Прочитайте уривки із джерел, які відображають процес змін про- грамових положень Революційної української партії (РУП) та її
наступниці Української соціал-демократичної робітничої партії
(УСДРП). Поясніть, як змінювалися програмові положення щодо
державного статусу України. Про що свідчили ці зміни? Чим вони
були зумовлені?
1) <Самостійна Україна>, 1900р.: <Одна-єдина, неподільна, вільна, самостійна Україна від Сяну аж по Кавказ>; <Усі, хто на цілій Україні не за нас, ті проти нас. Україна для українців, і доки хоч один ворог-чужинець лишиться на нашій території, ми не маємо права покласти оружжя. І пам'ятаємо, що слава і побіда -- се доля борців за народну справу>.
2) 1902р.: <... ідеалом партії є вільна, самостійна Україна з широко розвиненими соціалістичними державним устроєм>.
3) 1903р.: <...Світогляд "Самостійної України" не є тепер типовим для нашої партії >; <національне питання вигадала буржуазії, щоб затемнювати самосвідомість пролетаріату>; < РУП перейшла на загальні засади марксизму, вимагаючи національної автономної України >.
4) 1904р.: < "Самостійна Україна" > була теоретичною помилкою >.
5) 1905р.: < Гасло "Самостійна Україна" РУП хутко змінила на " автономію " й прийняла назву УСДРП >.
У Царя Фёдора Алексеевича не было прямых наследников. Поэтому претендентами на трон были следующие сыновья Алексея Михайловича: 15-летний Иван и 10-летний Петр, После смерти Фёдора Алексеевича Боярская дума провозгласила царём не болезненного Ивана, а крепкого и смышленого
Петра. Но с этим не могла смириться честолюбивая сестра Ивана и Петра — Софья, которая при московских стрельцов, недовольных задержкой жалованья и произволом начальников, устроила первый Стрелецкий бунт. В результате Ивана провозгласили первым, старшим, царем, Петра — вторым, а Софью — правительницей государства при болезненном Иване и малолетнем Петре.
Сначала после смерти Алексея Михайловича трон перешел к его сыну от первого брака, Федору Алексеевичу. Этот молодой государь славился своей ученостью, но обладай хилым здоровьем и в двадцать один год скончался, не оставив потомства. Его старшая сестра, царевна Софья, была полна решимости взять бразды правления в свои руки и ни в коем случае не уступать власть своему сводному брату Петру. Для осуществления своих замыслов Софья использовала московских стрельцов, недовольных задержкой жалованья и произволом начальников. Организовала первый Стрелецкий бунт и на трон провозгласили Ивана старшим царем, а Петра - вторым, а Софью назначили правителем государства при болезненном Иване и малолетнем Петре. С ложного доноса Софья расправилась с главой Стрелецкого приказа — князем Иваном Андреевичем Хованским и таким образом окончательно подчинила себе стрелецкие войска. Так впервые за несколько столетий Российским государством стала фактически править женщина. Все это имело трагические последствия. Софья закончила свои дни в монастыре, а ее сподвижник и любовник, князь Василий Голицын, был лишен всего своего имущества и сослан на север.