ПРОГРАММА ПАРТИИ АЛАШ п. 1(Россия должна стать демократической федеративной республикой (демократия — народная власть, федерация — союз мелких государств). Каждое отдельное государство в федеративной республике автономно и управляется само собой на одинаковых правах и интересах.
п. 2)Автономия киргиз слагается из областей и входит в Российскую федерацию наравне с другими народностями.
п. 3)В Российской федерации существуют равноправие, неприкосновенность личности и свобода слова, печати и союзов.
п. 4)Религия должна быть отделена от государства. Все должны быть свободны и равны.
п. 5)Суд каждого народа должны быть сообразны обычаю; судьи должны знать местный язык. Все народы перед судом равноправны...
п. 6)Для защиты народа должно быть войско…Обучение и служба военнообязанных должны происходить на местах.
п. 7)Взимание налогов должно происходить по степени богатства и имущественного состояния; богатый платит больше, бедный — меньше.
п. 8)Рабочее законодательство должно быть в пользу рабочих.
п. 9) Обучение во всех учебных заведениях бесплатное.
п. 10)…наделение землею в первую очередь туземцев. Все ранее отобранные у киргизов переселенцами земли должны быть возвращены обратно. Продажа земли категорически воспрещается. Все богатства земли: большие леса, реки принадлежат государству и управляются земством.
1) Классифицируйте пункты программы партии «Алаш» по категориям, указанным в таблице. Внесите номера пунктов программы в
соответствующий столбец:
Политические :
Социальные:
Экономические:
Древнегреческая колонизация Северного Причерноморья — часть, одно из основных направлений процесса общегреческого колонизационного движения VIII—VI веков до н. э. (Великой греческой колонизации). Временны́е рамки древнегреческой колонизации Северного Причерноморья — середина VII—V век до н. э. Проходила в несколько этапов и на нескольких направлениях: западном (Нижнее Побужье и Нижнее Приднепровье, Западный и Юго-Западный Крым) и восточном (оба берега Керченского пролива, побережье Кавказа и Приазовья). В ходе колонизации было основано несколько десятков полисов и посёлков, среди которых самыми крупными были Боспор Киммерийский, Ольвия, Херсонес Таврический, Фанагория, Тира, Нимфей, Гермонасса.
Со времени греческой колонизации в Причерноморье наибольшей популярностью пользовался культ Аполлона[1].
Объяснение:
П. Полубок це Павло Полубок. Український військовий та політичний діяч. Полковник чернігівський, наказний гетьман Війська Запорозького Лівобережної України (1722-1724). Гетьман Глухівського періоду в історії України. Під час Північної війни виступив на боці Петра I. Заарештований за підписання Коломацьких чолобитних та супротив діяльності Малоросійської колегії. Помер в ув'язненні на території Петропавлівської фортеці.
Павло Полуботок розмовляє з Петром I у Петропавловській фортеці
22 травня 1723 року — Полуботка із старшиною викликали до Петербурга «для ответу» за організацію антиросійської діяльності і підбурювання народу проти імператора.
23 червня 1723 року — Петро І заборонив указом проводити нові вибори гетьмана.
вересень 1723 року — розпочалися допити Полуботка і старшини в Таємній канцелярії. Полуботок пропонує замінити Малоросійську колегію Генеральним судом в семи персонах.
Данило Апостол і старшина привозять до Петербурга від імені всього Війська Запорозького Коломацькі чолобитні, в яких дати дозвіл на проведення гетьманських виборів та ліквідувати податки, впроваджені Малоросійською колегією[2].
10 листопада 1723 року — розгніваний Петро І наказав ув'язнити Полуботка, старшину і всіх, хто допомагав їм, до Петропавлівської фортеці[2].
середина 1724 року — справу Полуботка віддано на розгляд Вищого суду.
29 грудня 1724 року, близько 15:00 — Полуботок помер від хвороби в камері. Похований на цвинтарі церкви Святого Сампсонія Прочанолюбця за Малою Невою в Петербурзі
17 лютого 1725 року — звістка про смерть Полуботка досягла Гетьманщини після повернення прислуги покійного гетьмана.
17 лютого 1725 року — в глухівській церкві відправлено панахиду по Полуботку (за народними переказами).
Объяснение: