історія давньогрецького театру — охоплює майже тисячоліття (vi ст. до н. е. — v—vi ст. н. він виник із сільських святкувань на честь бога діоніса — діонісій. на цих святах виконувалися дифірамби і фалічні пісні, що містили елементи діалогу та театральної дії. подальший розвиток дифірамба пов'язується з ім'ям поета феспіса (друга половина 6 століття до н. якому приписується і введення першого актора. з хору, що становив аж до епохи еллінізму необхідну приналежність драми, у другій половині 6 століття виділився особливий виконавець — актор, яким був сам драматург.
театральна культура стародавньої греції справила величезний вплив на розвиток світового театрального мистецтва. широко використовували грецьку театральну спадщину римляни (особливо на ранніх етапах розвитку), діячі епохи відродження і просвітництва. демократичні традиції театрального мистецтва античної греції зберегли значення і для наступних епох. постановка значних суспільно-політичних, філософських і етичних питань, насиченість драматургічних творів ідеями патріотизму, увага до людини, глибина героїчних характерів, що пробуджує свідомість глядачів, унікальність давньогрецького театру.
в vii-iii вв. до н. е. в степных районах северного причерноморья, на территории современной южной и юго-восточной украины, а частично и в крыму господствовали скифские племена. они занимали значительную территорию от низовьев дуная до устья дона и приазовья. большинство современных дослидининиив считает, что формирование скиифив произошло вследствие взаимодействия как местных (киммерийских), так и прибывших (иранских) кочевых племен. приход этих кочевых племен в причерноморские степи датируется обычно концом viii-vii вв. до н.э.
в vii в. до н. е. у скифов образуется мощный племенной союз. сведения об основных племена, входившие в этот союз, подает греческий геродот (v в. до н. мощным и многочисленным племенем, рассказывает он, были скифы царские, которые считали других скифов своими рабами. жили они на левом берегу нижнего течения днепра, до азовского моря и нижнего дона, а также в степном крыму. на правом берегу нижнего днепра жили скифы-кочевники, между ингулом и днепром вместе с кочевниками жили скифы-земледельцы. в бассейне южного буга близ греческого города ольвия находились элина-скифы. наконец, к северу от царских скифов (видимо, в пределах степной полосы украины) располагались сниифы-хлиборьобы (пахари).
и хотя в рамках скифского племенного союза проживали не только собственно скифы, но и другие племена и разноплеменные группы, которые отличались от скифов по происхождению и живой, эту общность античные авторы называли «скифии», или «большой скифью».
відповідь:
історія давньогрецького театру — охоплює майже тисячоліття (vi ст. до н. е. — v—vi ст. н. він виник із сільських святкувань на честь бога діоніса — діонісій. на цих святах виконувалися дифірамби і фалічні пісні, що містили елементи діалогу та театральної дії. подальший розвиток дифірамба пов'язується з ім'ям поета феспіса (друга половина 6 століття до н. якому приписується і введення першого актора. з хору, що становив аж до епохи еллінізму необхідну приналежність драми, у другій половині 6 століття виділився особливий виконавець — актор, яким був сам драматург.
театральна культура стародавньої греції справила величезний вплив на розвиток світового театрального мистецтва. широко використовували грецьку театральну спадщину римляни (особливо на ранніх етапах розвитку), діячі епохи відродження і просвітництва. демократичні традиції театрального мистецтва античної греції зберегли значення і для наступних епох. постановка значних суспільно-політичних, філософських і етичних питань, насиченість драматургічних творів ідеями патріотизму, увага до людини, глибина героїчних характерів, що пробуджує свідомість глядачів, унікальність давньогрецького театру.
пояснення:
1. положение. этнографическая .
в vii-iii вв. до н. е. в степных районах северного причерноморья, на территории современной южной и юго-восточной украины, а частично и в крыму господствовали скифские племена. они занимали значительную территорию от низовьев дуная до устья дона и приазовья. большинство современных дослидининиив считает, что формирование скиифив произошло вследствие взаимодействия как местных (киммерийских), так и прибывших (иранских) кочевых племен. приход этих кочевых племен в причерноморские степи датируется обычно концом viii-vii вв. до н.э.
в vii в. до н. е. у скифов образуется мощный племенной союз. сведения об основных племена, входившие в этот союз, подает греческий геродот (v в. до н. мощным и многочисленным племенем, рассказывает он, были скифы царские, которые считали других скифов своими рабами. жили они на левом берегу нижнего течения днепра, до азовского моря и нижнего дона, а также в степном крыму. на правом берегу нижнего днепра жили скифы-кочевники, между ингулом и днепром вместе с кочевниками жили скифы-земледельцы. в бассейне южного буга близ греческого города ольвия находились элина-скифы. наконец, к северу от царских скифов (видимо, в пределах степной полосы украины) располагались сниифы-хлиборьобы (пахари).
и хотя в рамках скифского племенного союза проживали не только собственно скифы, но и другие племена и разноплеменные группы, которые отличались от скифов по происхождению и живой, эту общность античные авторы называли «скифии», или «большой скифью».