующего класса дворян и шел лишь на минимальные уступки поднимающейся буржуазии.
Правительство стремилось только устранить наиболее грубые, мешавшие развитию страны феодальные институты. Наиболее важным из проведенных мероприятий была военная реформа, необходимость которой ощущалась особенно остро. В 1748 г.. вскоре после окончания первой австро-прусской войны, в стране был введен новый порядок военного набора.
Набор производился во особым мобилизационным спискам во вновь созданных военных округах. Рекруты должны были служить пожизненно Таким образом, значительно увеличивалась численность армии и вводилось единообразие в ее комплектование.
Реформа армии носила классовый характер. Рекруты набирались преимущественно из беднейшего люда. Правительство уделило также очень большое внимание финансовой реформе. Стремясь увеличить налоговые поступления, Мария Терезия издала закон о всеобщем подоходном налоге, от которого не были освобождены дворянство и церковь.
Одновременно в тех же фискальных целях была проведена всеобщая перепись населения, положено начало статистическому учету земель, скота и прочего движимого и недвижимого имущества. В 1775 г. были уничтожены многие внутренние торговые пошлины, тогда как пошлины, которыми облагалась внешняя торговля, были увеличены.
Відповідь:
1. Мінойську цивілізацію відкрив у 1900 році археолог Артур Еванс. Ахейську цивілізацію у 1870 році розкопав та дослідив Г.Шліман.
2. Часом розквіту Ахейської цивілізації можна вважати XV—XIII ст. до н.е. У цей час зона її поширення охоплювала весь Пелопоннес, Центральну Греці ю (Атику, Беотію, Фокиду), значну частину Північної Греції (Фессалію), а також багато островів Егейського моря. Основними центрами мікенської культури, як і на Криті, були палаци. Майже всі мікенські палаци були укріплені і являли собою справжні цитаделі, що нагадували своїм зовнішнім виглядом замки середньовічних феодалів. Усередині палаців стіни прикрашали фрески; обов'язковими елементами благоустрою були ванні кімнати, водопровід і каналізаційні системи. У невеликих кімнатах зберігався архів (у "Палаці Нестора" архів налічував понад 1000 глиняних табличок, написаних знаками лінійного складового письма). З табличок стало відомо, що на той час у Греції вже існувало рабство. Значна частина документів стосується обліку праці ремісників, серед яких — представники різних професій; ковалі, муляри, кравці, теслі, гончарі, зброярі, золотих справ майстри й навіть парфумери. Добре розвинутий державний бюрократичний апарат забезпечував як облік, так і розподіл продуктів праці. На чолі палацової держави стояв ванак, тобто пан, володар. До кола вищої знаті, що оточувала ванака, належали жреці головних храмів держави й вищі військові чини. Землероби й ремісники були політично безправними й не брали ніякої участі в управлінні державою.
Занепад Ахейської цивілізації. Наприкінці ХНІ ст. до н.е. племінні народи всього північно-балканського регіону через якісь невідомі для нас причини почали мігрувати. Величезна маса варварських племен знялася з насиджених місць і рушила на південь, у багаті й розвинуті області Середньої Греції, Пелопоннесу, а також у Малу Азію. На своєму шляху прибульці захопили й зруйнували величезну кількість мікенських поселень. Таким чином, на межі ХШ-ХП ст. до н.е. мікенська цивілізація зазнала страшного удару, після якого вже не змогла відновитися.
У цей же період гається масова еміграція зі східних територій бал папської Греції в Малу Азію і на прилеглі острови. У результаті цих переміщень на західному узбережжі Малої Азії, на островах Лесбос, Хіос, Самое, Родос та ін. виникла велика кількість нових поселень, серед яких найбільшими були еолітська Смірна, іонійські міста Колофон, Ефес, Мілет, дорійський Галікарнас.