Прочитайте текст и выполните задания В течении ста дней после вступления в должность Рузвельт представил конгрессу на утверждение множество законопроектов. Суть их состояла в невероятном для капиталистических стран масштаба государственного регулирования экономики. Были закрыты многие банки для упорядочивания их деятельности и восстановления доверия к банковской системе, организованы общественные работы для безработных. Впоследствии был принят закон, в соответствии с которым предприятия должны были договариваться о единых ценах на продукцию, фиксированном объёме производства, заработной плате и т.д. Таким образом государство стремилось регулировать конкурентную борьбу. Рабочие получили право организовывать профсоюзы, заключать коллективные трудовые договоры. Были приняты меры, направленные на интенсификацию сельскохозяйственного производства - так, фермерам, сокращавшим посевные площади, выплачивались премии.
1) В чём заключается основная мысль текста?
А) Государство отказывалось вмешиваться в экономику;
Б) Развитие экономики происходило экстенсивным путём;
В) Усилилось вмешательство государства в экономику;
Г) Новые законы обострению конкурентной борьбы между предприятиями.
2) Законы, разработанные администрацией Рузвельта, улучшили сглаживанию социальных противоречий. Приведите два примера из текста, подтверждающие этот факт.
3) Опираясь на текст и собственные знания, сформулируйте определение понятия "интенсификация". Как интенсификация может отразиться на экономическом развитии?

Мусульманська доктрина моральності виходить з абсолютного значення норм моралі, встановлених Кораном. Вона відриває ці норми від конктретно-історичних умов суспільного розвитку і потреб людей і оголошує їх вічними і незмінними. Аллах, що створив, за твердженнями релігійних діячів, ісламську мораль, є абсолютною досконалістю. Звідси виводять вони і вчення про абсолютну істинність, вічність і незмінність ісламської моралі, яка, на їхню думку, придатна "для всіх часів і народів". Нічго і ніколи не може змінитися в цій моралі, стверджують богослови. Наслідування їй і навіть тільки віра в аллаха забезпечує вищу моральна досконалість особистості. Поряд з принципом етичного абсолютизму ісламське вчення стверджує принцип морального догматизму. Воно вимагає від прихильників релігії безумовного виконання кораніче-ських моральних норм як даних Богом і не підлягають розумному обгрунтуванню, незалежно від соціальних наслідків такої поведінки. Богослов'я виходить з того, що так, а не інакше людина повинна вести себе не тому, що це розумно й доцільно, а тому, що так наказано понад, завгодно богу. Самостійне, критичне ставлення індивіда до освоєння багатств громадської '• моралі тут виключено. Справді , хіба сміє людина, це нице, дрібне, метушливе істота (за оцінкою вероучітельних книг), критично осмислювати, ставити хоча б на мить під сумнів норми, запропоновані Всевишнім. Послідовне насадження цих принципів, вимога неухильного дотримання ним веде до утвердження серед послідовників ісламу сліпий , некритичної прихильності нормам мусульманської моралі, войовничої нетерпимості до інакомислення і інакомислячих, що виключає будь-діалог з ними. Така нетерпимість в історії неодноразово оберталася масовим фізичним знищенням ідейних супротивників під прапором "боротьби з невірними".

Цитаты из учебника:
"Разработанная в 1815 г. конституция гарантировала неприкосновенность личности, свободу печати, уничтожала такие формы наказания, как лишение имущества и ссылка без разрешения суда, обязывала использовать польский язык во всех правительственных учреждениях и назначать на государственные, судебные и военные посты только подданных Царства польского. Главою польского государства объявлялся российский император, который должен был приносить присягу на верность принимаемой конституции. Законодательная власть принадлежала состоявшему из двух палат сейму и царю. Нижняя палата сейма избиралась от городов и от дворянства. Избирательное право было ограничено возрастным и имущественным цензом. Сейм должен был собираться два раза в году и работать в общей сложности не более месяца. Не обладая правом принимать законы, сей мог лишь представлять обращение о предложениях об их принятии на имя императора. Законопроекты должны были обсуждаться в Госсовете.".