Західна частина країни мало придатна для хліборобства. Зима там затяжна, а літо коротке і спекотне. Опадів для зрошення теж не вистачало. Найбільш сприятливим для заселення був Східний Китай, а саме Східно-Китайська рівнина.
Там течуть дві великі річки – Хуанхе і Янцзи. Вони беруть початок у горах і впадають у море. Ці річки схожі на Тигр і Євфрат; вони дуже бурхливі, несуть багато мулу і піску, часто несподівано розливаються. Через свій колір річку Хуанхе називають Жовтою рікою. Північні вітри наносили туди зі степів жовтий пил. Він осідав на берегах річки і за тисячоліття вкрив їх товстим шаром. Під час дощів річка Хуанхе розливається. Затоплювалися цілі області, знищувалися посіви. Часто Хуанхе змінювала русло. Після спаду води жителі виявляли, що річки поблизу немає. І тоді вони змушені були переселятися слідом за нею. Стародавні китайці називали Хуанхе "блукаючою рікою", "лихом Китаю", "тією, що надриває серця", "рікою тисячі бід". Проте ґрунти в долині річки Хуанхе були дуже родючими і легко піддавалися обробітку мотикою і дерев'яним плугом. Це і притягувало сюди населення.
У річці було багато риби, а в густих лісах, які в стародавні віки вкривали більшу частину Китаю, – багато дичини. У районі річок Хуанхе і Янцзи водилися в той час слони, носороги, буйволи, тигри, олені, антилопи, леопарди, кабани, ведмеді, лисиці тощо. У горах Китаю було багато корисних копалин.
1) Отношения между Россией и Францией в первые полтора десятилетия XIX в. приняли форму острого конфликта. Не стоит упрощать его причин, считая одну сторону наглым захватчиком, другую – бедной его жертвой. Все было гораздо сложнее. Идейные и политические противоречия России и Франции дополнялись личным соперничеством императоров, людей ярких и самолюбивых.
1) Отношения между Россией и Францией в первые полтора десятилетия XIX в. приняли форму острого конфликта. Не стоит упрощать его причин, считая одну сторону наглым захватчиком, другую – бедной его жертвой. Все было гораздо сложнее. Идейные и политические противоречия России и Франции дополнялись личным соперничеством императоров, людей ярких и самолюбивых.3) Начиная войну, Швеция надеялась вернуть утраченные по Ништадтскому миру территории. Ее подталкивала к этому Франция, которая заботилась прежде всего о том, чтобы отвлечь Россию от Австрии в начавшейся Силезской войне (1740 - 1747).
Західна частина країни мало придатна для хліборобства. Зима там затяжна, а літо коротке і спекотне. Опадів для зрошення теж не вистачало. Найбільш сприятливим для заселення був Східний Китай, а саме Східно-Китайська рівнина.
Там течуть дві великі річки – Хуанхе і Янцзи. Вони беруть початок у горах і впадають у море. Ці річки схожі на Тигр і Євфрат; вони дуже бурхливі, несуть багато мулу і піску, часто несподівано розливаються. Через свій колір річку Хуанхе називають Жовтою рікою. Північні вітри наносили туди зі степів жовтий пил. Він осідав на берегах річки і за тисячоліття вкрив їх товстим шаром. Під час дощів річка Хуанхе розливається. Затоплювалися цілі області, знищувалися посіви. Часто Хуанхе змінювала русло. Після спаду води жителі виявляли, що річки поблизу немає. І тоді вони змушені були переселятися слідом за нею. Стародавні китайці називали Хуанхе "блукаючою рікою", "лихом Китаю", "тією, що надриває серця", "рікою тисячі бід". Проте ґрунти в долині річки Хуанхе були дуже родючими і легко піддавалися обробітку мотикою і дерев'яним плугом. Це і притягувало сюди населення.
У річці було багато риби, а в густих лісах, які в стародавні віки вкривали більшу частину Китаю, – багато дичини. У районі річок Хуанхе і Янцзи водилися в той час слони, носороги, буйволи, тигри, олені, антилопи, леопарди, кабани, ведмеді, лисиці тощо. У горах Китаю було багато корисних копалин.
Объяснение:
1) Отношения между Россией и Францией в первые полтора десятилетия XIX в. приняли форму острого конфликта. Не стоит упрощать его причин, считая одну сторону наглым захватчиком, другую – бедной его жертвой. Все было гораздо сложнее. Идейные и политические противоречия России и Франции дополнялись личным соперничеством императоров, людей ярких и самолюбивых.
1) Отношения между Россией и Францией в первые полтора десятилетия XIX в. приняли форму острого конфликта. Не стоит упрощать его причин, считая одну сторону наглым захватчиком, другую – бедной его жертвой. Все было гораздо сложнее. Идейные и политические противоречия России и Франции дополнялись личным соперничеством императоров, людей ярких и самолюбивых.3) Начиная войну, Швеция надеялась вернуть утраченные по Ништадтскому миру территории. Ее подталкивала к этому Франция, которая заботилась прежде всего о том, чтобы отвлечь Россию от Австрии в начавшейся Силезской войне (1740 - 1747).