Прочитайте текст и ответьте на вопросы. в 70-80-е гг. xiv в. против могулистана эмир тимур совершил около десятка грабительских набегов. к концу 80-х гг. сложился политический союз правителей могулистана и ак орды против тимура. в ответ на объединение сил против него тимур предпринял два наиболее тяжелых для коренного населения казахстана по своим последствиям грабительских похода: в 1389 г. — в могулистан и в 1390-1391 гг. — в ак орду и золотую орду. в результате изнурительной борьбы с агрессией тимура могулистан распался на уделы. хан могулистана кызыр-кожа (1380-1399) вынужден был признать себя вассалом тимура. в первой половине xv в. усилилась раздробленность, и тимуриды продолжали притязать на семиречье и кашгарию. положение при сыне кызыр-кожи мухаммед хане (1408-1416). при нем могулистан стал независимым от тимуридов, удалось вернуть земли в долинах р. чу и таласа. в первой половине xv в. на восточные рубежи могулистана начались набеги ойратов — западной части монголов (в среднеазиатских источниках они назывались — калмаками). борьбу с ними организовал уаис-хан (1418-1428). он вынужден был перенести свою ставку из турфана в г. в семиречье. какими были взаимоотношения могулистана с соседними государствами и племенами? опишите характер взаимоотношений с соседними государствами и племенами.
Бояре и дворяне. Среди всех классов и сословий господствующее место
безусловно принадлежало феодалам. В их интересах государственная власть
проводила меры по укреплению собственности бояр и дворян на землю и
крестьян, по сплочению прослоек класса феодалов, его «одворянению» . Экономика:
- Распад средневекового землепользования и феодальной системы эксплуатации в деревне;
- Быстрое развитие капиталистических отношений;
- Их качественное совершенствование;
- Мануфактуры – решающий фактор расширения рынка; ословия формируются государством, а не в результате социально-экономического развития; азличие в том, что в России монархия была более абсолютной и потому дворяне больше зависели от царя
Визрівання передумов скасування кріпацтва. Скасування кріпацтва в Західній та Східній Україні. Економічний розвиток у пореформений період
Наприкінці ХVІIІ ст., після поділу Польщі, більша частина українських земель увійшла до складу Російської імперії. Східна Україна тих часів поділялася на такі частини: Лівобережжя (Чернігівська і Полтавська губернії), Правобережжя (Київська, Подільська і Волинська губернії), Слобожанщина (Харківська губернія) та Новоросія (південна, або степова, частина, Катеринославська, Херсонська та Таврійська губернії). Кожна з цих частин мала свої особливості в розвитку економіки. Так, на Лівобережжі та Слобожанщині переважали дрібні та середні поміщицькі господарства, які використовували працю кріпаків, що гальмувало розвиток капіталізму. На Правобережжі та в Степовій Україні переважали великі латифундії; ця обставина сприяла розвитку капіталістичних відносин. Особливо це стосується Степової України, де був найнижчий процент кріпаків. Перед реформою 1861 p. він становив у Правобережній Україні, де кріпацтво існувало з давніх часів, 58% загальної кількості населення, в Лівобережжі — 35%, у Південній Україні — 25%; пересічно по всій Україні 40% населення становили покріпачені селяни. Найменше їх було в Таврійській губернії — 6%.
У першій половині XIX ст. тривав процес розкладу пануючих феодально-кріпосницьких відносин і розвитку капіталістичних відносин. Розвивалася промисловість, зростала кількість міст і міського населення, розвивався внутрішній ринок, розширювалися зв’язки із зовнішнім ринком — усе це збільшувало попит на товарну сільськогосподарську продукцію. Поміщики дедалі більше втягувалися в товарно-грошові відносини: вони збільшують посівні площі, знеземлюють селян, розширюють урочну систему, купують свій більш досконалий сільськогосподарський реманент. Деякі поміщики намагалися раціоналізувати своє господарство: переймали досвід передових господарств, запровадили досягнення агрономії і агротехніки, переходили до багатопілля, застосовували найману робочу силу. Проте більшість їхніх спроб закінчувалася невдало.
Намагаючись підвищити прибутковість господарств, поміщики розширювали посіви технічних культур: коноплі, тютюну, льону. З 20-х років ХІХ ст. починають культивувати посіви цукрових буряків. Це було дуже вигідно: десятина землі, засіяна цукровими буряками, давала прибуток у чотири рази більший, ніж десятина пшениці.
У поміщицьких маєтках розводили коней, велику рогату худобу, овець. Особливу увагу приділяли вирощуванню тонкорунних овець. У 1850 р. в Україні налічувалося близько 10 млн голів овець, з них майже половина тонкорунних.
Збільшувало прибутки поміщиків і промислове підприємництво. В маєтках будувались гуральні. Горілку продавали на місці і вивозили. Поміщики відкривали власні шинки, деякі з них мали до 20 шинків і більше. З 20-х років ХІХ ст. поміщики почали будувати цукрові заводи. Проте і в цукроваріння, і в суконну промисловість почав пробиватися купецький капітал.
Объяснение: