Прочитайте высказывание отечественного философа истории A.C. Ахиезера: «...Мы изначально не относимся ни к Западу, ни к Востоку. Основа Российской цивилизации - это раскол между традициями и модернизмом, и в итоге мы раскололись. Отсюда логика русской истории — это инверсия, т.е. обращение в противоположное. Каждая эпоха стремится писать историю с чистого листа... Внутренне этот раскол подпитывался изначально двойственным вечевым идеалом (очень долго управляли с вече), очень жестко сочеталось с началом соборности и авторитарное начало...» Вопросы:
А) Вы согласны с данной точкой зрения? Обоснуйте свой ответ.
Б) Чем данное мнение отличается от позиции предшественников по поводу особенностей исторического развития России?
ответ:На кого схожі воїни, зображені на ілюстрації? Як ви можете їх схарактеризувати?
Діємо: практичні завдання
Працюючи з текстом параграфа, ви помітите, що він не поділяється на пункти. Пропонуємо вам скласти план параграфа самостійно або разом із друзями.
Сарматські племена панували на території України з ІІІ ст. до н. е. по ІІІ ст. н. е. Прийшли вони з південно-уральських степів, облаштувалися на північному сході від скіфів. Сармати вважаються спорідненим зі скіфами народом: «савромати розмовляють скіфською мовою, але з давніх часів перекрученою» (Геродот).
Українські землі на початку нашої ери
1. Позначте на контурній карті території розселення сарматських племен.
2. Поміркуйте, чому на карті немає підпису «сармати», а є назви різних племен.
3. Які народи, держави були сусідами сарматів?
4. Поміркуйте, як могли складатися відносини між сарматами та їхніми сусідами.
Античні автори завжди підкреслювали войовничість сарматів. У мирний час вони поділяли зони впливу й учиняли набіги на праслов’янські села, на землі понтійського царя Мітрідата, на античні поліси (Ольвію, Тіру, Ніконій). Із сарматами вела постійні війни Римська імперія.
Пізнавально й цікаво
Сармати в римських описах
«Люте обличчя, грубий голос, ні волосся, ні борода не стрижені». Цікаве що до збагнути психологію сарматів, повідомляє історик Аріан, один із прокураторів Римської імперії, який з ними воював, а тому знав їх не з чуток: «Їхніх коней спочатку складно розігнати, зате вони витримують яке завгодно навантаження; й тоді можна бачити, як жвавий, кремезний і дорідний кінь знесилюється, а ця мала шолудива шкапчина спочатку переганяє того, а потім залишає далеко позаду».
Легендарні амазонки — ймовірно, сарматські жінки (барельєф на храмі Аполлона в Бассах, близько 450-420 рр. до н. е.)
З образами яких жінок давнини схожі сарматки?
Пізнавально й цікаво
Сарматські амазонки
Особливістю сарматського соціального устрою було високе становище в суспільстві жінок. Сарматські жінки не лише підтримували лад у господарстві й виховували дітей. Сарматки були воїнами нарівні з чоловіками. В могилу померлої жінки, навіть дівчинки, крім прикрас, клали зброю. А родинні поховання формувалися навколо могили жінки, яку вважали праматір'ю. Обожнювали полювати, виїжджали «на кабана» іноді з чоловіками, а вряди-годи й без них.
Основою суспільного устрою сарматів була родова община, утворена групою споріднених сімей. Особливе місце в сарматській спільноті посідали жінки. Жили сармати табором, у наметах, які взимку утеплювали. Це був народ кочовий — залишалися вони на одному місці доти, допоки худоба не з’їдала траву. Ховаючи померлих, вони клали поруч із ними речі, якими ті користувалися за життя: чоловікам — зброю, кубки з вином; жінкам — прикраси, дзеркальця, голки.
Уміли добувати й обробляти метали. Сармати досить активно торгували шкірами, виробами ремісників. Але головний прибуток отримували від продажу рабів у різні країни світу.
У релігійних поглядах сарматів панівними були культи сонця й вогню. Згодом вони перейняли від скіфів традицію поклоніння мечу.
Оскільки невід’ємною частиною життя цих кочівників була тварина, це позначилося на їхній культурі. Сарматські золоті й срібні вироби виконані в так званому звіриному стилі.
Самобутні звичаї й традиції сарматів вплинули на звичаї й традиції народів, що жили поряд із ними. Як вважають мовознавці, від сарматів в українській мові збереглося багато слів. Наприклад: дбати, тримати, катувати, Дунай, Дніпро, Дністер, Дон та інші.
Объяснение:
С именем Солона связана также цензовая реформа, которая была направлена на уничтожение наследственных привилегий знати, замену привилегий происхождения привилегиями богатства. Солон закрепил деление граждан на четыре разряда по имущественному признаку.
Самые богатые граждане были отнесены к первому разряду, менее богатые — ко второму и т.д. Каждый разряд имел определенные политические права: общественные должности могли занимать только граждане первых трех разрядов, а должность архонта (и, следовательно, члена ареопага) только граждане первого разряда. Бедняки, входившие в низший, четвертый разряд, этого права по-прежнему были лишены. Но они могли участвовать в народном собрании, роль которого увеличивается. Собрание стало вырабатывать законы, избирать должностных лиц и принимать от них отчеты.
Одновременно Солон сделал уступки и бедноте, и эвпатридам, интересы первых получили отражение в создании нового судебного органа — гелиэи, в которую мог быть избран любой афинский гражданин независимо от его имущественного положения. В интересах вторых был учрежден новый орган управления — Совет четырехсот, избиравшийся из граждан первых трех разрядов по 100 человек от каждого племени, где еще сохранялись родовые традиции и влияние эвпатридов.Сисахфия посягала на интересы родовой знати и была уступкой демосу. В то же время Солон не выполнил важного требования бедноты — не произвел передела земли, хотя и установил максимальный размер земельного владения. Но разрешив в интересах богатых афинян свободную куплю-продажу земли и дробление земельных владений, он сделал неизбежным дальнейшее обезземеливание бедноты.
Объяснение: