Прочитайте текст. Выделите и запишите причины, характер и движущие силы бархатных революций в Восточной Европе. Текст
Во второй половине 1980-х гг. страны Восточной Европы оказались в глубоком социально-экономическом и политическом кризисе. Экономическая модель социализма (экстенсивный характер производства, общественная собственность на средства производства, плановое хозяйство), навязанная им Советским Союзом, полностью исчерпала свои возможности и не могла конкурировать с рыночной экономикой развитых капиталистических государств. Особенно заметным было отставание в таких областях, как электроника, вычислительная и бытовая техника, производство сельхозпродукции, модернизация машин и оборудования, внедрение новейших технологий. Экономический кризис привел к снижению жизненного уровня населения (дефицит товаров широкого потребления, ухудшение качества товаров и т.п.), что вызвало рост социального напряжения. Начались массовые выступления широких слоев населения, требовавших не только проведения социально - экономических реформ, но и отказа коммунистических партий от монополии на власть, введение демократической формы правления, предоставление реальных прав и свобод. В целом, выдвигаемые лозунги носили демократический характер и были направлены на ликвидацию существовавшей советской модели социализма.
Политическое банкротство тоталитарных режимов, нежелание трудящихся жить по - старому предопределению складывания своеобразной революционной ситуации в государствах Центральной и Юго-Восточной Европы, которая переросла в демократические революции почти одновременно во второй половине 1989 г. Это объяснялось, во-первых, высокой степенью социальной напряженности во всех странах и, во-вторых, осознание того, что Советский Союз не будет вмешиваться в дела своих «младших братьев» по социалистическому лагерю.
«Рішельє Арман дю Плессі (1585-1642), кардинал з 1622 р., з 1624 р. – глава королівської ради, фактичний правитель Франції протягом 18 років. Як влучно зауважив один із сучасників кардинала, «Людовік ХІІІ лише носив корону, а Рішельє мав скіпетр».
Пріоритетом його внутрішньої політики стала боротьба з протестантською опозицією та зміцнення королівської влади, а головним зовнішньополітичним завданням – підвищення престижу Франції і боротьба з гегемонією Габсбургів у Європі, активна колоніальна політика.
Бажаючи встановити необмежену владу, Рішельє оголосив гугенотам війну, щоб позбавити їх політичних прав, які відрізняли їх від інших французів. Він оволодів їхньою головною фортецею Ла-Рошель, а потім захопив й інші фортеці гугенотів. Дворянин за походженням, він на користь держави прагнув обмежити владу й права дворян. З цією метою він знищив деякі вищі посади, які обіймали родовиті дворяни, заборонив дуелі, зруйнував декілька замків, які служили притулком для непокірних дворян, і перестав скликати Генеральні штати.
Прагнучи зміцнити королівську владу в галузі фінансів, внутрішньої та зовнішньої політики, Рішельє ініціював створення єдиного збірника французьких законів, провів ряд адміністративних реформ: запровадив у провінціях посади інтендантів (керівників), що призначалися королем, реорганізував поштову службу. Інтересам абсолютизму відповідала й економічна політика Рішельє. У 1629 – 1642 рр. у Франції було створено 22 торговельні компанії.
Сила Рішельє була в його обережності, тонкому знанні психології людей і відчутті ситуації».
Текст 2 «Першочергового значення він надавав пропаганді урядової політики. Чи не першим він зрозумів значення «ідеологічної» дії на громадську думку. З цією метою він створив у 1631 р. першу французьку газету, до якої сам добирав матеріали для публікації. З позицій державної доцільності підходив Рішельє й до освіти. Його погляди з цього приводу чітко висловлені в «Політичному заповіті»; кардинал був переконаний, що «освіченість – краща прикраса будь-якої держави», але вважав, що «не будь-кого варто навчати».
10 лютого 1635 р. була створена Французька академія. Королівським едиктом кардинал Рішельє був призначений її главою і проректором. У Рішельє був тонкий літературний смак; саме за часів його правління у французькій культурі почав утверджватися класицизм. При всій неоднозначності та суперечливості, діяльність Рішельє на ниві культури все ж таки може бути оцінена позитивно, оскільки вона сприяла розвитку освіти та зростанню талантів».
Текст 3
Висловлювання Рішельє:
«Моєю першою метою була велич короля, моєю другою метою – могутність держави».
«Дайте мені шість стрічок, написаних рукою найчеснішої людини, і я знайду в них що-небудь, за що її можна було б повісити».
«Щоб керувати державою, слід менше говорити і більше слухати».
«...головний життєвий нерв держави – це дворяни, але дворяни, які підкоряються королю».
«У мене немає ворогів, окрім ворогів держави»
« ...дворянин має право помирати лише за короля» (про заборону дуелей).
«Народ – це мул, який, звикнувши до тягаря, псується від тривалого відпочинку більше, ніж від роботи», але «робота мула має відповідати його силі».
«Батіг, який є символом правосуддя, ніколи не повинен залишатися без діла».
Текст 4 Коли Петро І (перший російський імператор) відвідав Париж, він упав на коліна перед статуєю кардинала Рішельє і вигукнув: «Якби ти був живий, я віддав би тобі півцарства, лише б ти допоміг мені правити іншою половиною».
Можно лучший ответ?
Вот и ответ.
Англия и Франция по форме правления были монархиями, то есть власть сосредоточена в одном месте и в одних руках. В руках монарха.
Если говорить про Францию, формирование центразиованого гос-ва, началось еще в период столетней войны, когда к власти пришел Людовик 11, наиболее опасным соперником Людовика ХI и главным препятствием на пути создания сильного централизованного государства было Бургундское герцогство – последнее крупное сеньориальное владение во Франции.
итуация в Англии после поражения в Столетней войне во многом напоминала обстановку во Франции начала ХV в. В правление короля Генриха VI Англия оказалась во власти соперничавших знатных дворянских родов. Это соперничество вылилось в Тридцатилетнюю междоусобную войну (1455–1485). Эта война получила название Войны Алой и Белой роз, по изображениям на гербах противников. В результате длительной войны погибли многие представители английских династий и знатнейших родов. Она расчистила почву для восстановления крепкой власти при новом короле Генрихе VII Тюдоре, пришедшем к власти в 1485 г.