Прочитайте уривки джерел, які відображають еволюцію програмних положень революційної української партії (руп) та її наступниці української соціал-демократичної робітничої партії (усдрп), і дайте відповіді на запитання.а) «самостійна україна» 1900 р. «одна єдина, нероздільна, вільна, самостійна україна від сяну аж до кавказу»; «усі, хто на цілій україні не за нас, ті проти нас. україна для українців, і доки хоч один ворог-чужинець лишиться на нашій території, ми не маємо права покласти оружжя. і пам’ятаймо, що слава і побіда — се доля борців за народну справу»; б) 1902 р. «ідеалом партії є вільна, самостійна україна з широко розвиненим соціалістичним державним устроєм»; в) 1903 р. «світогляд «самостійної україни» не є тепер типовим для нашої партії»; «національне питання вигадала буржуазія, щоб затемнювати самосвідомість пролетаріату»; «руп перейшла на загальні засади марксизму, вимагаючи національної автономії україни»; г) 1904 р. «самостійна україна» була теоретичною помилкою»; ґ) 1905 р. «гасло «самостійна україна» руп хутко змінила на «автономію» й прийняла назву усдрп».1. як змінювалися програмні положення щодо державного статусу україни? 2. про що свідчили ці зміни? 3. чим вони були зумовлені?
Пословицы в народном быту играют важную роль: они служат руководящими принципами деятельности; на них ссылаются в оправдание своих поступков и действий, ими пользуются для обвинения или обличения других. Важное значение пословицы народ выразил в пословицах же: "Старинная пословица во век не сломится", "старинная пословица не мимо молвится", "добрая пословица не в бровь, а прямо в глаз", "на пословице суда нет".
Пословицы касаются исторических событий, отражают древний быт, верования языческие и христианские, семейный и общественный быт, мораль, и т.д.
Звертаюсь до тебе з далекого XX століття. Я живу на твоїй і моїй рідній землі, але тепер вона називається не Київська Русь, а Україна. Прочитала недавно п'єсу Івана Кочерги «Ярослав Мудрий», де розповідається про важкий період твого життя і правління. Іван Кочерга відкрив нам завісу на моральні цінності наших далеких предків, їхні ідеали. Твій образ змальовано з великою повагою, яскравістю й любов'ю так, що він не може не збентежити душу читача. Я була дуже вражена тим, що в історії бувають такі далекоглядні, вольові, розважливі і мудрі особистості.
Тобі довелося покласти багато сил, щоб зберегти єдність країни, злагоду серед народу. Був ти, княже, жорстоким і добрим, мудрим і терплячим у досягненні своєї мети. Мені у серце запали такі твої слова:
Да буде мир! І Богом я клянусь,
Що кожного вразить моя сокира,
Хто збаламутить Київ наш і Русь,
Хто осквернить насильством справу миру.
Зараз нам не вистачає таких державних діячів, тому в країні панує розлад, занепад економіки, науки і культури. Для тебе, великий княже, «...в житті ясніше всіх скарбів людини честь і мужа вірність сяє...». О, якби зараз у людей були такі великі і чисті серця, то, може, й життя було б більш радісним і щасливим. У важкі часи розкривається душа людини, тоді видно, які ідеали вона сповідує. За честь вважаєш ти, що в жилах твоїх тече кров рабині — то кров твого народу. Ти наш батько. Ми вчимося на прикладі твого життя бути чесними, здатними на самопожертву ради Батьківщини, як ти нам заповів: «І, поки жив, стояти я клянусь за руську правду і єдину Русь!» Ми побачили, що «береться мудрість... із шукань і помилок гірких».
Навколо тебе були люди добрі і злі. Учений монах Сильвестр теж зробив велику справу для нашої держави, переклавши і переписавши багато рукописів. Молодь він виховував на ученні Христа: «Тільки Бог царів і царства судить. Лиш він один далеку бачить путь, якою йдуть царі і прості люди».
Пригадуєш, як ти казав?
І добрій книзі більше я радію,
Ніж золоту в коморі.
Мені боляче за наш народ, бо зараз мало хто шанує науку і культуру, книжки, за які ви платили золотими монетами, в які вкладали багато сил. Образ Микити підтверджує, що ви, наші предки, були людьми чесними, порядними, шляхетними, У розмові з Сильвестром Микита каже:
З пергаменту недовго зчистить ваду,
Лиш з совісті не зчистити її.
Спочатку Микита ненавидів тебе, Ярославе за смерть свого батька. Але коли він зрозумів твою мету створення єдиної могутньої держави, то пробачив тебе. Із ворога Микита став твоїм вірним помічником і другом.
Ми, твої нащадки, дуже вдячні за мудрий життєвий досвід, який долетів до нас крізь віки. І ще не раз зустрінеться нам твій образ на сторінках